Соціологія - Гіденс Ентоні - Теорія тендерного розвитку Фройда

Теорія тендерного розвитку Фрейда

Можливо, найвпливовішою і найдискусійнішою теорією виникнення тендерної ідентичності є теорія Зіґмунда Фройда. Згідно з Фройдом, розуміння гендерних відмінностей немовлятами та малими дітьми центрується на наявності або відсутності пеніса. "Я маю пеніс", — це однаково що сказати: "Я хлопчик", — тоді як "Я дівчинка" рівнозначне: "У мене немає пеніса". Фройд вважає за потрібне пояснити, що тут, власне, йдеться не про анатомічні відмінності; наявність або відсутність пеніса — це символ чоловічості та жіночості.

Десь у років чотири-п'ять, за цією теорією, хлопчик починає відчувати загрозу в тій дисципліні та самостійності, яких вимагає від нього батько, уявляючи собі у фантазіях, що батько хоче відібрати в нього пеніс. Почасти свідомо, але передусім на несвідомому рівні, хлопчик сприймає свого батька як суперника в боротьбі за любов матері. Пригнічуючи еротичні почуття до матері і сприймаючи батька як вищу істоту, хлопчик ототожнює себе з батьком і стає свідомий своєї чоловічої ідентичності. Хлопчик відмовляється від любові до матері з підсвідомого страху, що батько його каструє. З другого боку, дівчата страждають, бажаючи "мати пеніс", бо ж вони не володіють видимим органом, який є ознакою хлопчиків. Дівчинка починає дивитися на матір як на меншовартісну істоту, адже вона не має пеніса й неспроможна його роздобути. Коли дівчинка ототожнює себе з матір'ю, вона переймається тим відчуттям слухняності, яке невіддільне від усвідомлення "другої за кращим першим".

По закінченні цієї фази дитина навчається пригнічувати свої еротичні почуття. Період від п'яти років до статевої зрілості, як вважає Фройд, є періодом латентності — сексуальна активність відкладається на пізніший період, коли біологічні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням, реактивують еротичні бажання в прямий спосіб. Період латентності, що включає ранні та середні роки навчання в школі, — це той час, коли товариство ровесників одної статі найбільше значить у житті дитини.

Погляди Фройда викликають чимало заперечень, передусім з боку феміністок, але не тільки (Mitchell, 1973; Coward, 1984). По-перше, Фройд, як здається, занадто пов'язує тендерну ідентичність із усвідомленням генітальних органів; тут діють, безперечно, й інші, більш невловні чинники. По-друге, теорія, схоже, спирається на твердження, що пеніс має перевагу над ваґіною, що сприймається просто як відсутність чоловічого органу. Але в такому разі, чому не можна вважати, що жіночі статеві органи мають перевагу над чоловічими? По-третє, Фройд вважає, що батько є головним насаджувачем дисципліни, тоді як у багатьох культурах мати відіграє в цьому процесі набагато важливішу роль. По-четверте, Фройд вважає, що усвідомлювання ознак тендеру відбувається у віці чотирьох-п'яти років. Більшість пізніших авторів підкреслювали важливість значно ранішого періоду навчання, починаючи з віку немовляти.

Теорія тендерного розвитку Ходоров

Хоча багато авторів і брали на озброєння підхід Фройда у вивченні тендерного розвитку, проте вони звичайно модифікували його теорію в багатьох аспектах. Для прикладу можна згадати про соціолога Ненсі Ходоров (Chodorow, 1978, 1988). Ходоров вважає, що навчання відчуття своєї чоловічості або жіночості починається з дуже раннього віку і є наслідком прив'язаності дитини до батьків. Емоційно дитина більше тягнеться до матері, оскільки саме мати справляє на неї головний вплив у перші роки її життя. В якийсь момент ця прив'язаність має урватися в інтересах досягнення виразної сутності свого "я" — від дитини вимагається, щоб вона стала менш залежною.

Ходоров не погоджується з думкою, що цей процес відбувається по-різному в хлопчиків і в дівчаток. Дівчатка залишаються ближчими до матері, наприклад, їм подобається знову й знову обійматися та цілуватися з нею, наслідуючи її. Оскільки в цьому випадку різкого розриву з матір'ю не відбувається, дівчина, а згодом і доросла жінка, розвиває в собі відчуття "я", яке більш сумісне з іншими людьми. ЇЇ ідентичність із більшою ймовірністю зливається з ідентичністю іншої людини або стає від неї залежною: спочатку від матері, потім від чоловіка. На погляд Ходоров, саме з цієї причини жінки чутливіші здатні на емоційне співчуття.

Хлопчики розвивають у собі відчуття "я" через значно радикальнішу відмову від своєї первісної близькості до матері, виковуючи свої розуміння чоловічості в процесі відштовхування від усього жіночого Вони навчаються не бути "пестунчиками" або "маминими синочками". Внаслідок цього хлопцям порівняно менше вдається налагоджувати тісні взаємини з іншими людьми; вони розвивають у собі здатність більш аналітично дивитися на світ. Вони активніше сприймають життя, намагаються досягти в ньому більших висот, але вони пригнітили в собі спроможність розуміти власні почуття і почуття інших.

До деякої міри Ходоров обертає акценти Фройда у зворотному напрямку. Не так жіночість, як чоловічість визначається неґативно як втрата тривалої близької прив'язаності до матері. Чоловіча ідентичність формується через розлучення; тому в своєму пізнішому житті чоловіки несвідомо почувають, що їхня ідентичність опиняється під загрозою, якщо вони вступають у близькі емоційні взаємини з іншими. Жінки натомість відчувають, що відсутність близьких взаємин із іншою особою загрожує їхньому почуттю самоповаги. Ці моделі передаються від покоління до покоління саме тому, що жінки відіграють первинну роль у ранній соціалізації дітей. Жінки самовиражаються і самовизначаються здебільшого через взаємовідносини. Чоловіки пригнітили в собі цю потребу й розвивають у собі більш практичну манеру ставлення до світу.

Праці Н. Ходоров критикувалися з різних позицій. Наприклад, Джанет Сеєрс звинуватила Ходоров у тому, що та ніяк не пояснює, надто в останні часи, боротьбу жінок за те, щоб стати самостійними й незалежними (Sayers, 1986). Жінки (і чоловіки), вважає вона, набагато суперечливіші у своєму психологічному становленні, аніж випливає з теорії Ходоров. Жіночість може приховувати почуття агресивності або самоствердження, які розкриваються лише опосередковано або тільки в певних контекстах (Brennan, 1988). Ходоров критикують також за її обмежене розуміння сім'ї, засноване на бездоганній з погляду середнього класу моделі. А що відбувається, наприклад, у сім'ях, де є тільки одна мати чи один батько, або в тих, де про дитину дбає кілька дорослих?

Проте ці критичні закиди не спростовують ідеї Ходоров, які зберігають свою значущість. Вони навчають нас ліпше розуміти природу фемінності й підказують нам, звідки походить те, що дістало назву чоловічої неекспресивності, тобто чому чоловікам так важко виявляти свої почуття перед іншими.