Соціологія - Герасимчук А.А. - Сучасна соціологія в Україні

Друга половина XIX ст. стала справжнім розквітом соціологічної думки в Україні. Микола Іванович Зібер, Сергій Андрійович Подолинський, Остап Степанович Терлецький, Іван Якович Франко, Іван Федорович Фесенко, Олександр Опанасович Потебня, Леся Українка та інші висловили ряд важливих положень щодо ролі особи в історії, перебудови суспільства на справедливих засадах, місця і ролі робітничого класу в суспільстві на Україні і в західних країнах, механізму діяльності самоврядових общин. Українські соціологи вивчали і будували прогнози стосовно демографічних проблем, піддавали нищівній критиці соціал-дарвіністські погляди. Численні збірки, дослідження та інші матеріали М.Максимовича, П.Чубинського, М.Зібера, М.Сумцова, Ф.Вовка, І.Рудченка не лише містять цінний емпіричний матеріал про різні сфери матеріального та духовного життя українського народу, а й започатковують елементи етносоціології, соціології літератури та інші підрозділи соціологічної науки:

Соціологічні погляди українських мислителів були тісно пов'язані з боротьбою всіх верств українського суспільства за національне звільнення від східних і західних імперських поневолювачів. Це була нелегка боротьба за українську мову, культуру, науку.

Початок XX ст. знаменував появу в Україні нових імен у соціології і психології. Серед них виділяються такі діячі, як М.М.Коцюбинський, М.М.Ланге, Г.Г.Оршанський та інші.

Соціально-політичні погляди радянських часів

Бурхливо розвиваються соціологічні і психологічні концепції на початку 20-х років, але вже починаючи з середини цих років, зазнаючи політичного й ідеологічного тиску, соціологія як наука все рідше згадується в науковій літературі колишнього СРСР, а потім і взагалі її оголошено буржуазною псевдонаукою, яка ворожа марксизмові. Фундаментальні і прикладні дослідження були фактично виведені з усіх програм, а саме слово "соціологія" стало поза законом і вилучено з наукового обігу. "Усунення" соціології як науки було зумовлене тим, що її принципи, теорія і методи пізнання й засвоєння дійсності виявились несумісними з особистою диктатурою, волюнтаризмом і суб'єктивізмом в управлінні суспільством, соціальними процесами. Ідеологічним знаряддям особистої чи бюрократичної влади практично завжди була соціальна міфологія, яка підносилась до рангу науки, а реальна наука оголошувалась псевдонаукою.

Наукові поняття "екологія", "відчуження", "соціальна динаміка", "соціологія праці", "соціологія політики", "соціологія сім'ї", "соціологія релігії", "соціальна організація" тощо довго знаходились під забороною. Використання їх у лекціях, статтях, монографіях загрожувало вченому бути зарахованому до "послідовників і пропагандистів реакційно-буржуазної соціології". Проте, незважаючи на це, розвиток соціології відбувався. Проводилися конкретно-соціологічні дослідження, що деякою мірою дозволялося; під рубрикою історичного матеріалізму, історії філософії, політекономії видавались праці, де розкривалась соціологічна тематика. В середині 60-х років починають з'являтися перші значні соціологічні праці — монографії, статті, в яких досліджувалися механізми внутрішньо-колективних стосунків, сім'ї, формування особи, соціологія релігії і т. д.

1985 рік вніс зміни в життя українського суспільства. У 1988 році соціологія була не тільки реабілітована політично та ідеологічно, а й було доведено її важливу роль у вирішенні соціальних проблем перебудови.

Сучасна соціологія в Україні

Сучасна соціологія в Україні вийшла з радянської соціології, але ЇЇ розвиток, як власне української, фактично розпочався з 1991 р. після проголошення незалежності України. З цього часу відбувається її переорганізація на потреби та проблеми українського суспільства, і саме в цьому плані сучасна соціологічна думка вплетена в загальний історичний процес національного й духовного відродження України.

У травні 1991 року у Київському університеті ім. Т. Шевченка було відкрито соціологічний факультет, перший декан якого — один з відомих соціологів України професор В.І.Волович. Соціологія стала нормативним курсом в українських вузах. Основний соціологічний заклад в Україні—Інститут соціології АН України.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Функціональна орієнтація — група концепцій у західноєвропейській соціології, основою яких є засади соціальної антропології. Змістом цих концепцій є твердження, що суспільство в хвилини загрози розпаду завжди знаходить в собі сили для самозбереження.

2. Інтеракція — теорія, згідно з якою активність людей залежить від взаємо-доповнення систем покарань і нагород.

3. Теорія дій — теорія, представники якої стверджують, що людина діє під впливом схвалення оточуючих її людей ("глядачів"), а з іншого боку — діяльність є істотною ознакою людини.

4. Неоконсерватизм — філософсько-соціологічний напрям, який виник У другій половині 70-х років XX ст. Представники неоконсерватизму вважають, що держава повинна контролювати і регулювати все таким чином, щоб виключити можливість компрометації її інституцій.

ЗАПИТАННЯ

1. Що є об'єктом і предметом соціології як науки? .

2. Розкажіть про філософсько-соціологічні погляди Платона, Аристотеля, римських стоїків.

3. Християнська концепція цінностей особи та суспільства в творах Августина Аврелія та Фоми Аквінського.

4. Розвиток соціологічної думки в епоху Відродження та Нового часу.

5. Гегелівська концепція взаємовідносин людини і держави.

6. Роль О.Конта та Е.Дюркгейма в становленні соціології як науки.

7. Що означають постконтівські соціологічні концепції в Західній Європі (В.Парето, Ф.Ніцше, Г.Спенсер).

8. В чому полягає вчення Ортеги-і-Гассета про "аристократів" і "масу"?

9. Назвіть основні орієнтації західноєвропейської соціологічної думки. Визначте, в чому їх особливість.

10. Який вклад українських мислителів у становлення соціологічної думки?

ЛІТЕРАТУРА

1.Бороноев А.О., Ельмеев В.Я., Орлов В.Н. О предмете социологии как общей науке об обществе // Социологические исследования.— М., 1991.— №5.

2. Акимов А. В. Мировое население: взгляд в будущее.— М.: Наука, 1992.

3. Замошкин Ю.А., Мельвилъ А.Ю. Между неолиберализмом и неоконсерватизмом // Вопросы философии.— 1976.— №11.

4. Захарченко М.В., Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О., Степаненко В.П. Соціологічна думка України: Навч. посібник.— К.: Заповіт, 1996.

5. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку XX ст.— К.: Либідь, 1993.

6. Карее Н.И. Основы русской социологии // Социологические исследования.—1985.—№ 3.

7. Комозин А.М., Кравченко А.И. Популярная социология.— М., 1991.

8. Лукашевич И.П., Туленков Н.В. Введение в социологию.— К., 1996.

9. Осипов Г.В., Коваленко Ю.П., Щипаное Н.И., Яновский Р.Г. Социология.— М., 1996.

10. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество.— М., 1992.

11. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии: Статьи разных лет.— М.: Наука, 1994.

12. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.— Харьков, 1996.

13. Соціологія. Посібник / За ред. В.Г. Городяненка.— К.: Вид. центр "Академія", 1999.

14.Социология. Учебник для высших уч. заведений. (Г.В. Осипов, A.B. Кабыща и др.)— М.: Наука, 1995.

15. Система социологического знания: Учеб. пособие/Авт. сост. Г.В.Щекин.— К., 1995.

16. Ручка А.О., Тончер В.В. Курс історії теоретичної соціології.— К.: Наукова думка, 1995.

17. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы.— М., 1987.

18. Якуба О.О. Соціологія. Навч. посібник.— Харків, 1996.