Соціологія - Герасимчук А.А. - ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Структурні чинники, які обмежують владу

Як зауважують зарубіжні соціологи, кожен керівник різного рівня управління завжди жаліється, що у нього "недостатньо влади", щоб вирішити якесь питання. Такі керівники, щоб виправдати свою недолугість, намагаються довести, що їм "заважають". Заважають окремі члени своєї ж організації, заважають обставини, інші організації, заважає керівництво вищого рівня і так далі.

З іншого боку, людина може бути справді хорошим керівником, але сформована структура організації є такою, що не дає необхідних можливостей для вибору дій у межах цієї структури.

Деякі керівники, щоб полегшити вихід з бюрократично встановлених норм, усупереч законодавству намагаються вирішити питання через неофіційні структури, але тут на них вже "чекають" представники "противаги владі". Чи справді маємо тут безвихідну ситуацію?

Зовсім ні, вважає Р.Нейдер. У межах чинного законодавства керівникові слід лише сумлінно попрацювати і вихід обов'язково буде знайдений. Це і отримання консультацій в правних органах, поради колег, інших керівників фірм, які були в подібних ситуаціях, зрештою критичний аналіз своєї ж діяльності.

Влада, яка творить владу

Для більшості тих, хто має владу, остання розглядається як трамплін для досягнення ще вищого її рівня. Тож лицемірно звучать слова більшості тих, зазначають зарубіжні соціологи Дж.Стонер, Е.Фріман, Д.Гільберт та інші, хто стверджує: я за це крісло не тримаюсь. Дійсно, зауважує Е.Фріман, для деяких людей влада є тягарем, особливо для тих, хто заангажований, наприклад, в науці. Але, з іншого боку, пише він, влада — це можливість керувати фінансовими потоками, а наука сьогодні вимагає великих витрат.

Влада на різних рівнях дає великі можливості для вирішення багатьох проблем, навіть там, де безсила влада грошей. Особа на керівній посаді, пише К.Морган, може використати свою владу для підтримки X в його боротьбі з У, відчуваючи, що коли X виграє, від нього можна зажадати подібної (а навіть і більшої) підтримки: "Пригадай, як то було в липні минулого року. Твоє майбутнє висіло на волосинці, а я, ризикуючи всім, прийшов тобі на допомогу. Може, і ти мені тепер трохи допоможеш"6. Часто це "трохи" багатократно перевищує допомогу, надану X, але тут входять в гру, зауважує Морган, моральні засади.

Кожен вищий ступінь влади розширює коло можливостей для вирішення різних питань, Навіть таких, які далекі від виду діяльності того, хто завдяки цій владі займає відповідну посаду.

Використання атрибутів влади

Вирази, символи, мова, ритуали та інші складові культури організації мають велике значення у зміцненні влади того чи іншого керівника. Багато менеджерів значну увагу надають вивченню свого ж тембру голосу, спостереженню за впливом мови на співбесідника, жестам, які відповідають діловій розмові, а які ні, впливу ритуалів на загальну атмосферу в організації і т. д. Підлеглі теж добре знають, як веде себе їхній керівник у різних ситуаціях.

Кожен із нас так чи інакше бував у кабінетах директорів найвищого рівня, в яких влада відчувається вже від порогу. Кабінет такого директора—це сцена, стверджують західні соціологи, на якій керівник творить, реалізує свої повноваження, а простіше —- "владарює". В середині кабінету ближче до стіни стоїть приставний стіл з телефонами. Крісло директора подібне до трону; недалеко від столу невеличкий столик з м'якими кріслами. Під стінами кабінету ряд кріслечок. Від того, де тобі директор запропонує присісти, можна визначити і рівень розмови і відношення до тебе.

Деякі керівники, щоб підкреслити свою значущість, в процесі розмови час від часу хватаються за телефонну слухавку і комусь телефонують (хоч у цьому наданий час немає ніякої потреби). Ще добре, коли такий керівник перепрошує відвідувача (хоч і це "перепрошую" є додатковим символом влади — "Я тебе шаную, але що поробиш, така у мене робота, треба вирішити безліч справ").

Дивним, якщо не диким символом влади, є манера окремого керівника організації навмисне спізнюватись на важливі для організації зібрання, наради. Напруження з кожною хвилиною зростає, а керівника все немає і немає. Нарешті він з заклопотаним виглядом (і саме таким) з'являється. Кілька таких спізнень і в підлеглих підсвідомо формується образ вкрай завантаженої людини, яка попри все, таки "ощасливила" їх своєю появою.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Влада — право і можливість керувати, розпоряджатись матеріальними і духовними засобами суспільства як в цілому, так і окремими його структурними елементами.

2. Суб'єкти влади — люди, які мають владу.

3. Формальна влада в організації — це влада людини, яка визначена відповідно до розпорядження вищого керівництва або на засаді її вибору членами організації.

4. Неформальна влада в організації— це влада людини (або людей), яка силою свого авторитету, морального чи фізичного тиску впливає на перебіг подій в організації.

5. Еліта — передова творча частина політичного, економічного і культурного життя суспільства.

6. Еліта рішень—урядовці різних рівнів управління, які безпосередньо приймають рішення.

7. Еліта впливів—це люди, які, впливаючи економічними, політичними і моральними засобами на урядових чиновників та представників виборних органів, намагаються реалізувати свої наміри.

8. Контрорганізація — організація, яка контролює дії іншої організації (наприклад, профспілки).

9. "Суміжний простір" — це ті сфери, які знаходяться поза межами організації, але мають можливість впливати на її діяльність (різного роду посередники, впливові люди, керівники інших організацій тощо).

ЗАПИТАННЯ

1. Що означає поняття "влада"?

2. Чи рівнозначні поняття "влада" і "еліта"?

3. Що таке формальна і неформальна влада?

4. Що таке "еліта рішень" і "еліта впливів"?

5. Що таке атрибути влади і яка їх роль у житті організації?

6. Назвіть основні чинники, які визначають перевагу тих, хто має владу в організації?

ЛІТЕРАТУРА

1. Герасимнук A.A., Шиян ОМ. Соціологія.— К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2000.

2. Гладкий О. До проблеми політичної еліти України // Нова політика.— 1999.—№3.

3. Карнеги Дейл. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей.— М-, 1989.

4. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях / За загальною ред. Ї.С.Дзюбка та ін.— К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001.

5. Моска Г. Правящий класс // Социологические исследования,— М., 1994.

6. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество.— М.: Политиздат, 1992