Географія - Гілецький Й. Р. - Рельєф дна

Загальні відомості та фізико-географічне положення

Атлантичний океан розташований здебільшого в Західній півкулі. Із півночі на південь він витягнутий на 16 тис. км. У північній і південній частині океан розширюється, а в екваторіальних широтах звужується до 2900 км.

Атлантичний океан — другий за розмірами серед океанів. Берегова лінія океану в Північній півкулі сильно розчленована півостровами і затоками. Біля материків в океані є багато островів, внутрішніх і окраїнних морів.

Рельєф дна

Через увесь океан приблизно на рівній відстані від берегів материків простягнувся Серединно-океанічний хребет. Відносна висота хребта — 2 км. В осьовій частині хребта розташована рифтова долина завширшки від 6 до ЗО Км і завглибшки до 2 км. Поперечні розломи розчленовують хребет на окремі сегменти. Із рифтами і розломами Серединно-океанічний хребта пов'язані підводні діючі вулкани, а також вулкани Ісландії та Азорських островів. Найбільшу глибину океан має у межах жолоба Пуерто-Ріко — 8742 м. Площа шельфу Атлантичного океану досить велика — більша, ніж у Тихому океані.

Клімат

Атлантичний океан розташований в усіх кліматичних поясах Землі, тому його клімати дуже різноманітні. Переважна частина океану (між 40° пн. ш. і 42° пд. ш.) розміщується в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і екваторіальному кліматичних поясах. Найсуворішим кліматом характеризуються південні частини океану, дещо менше холодні північні райони.

Властивості вод та океанічні течії

Зональність водних мас в океані дуже ускладнена впливом суходолу і морських течій, що виявляється насамперед у розподілі температур поверхневих вод. Північна половина океану тепліша за південну, різниця у температурах доходить до 6 °С. Середня температура поверхневих вод +16,5 °С.

Солоність поверхневих вод в Атлантичному океані висока. В океан і його моря впадає чимало великих річок (Амазонка, Коиґо, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Парана та ін.). В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт узимку біля східних берегів утворюється лід. Особливістю океану е численні айсберги і плавучий морський лід, що виносяться сюди з Північного Льодовитого океану і від берегів Антарктиди.

Через сильну видовженість Атлантичного океану з півночі на південь у ньому більшою мірою розвинуті океанічні течії меридіонального напрямку, ніж широтного. В Атлантичному утворюються дві системи поверхневих течій. У Північній півкулі вона має вигляд вісімки — Північна Пасатна, Гольфстрім, Північноатлантична і Ка-нарська течії утворюють рух вод за годинниковою стрілкою у помірних і тропічних широтах. У північній частині Північноатлантична течія спрямовує води Атлантики у Північний Льодовитий океан проти годинникової стрілки. Як холодні течії вони повертаються в Атлантичний океан у північно-східній частині. У Південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська, Західних Вітрів і Бенгель-ська течії утворюють рух вод проти годинникової стрілки у вигляді одного кільця.

Органічний світ

Атлантичний океан порівняно з Тихим мав бідніший видовий склад живих організмів. Однак щодо кількості й загальної біомаси, то Атлантичний океан багатий організмами. Це пов'язано насамперед із значним поширенням шельфу, на якому живе багато придонних і донних риб (тріска, окунь, камбала та ін.).

Природні комплекси

В Атлантичному океані виділяють усі зональні комплекси — природні пояси, крім північного полярного. Води північного субполярного поясу багаті на різні види живих організмів — особливо на шельфі біля беретів Ґренландії та Лабрадору. Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, великою кількістю живих організмів. Це найбільш рибні райони Атлантики. Великі простори теплих вод субтропічних, тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу. У північному субтропічному поясі виділяється особливий природний водний комплекс Сарґасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод — до 37,5 %о і низька продуктивність.

У помірному поясі Південної півкулі виділяються (як і у північному) комплекси, де змішуються води з різною температурою і густиною. Комплекси субантарктичного й антарктичного поясів характеризуються сезонним поширенням плаваючих льодів і айсбергів.

Господарське використання

В Атлантичному океані представлені усі види морської діяльності, серед яких найбільше значення має морський, транспорт, підводний нафтогазовидобуток і тільки потім — використання біологічних ресурсів.

Атлантичний океан — головний морський шлях світу, район інтенсивного судноплавства. На берегах Атлантичного океану розміщується понад 70 приморських країн із кількістю населення більш як 1,3 млрд осіб.

До мінеральних ресурсів океану належать розсипні родовища рідкісних металів, алмазів, золота. У надрах шельфу зосереджені запаси залізних руд, сірки; виявлено великі поклади нафти і газу, що експлуатуються багатьма країнами (Північне море та ін.). Деякі райони шельфу багаті яа кам'яне вугілля. Енергія океану використовується в роботі припливних електростанцій (наприклад, у гирлі річки Ранс на півночі Франції).

Багато приатлантичних країн видобувають з океану і його морів такі мінеральні багатства, як кухонна сіль, магній, бром, уран. У посушливих районах працюють опріснювальні установки.

Інтенсивно використовуються і біологічні ресурси океану. Атлантичний океан — найпродуктивніший на одиницю площі, але його біологічні ресурси в деяких районах виснажені.

У зв'язку з інтенсивною господарською діяльністю в багатьох морях у відкритому океані відбувається погіршення природних умов — забруднення води, повітря, зменшення запасів цінних промислових риб та інших тварин. Погіршуються рекреаційні умови на берегах океану.