Соціологія - Герасимчук А.А. - Класифікація міграційних процесів та їх особливості

Визначений вплив на зміну чисельності трудових ресурсів здійснює міграція. Міграція — це процес механічного переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього. Це складне соціальне явище сприяє обміну трудовими навичками, досвідом і знаннями, сприяє розвитку особистості, впливає на сімейний склад, статево-вікову і професійно-кваліфікаційну структури, веде до оновлення кадрів, безпосередньо зв'язане із соціальною, галузевою та професійною мобільністю населення.

Причини міграції

Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо. Найбільш типовими причинами міграції є:

— бажання кращих умов і якості життя;

— можливість реалізації своїх професійних орієнтацій: отримання роботи в іншому місці проживання на кращих умовах оплати, за фахом і на омріяній посаді;

— потреба в оновленні життя, визначеній культурі і знаннях;

— зміни в регіональному розміщенні виробництва, його реструктуризації;

— стан здоров'я і необхідність змін кліматичних умов;

— сімейно-шлюбні відносини, об'єднання з близькими;

— соціальні і етнічні конфлікти, війни;

— трудові конфлікти і конфлікти в сім'ї;

— випадкові обставини та інше.

Одні причини міграції мають груповий і масовий характер, інші — індивідуальний. Існують також причини типові і особливі, об'єктивні і суб'єктивні. Неоднакові причини міграції в різних регіонах, по-різному співвідносяться економічні і соціальні причини міграції.

Особливе місце серед причин міграції населення займає якість навколишнього середовища, яка є важливою умовою, що визначає якість життя і стан здоров'я людей. Численні дослідження підтверджують тісний кореляційний зв'язок захворюваності з забрудненням природного оточення і вплив останнього на територіальні переміщення населення.

Класифікація міграційних процесів та їх особливості

Міграцію розрізняють внутрішню (в середині країни) і зовнішню (з виїздом за державний кордон) — еміграцію. За часовими ознаками міграцію ділять на:

* постійну (безповоротну), що пов'язана з остаточною зміною постійного місця проживання;

* тимчасову, що припускає переселення на визначений термін (як приклад, навчання чи робота за контрактом);

* сезонну, що включає щорічні переміщення людей у визначені періоди року (як приклад, збір врожаю);

* маятникову, що пов'язана з регулярними поїздками до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

* епізодичну, що являє собою нерегулярні як в часі, так і в напрямі поїздки (туристичні, комерційні, культурно-побутові тощо).

За формами реалізації міграція ділиться на суспільно організовану, що здійснюється за участю державних і громадських організацій на їх організаційно-економічній підтримці, та неорганізовану, що проводиться силами і за кошти безпосередньо самих мігрантів без матеріальної і організаційної підтримки зовні.

Характер впливу міграційних потоків на демографічну ситуацію і трудові ресурси залежить як від кількісного, так і від якісного складу емігрантів (вимушені емігранти, біженці, депортовані, війська, що виводяться з Інших країн).

Постійна чи безповоротна міграція має свої особливості. Мова тут йде про соціально-економічні аспекти, пов'язані з нею, серед яких:

1. Більшість мігрантів—люди, що вміють створювати проблеми як собі, так і державі.

2. В результаті міграційного "навантаження" на сферу проживання виникають специфічні конфлікти між категоріями населення (класові, регіональні, етнічні).

3. Обмеженість і дороговизна житла часто не дозволяють мігрувати як групами, так і індивідуально.

4. Інститут "дозволу на житло", з одного боку, забезпечує порядок, з іншого — обмежує права людини.

Процес адаптації за умов незворотних міграцій або переселень пов'язаний з різкою зміною матеріального, соціального й психологічного стану індивіда, котрий змінив місце проживання. Змінюються зміст праці, соціальне оточення, при міграціях на далеку відстань — клімат. Переважна більшість мігрантів не має свого житла у місцях поселення впродовж тривалого періоду часу.

До особливостей тимчасової міграції можна віднести, наприклад, природне бажання людей (в першу чергу молоді) жити краще. Молоді люди намагаються будувати свою кар'єру і особисте життя за місцем навчання, де вони адаптувались, виробили визначені стереотипи поведінки, "встановили" зв'язки.

Сезонна міграція може привести до між групових конфліктів на мікро етнічній основі, де стикаються протиріччя між місцевою і сезонною (немісцевою) робочою силою за зайнятість.

До особливостей маятникової міграції можна віднести монотонність її характеру. Одні люди легко адаптуються до регулярних поїздок, інші — жаліються на погіршення стану здоров'я, дефіцит вільного часу, неприємності на роботі через запізнення тощо.

За умов трудових маятникових міграцій складний процес адаптації значно погіршений: маятникові мігранти забезпечені житлом, збережені значною мірою старі соціальні зв'язки, повністю знята проблема приживаності. Змінюються лише місце та умова праці, що, власне, й становило предмет прагнень маятникових мігрантів. Тому перехід у статус маятникового мігранта здійснюється відносно безболісного у порівнянні з адаптацією за умов переселень.

Міграція — один з важливих факторів, що сприяє конфліктності або стабільності сім'ї. Вона або сприяє її об'єднанню, або розпаду, якщо в членів сім'ї погляди на міграцію протилежні.

Наслідки неорганізованої міграції оцінюються як з позиції випускаючої, так і приймаючої сторін. З одного боку, виїзд фахівців на постійне місце проживання носить позитивний характер, звільняються робочі місця, що важливо в умовах безробіття. З іншого боку, зазначене має негативний характер, оскільки свій творчий потенціал провідні спеціалісти реалізовують за кордоном.