Соціологія - Гіденс Ентоні - Розділ 4. СУСПІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

Основні терміни

• соціальна взаємодія • зустріч • соціальна роль • соціальна позиція

Двоє людей розминаються на міській вулиці. На відстані вони обмінюються короткими поглядами, кожен ковзає по обличчю другого та примічає, як він одягнений. Коли вони наближаються одне до одного й розминаються, кожен дивиться кудись убік, уникаючи очей другого. Така сцена повторюється у містечках та містах світу мільйони разів на день.

Коли перехожі кидають погляд один на одного, а потім відводять очі, відбувається те, що Ервінґ Ґофман (Еrving Goffman, 1967, 1971) називає ввічливою неуважністю, якої ми потребуємо одне від одного в багатьох ситуаціях. Ввічлива неуважність — це не те ж саме, що просте ігнорування присутності іншої особи. Кожен індивід показує, що він помітив присутність іншого, але уникає будь-якого жесту, що міг би видатися надто надокучливим. Ввічливу неуважність ми застосовуємо більш чи менш несвідомо, але вона має неабияке значення в нашому повсякденному житті.

Збагнути, чому це так, либонь, буде найлегше, уявивши собі ті випадки, коли цього не стається. Коли хтось пильно на когось дивиться, дозволяючи собі виказати певне почуття, то це зазвичай буває при зустрічі зі своїм коханим (коханою), родичем чи близьким другом. Люди чужі або випадкові знайомі фактично ніколи не дивляться одне одному у вічі так довго. Зробити так означало б виказати певну ворожість. Люди незнайомі можуть так чинити лише тоді, коли належать до двох відверто антагоністичних одна одній груп. Таким "ненависним поглядом" колись нерідко дивилися білі на чорношкірих у Сполучених Штатах.

Навіть друзі у розмові віч-на-віч мають виявляти делікатність, споглядаючи одне одного. Кожен демонструє свою уважність та зацікавленість розмовою, вряди-годи підводячи погляд на співрозмовника, але не втуплюючись у нього. Занадто пильний погляд може сприйматись як ознака недовіри або нерозуміння того, що каже інший. Утім, про того, хто взагалі не дивиться на співрозмовника, можна подумати, що це людина ухильна, пихата або, іншими словами, якась дивакувата.

ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ

Чому ми маємо цікавитися такими, на перший погляд, тривіальними аспектами соціальної поведінки? Розминутися з кимось на вулиці чи перекинутися кількома словами з другом — це події, що видаються дріб'язковими й нецікавими, такими, які трапляються з нами безліч разів на день і яким ми не приділяємо найменшої уваги. Насправді ж вивчення таких, на перший погляд незначущих, форм соціальної ВЗАЄМОДІЇ має велику вагу в соціології, і це одна з тих ділянок цієї науки, що найбільше приваблює дослідників. На це є дві причини.

По-перше, повсякденна рутина, в процесі якої ми постійно взаємодіємо з іншими людьми, надає структури і форми тому, що ми робимо. Вивчаючи її, ми можемо довідатися дуже багато про самих себе як про істот та про саме соціальне життя. Життя кожного з нас організується навколо повторення подібних моделей поведінки день у день, тиждень у тиждень, місяць у місяць, рік у рік. Згадайте, наприклад, що ви робили вчора і що — позавчора? Якщо обидва ці дні були робочі, то ви, ймовірно, встали вранці о тій самій годині і вчора, і позавчора (що саме по собі є важливим усталеним розпорядком). Ви, певно, подалися на уроки або лекції досить рано, вирушивши з дому до школи чи коледжу, як ви робите чи не щодня. Ви, либонь, пообідали в товаристві кількох друзів, а пополудні повернулися в коледж або школу. Увечері ви прийшли додому, а пізніше, ймовірно, ходили кудись на вечірку або прогулянку з іншими друзями.

Малюнок Ґері Ларсона, "Фар-Сайд"

Нормальне життя стало б неможливим, якби ми ретельно виважували кожну свою звичну дію.

The Far Side © 1992, Farworks Inc. Dist. by Universal Press Syndicate. Передруковано з дозволу. Всі права застережені.

Звісно, наш повсякденний розпорядок може мінятися, а наші моделі поведінки у вихідні звичайно відрізняються від буденних. І коли в нашому житті відбувається якась велика зміна, наприклад, по закінченні коледжу ми влаштовуємося на роботу, наш звичний розпорядок неминуче змінюється; але відтак ми набуваємо нових звичок, що повторюються з тією самою регулярністю.

По-друге, вивчення соціальної взаємодії в повсякденному житті проливає світло на більші соціальні системи та інституції. Справді-бо, великомасштабні соціальні системи залежать від моделей соціальної взаємодії, в яких ми щодня заанґажовані. Це легко продемонструвати. Розгляньмо знову ситуацію, коли двоє незнайомців розминаються на вулиці. Може здатися, що така подія мало стосується великомасштабних, більш сталих форм соціальної організації. Та коли йдеться про багато таких взаємодій, це вже не так. В сучасних суспільствах більшість людей живуть у містах і повсякчас взаємодіють з іншими людьми, з якими вони особисто не знайомі. Ввічлива неуважність є одним із тих механізмів, які надають міському життю, з його рухливими та імперсональними контактами, своєрідного характеру.

У цьому розділі ми спочатку ознайомимося з невербальними знаками (виразами обличчя та жестами), що ними кожен із нас користується в процесі взаємодії з іншими. Потім ми перейдемо до аналізу повсякденного мовлення: як ми послуговуємося мовою, щоб донести до інших свої думки. І, нарешті, ми спрямуємо свою увагу на способи структурування життя кожного з нас повсякденним усталеним розпорядком, особливо наголошуючи на тому, як ми координуємо свої вчинки в просторі та часі.