Соціологія - Гіденс Ентоні - Релігії Далекого Сходу

Багато іудейських поглядів було запозичено та впроваджено в християнство. Ісус був ортодоксальним євреєм, а християнство утворилося як секта іудаїзму; невідомо, чи Ісус прагнув заснувати окрему релігію. Його учні почали думати про нього як про Месію (це гебрейське слово означає "помазаник", а грецькою мовою звучить як "Христос" ('Chist'), — "той, на кого чекали євреї". Павло, грецько-мовний громадянин Риму, був головним ініціатором поширення християнства і багато проповідував у Малій Азії та Греції. Хоча християн спочатку нещадно переслідували, врешті імператор Костянтин запровадив християнство як офіційну релігію Римської імперії. Християнство протягом наступних двох тисячоліть перетворилося на найвпливовішу силу в культурі Заходу.

Сьогодні християнство має найбільше число віруючих і більше, ніж будь-яка інша релігія, поширене в світі. Християнами вважають себе більше мільярда чоловік, проте існує багато різновидів християнства, під поглядом теології та організації церкви. Головними відгалуженнями християнства є римо-католицизм, протестантизм і східне православ'я.

Іслам

Коріння ісламу, сьогодні другої за величиною релігії світу (див. таблицю 16.1), сягає витоків християнства. Іслам походить від проповідей пророка Мухамеда, що жив у VII столітті н.е. Як вважається, єдиний бог ісламу Аллах має владу над усім людством і природним світом. Стовпами ісламу є п'ять найголовніших релігійних обов'язків мусульман (як називають прихильників ісламу). Перший із них — це виголошення кредо ісламу: "Немає бога, крім Аллаха, а Мухамед — пророк його". Другий — читання встановлених молитов п'ять разів на день, чому передує ритуальне омовіння. Під час молитви віруючий має завжди повернутися обличчям до священного міста Мекки, що в Саудівській Аравії, незалежно від того, як далеко він від неї. Третім стовпом є дотримання Рамадану, місячного посту, під час якого за денного світла не можна їсти й пити. Четвертим є подання милостині (грошей біднякам), що вимагається законом ісламу і часто обкладається податком з боку держави. Нарешті, від кожного віруючого вимагається, принаймні один раз, здійснити паломництво до Мекки,

На переконання мусульман, Аллах говорив устами перших пророків, включаючи Мойсея та Ісуса, ще до Мухамеда, чиї проповіді найповніше являють його волю. Іслам набув значного поширення і тепер налічує понад 1 мільярд вірних у світі. Більшість із них зосереджена в Північній та Східній Африці, на Середньому Сході та в Пакистані. (Стислий огляд мусульманських вірувань подано нижче в підрозділі, присвяченому Ісламській революції).

Релігії Далекого Сходу

Індуїзм

Між іудаїзмом, християнством та ісламом, з одного боку, та релігіями Далекого Сходу, з іншого, існують глибокі відмінності. Найдавніша з усіх великих релігій, котра зберігає світову популярність і сьогодні — це індуїзм, основні засади якого зародилися близько 6 тисяч років тому. Індуїзм — політеїстична релігія. У ньому існує стільки течій, що деякі науковці пропонують розглядати його комплексом взаємопов'язаних вірувань, радше ніж єдиним релігійним спрямуванням; багато місцевих культів та релігійних обрядів пов'язуються кількома загальноприйнятими віруваннями.

Більшість індусів приймають доктрину про цикл перевтілення — віру в те, що всі живі істоти є частиною вічного процесу народження, смерті та відродження. Другою головною рисою індуїзму є кастова система, заснована на вірі в те, що люди народжуються з певною позицією в соціальній та ритуальній ієрархії, згідно з характером їхньої діяльності у попередньому житті. Для кожної касти існує різний комплекс обов'язків та ритуалів, і доля кожного в наступному житті значною мірою залежить від сумлінного виконання цих обов'язків. Індуїзм не заперечує можливості найрізноманітніших релігійних поглядів і не проводить чіткої межі між віруючими та невіруючими. Існує понад 750 мільйонів індусів, з яких практично всі проживають на Індійському субконтиненті. На відміну від християнства та ісламу, індуїзм не прагне перетворити інших на "правдивих віруючих".

Буддизм, конфуціанство, даосизм

До етичних релігій Сходу належать буддизм, конфуціанство і даосизм. У цих релігіях боги відсутні. Вони радше роблять наголос на моральних ідеалах, котрі пов'язують віруючого з природним оточенням та єдністю Всесвіту.

Буддизм бере початок від повчань Сіддхартхи Гаутами, Будди ("просвітленого"), котрий був індуїстським принцом невеликого королівства в південному Непалі в VI столітті до Р.Х. Згідно з Буддою, люди можуть уникнути циклу перевтілення, відмовившись від своїх бажань. Шлях до порятунку пролягає через самодисципліну та медитацію, відмежовані від світських обов'язків. Кінцевою метою буддизму є досягнення нірвани, повної духовної самореалізації. Будда заперечував індуїстський ритуал та доцільність каст. Подібно до індуїзму, буддизм толерує багато місцевих різновидів, включаючи віру в місцеві божества, і не претендує на виключну роль. Сьогодні буддизм є найвпливовішою релігією у кількох державах Далекого Сходу, включаючи Таїланд, Бірму, Шрі-Ланку, Китай, Японію й Корею.

Конфуціанство було основою культури правлячих кіл у традиційному Китаї. "Конфуцій" (латинізована форма "Кун Фуцзи) жив у VI столітті до Р.Х., у той же час, що й Будда. Як і Лао-цзи, засновник даосизму, Конфуцій був учителем, а не релігійним пророком на кшталт релігійних провідників Середнього Сходу. Прихильники Конфуція вважають його не богом, а "наймудрішим з усіх мудреців". Конфуціанство прагне пристосувати людське життя до внутрішньої гармонії природи, наголошуючи на пошані до предків. Подібними принципами керується й даосизм, котрий робить акцент на медитації та ненасиллі як засобах до вищого життя. Хоча деякі елементи конфуціанства й даосизму досі зберігаються у віруваннях та обрядах багатьох китайців, вони значною мірою втратили свій вплив у Китаї внаслідок рішучої протидії з боку уряду.