Соціологія - Гіденс Ентоні - Відмінності в статках та доходах

Деякі автори стверджують, що класи вже не відіграють істотної ролі в новітніх західних суспільствах. Усі погоджуються, що півтори сотні років тому, в ранній період розвитку індустріального капіталізму, існували великі класові відмінності. Навіть ті, хто дуже критично налаштований щодо поглядів Маркса, визнають, що між бідними трударями та багатими промисловими капіталістами, які їх наймали, існувала справжня прірва. Проте відтоді, як вважають, матеріальна нерівність в індустріальних країнах набагато зменшилася. Великі податки, що їх сплачують багаті, та соціальна допомога для тих, кому нелегко заробити собі на життя, значно зблизили верхню та нижню позначки на шкалі нерівності. Більше того, з розвитком системи державної освіти обдаровані особи вже можуть прокласти собі шлях до найвищих щаблів соціальної та економічної системи.

Проте ця картина далеко не відповідає дійсності. Можливо, що вплив класових відмінностей і не такий значний, як вважав Маркс, але існує мало сфер суспільного життя, що були б ними незаторкнуті. Навіть фізичні відмінності співвідносяться з класовими. В середовищі робітничого класу новонароджені немовлята мають пересічно меншу вагу, рівень дитячої смертності вищий, а люди в зрілому віці нижчі, хворобливіші й раніше помирають, ніж у категоріях вищого класу. Найтяжчі психічні та фізичні захворювання, включаючи хвороби серця, рак, діабет, запалення легенів та бронхів, набагато поширеніші на нижчих рівнях класової структури, аніж нагорі (Waitzkin, 1986).

Відмінності в статках та доходах

Маркс вважав, що дозрівання індустріального капіталізму супроводжуватиметься поглибленням прірви між багатством меншості та вбогістю основної маси населення. Згідно з ним, платня робітничого класу ніколи не зможе надто піднятися над рівнем виживання, тимчасом як ті, хто володіє капіталом, нагромаджуватимуть дедалі більші багатства. На найнижчих рівнях суспільства, зокрема серед часто або постійно безробітних, "накопичуватимуться злидні, агонія тяжкої праці, рабство, неуцтво, брутальність, моральна деградація..." (Магх, 1970, р. 645). Маркс мав рацію, як побачимо, в тому, що бідність не зникне в індустріалізованих країнах, та в своєму передбаченні, що величезна нерівність у статках та в рівнях доходу триватиме. Проте він помилився у своєму припущенні, що доходи більшості населення залишаться надзвичайно низькими, як і в тому, що меншість ставатиме все багатшою супроти більшості. Сьогодні більшість людей у західних країнах живуть матеріально набагато краще, аніж ці самі прошарки за часів Маркса. Щоб з'ясувати, до якої міри й чому так сталося, ми повинні подивитися, як змінювався розподіл багатства та прибутків протягом останнього століття чи близько того.

Багатство — це все те, чим індивіди володіють (капітал і акції, заощадження і власність, як то будівлі та земля; тобто те, що можна продати). Доход — це платня, яку дістають наймані робітники та службовці, а також "незароблені" гроші, які надходять від інвестицій (зазвичай відсотки або дивіденди). Тимчасом як більшість людей одержують гроші за свою працю, багаті мають головну частку своїх доходів від інвестицій.

Таблиця 10 1 Розподіл багатства у Великій Британії.

Оцінки зроблено, виходячи з майна осіб, що померли в ті роки, або, для 1993 p., на підставі майна, зазначеного в заповітах.

Джерело: Inland Revenue. From Social Trends, 1996, p. 11.