Соціологія - Герасимчук А.А. - Основна категорія соціології—категорія "соціальне"

Категорії, поняття кожної науки відображають внутрішні зв'язки, якості об'єктивної реальності, яка була виділена практичною діяльністю людей і стала об'єктом даної науки. Питання про категорії є одним з основних для кожної науки. В категоріях і поняттях концентруються вироблені суспільством знання. Зміст, глибина відображеної в них сутності об'єкта та предмета науки репрезентує досягнутий рівень пізнання і ступінь організації самого знання в науці.

Вимоги до категорії соціології

В категоріях соціології відображаються, з одного боку, внутрішня якісна визначеність досліджуваного об'єкта, а з другого—суттєві властивості, риси та характеристики, вузлові моменти цього об'єкта, можливості його розвитку.

В системі категорій і понять відображається різноманітність, цілісність об'єкта науки, його стабільність. Розвиток об'єкта науки та удосконалення творчої практики веде до поглибленого пізнання дійсності, тому категорії постійно збагачуються як за змістом, так і за складом, досконалішою є їх систематизація.

Слід підкреслити, що розробка категорій науки тісно пов'язана з об'єктом науки, який являє собою конкретну реальність певного рівня, що відрізняє дану реальність від інших. Певними якостями характеризується і об'єкт соціології. Багатоманітність і цілісність цього об'єкта, суттєві його характеристики відбиваються в системі понять і категорій. Визначальним в ній буде відбиття цілого і осмислення категорій науки як відображення багатогранності об'єкта.

Особливості соціологічних категорій

Соціологічні категорії мають свої особливості: По-перше, вони відображають не суспільство в цілому, а конкретні його компоненти різної функціонально-структурної направленості.

По-друге, вони є не загальними, як філософські категорії, а специфічними, що спрацьовують лише в соціології.

По-третє, вони мають подвійне призначення: з одного боку, їх розвиток виступає як збагачення спеціальних соціологічних теорій, що складають спеціальну методологічну основу соціології, з іншого

— поповнення їх арсеналу сприяє більш глибокому проведенню польових робіт з прикладної соціології, оскільки розширює можливості заміру нових явищ соціальної дійсності, більш широке здійснення операціоналізації (опису) соціальних понять.

Соціологія оперує категорійно-понятійним матеріалом, який відображає і фіксує якість соціального як такого. її прикладна спрямованість — обслуговувати практику перетворення соціального і відображати суть самої практики. Звідси випливає, що якістю об'єкта соціології є не тільки саме соціальне як таке, а його стан, що потребує зміни відповідно до людських потреб і тенденцій розвитку суспільства і його елементів. Вся система категорій соціології повинна виразити цю залежність соціального від перетворюючої практики і показати якість і цілісність об'єкта соціології в багатогранності проявів соціального в конкретних формах.

Основна категорія соціології—категорія "соціальне"

Характеристика системи категорій будь-якої науки передбачає виділення основної категорії, що відображає властивість об'єкта науки як цілого. Завдяки виділенню такої категорії можна встановити субординаційну залежність всієї системи знань науки. Формується певна система категорій, в якій у послідовній формі взаємо-залежностей виводиться структура науки, її історичний і логічний генезис. Важливим аспектом є вибір вихідної категорії для подальшої орієнтації всієї системи науки.

Соціологія вивчає соціальне в його конкретному вигляді з метою визначення шляхів його перебудови відповідно до суспільних потреб і сутнісних рис самого соціального. Тому для соціології найбільш широкою є категорія "соціальне", на відміну від таких категорій, як "економічне", "політичне" та ін., що виражають різноманітні життєві функції буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в цілому.

За своїм змістом соціальне є відображенням організації і життєдіяльності суспільства як суб'єкта історичного процесу. Це інтегративне утворення, що акумулює знання, досвід, традиції і творчі здібності та реальну оцінку стану розвитку суспільства і його елементів. Воно виражає характер використання потенціалу і соціальних резервів суспільства, колективу, групи і особи для вироблення критеріїв оптимального розвитку всього соціального організму.