Соціологія - Гіденс Ентоні - РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ

Розмаїття

Становище релігійних організацій у Сполучених Штатах дещо незвичне. Свобода віросповідання ґарантувалася однією із статей американської конституції задовго до поширення толерантного ставлення до різних релігійних вірувань та обрядів у будь-якому іншому західному суспільстві. Перші поселенці були біженці, які рятувалися від релігійного гніту політичної влади, тож вони наполягали на розмежуванні держави й церкви. У США не існує "офіційної" церкви, такої як англіканська церква в Англії.

У Сполучених Штатах, окрім того, налічується значно більше різних релігійних груп, ніж у будь-якій іншій індустріально розвиненій країні. У більшості країн Заходу більшість населення офіційно належить до єдиної церкви, такої як англіканська церква в Британії або римо-католицька церква в Італії. Близько 90 відсотків американського населення становлять християни, однак вони належать до різних церков та деномінацій. У багатьох групах налічується лише кількасот членів, проте більш як 90 релігійних організацій, за їхніми оцінками, мають понад 50 тисяч членів, а 22 з них заявляють, що число їхніх адептів перевищує 1 мільйон. Поки що найбільшою релігійною організацією Сполучених Штатів є католицька церква, до якої належить близько 50 мільйонів віруючих. Однак це лише близько 27 відсотків усіх віруючих. Близько 60 відсотків населення становлять протестанти, поділені на численні деномінації. Найбільшою серед них є Південна баптистська конвенція, яка налічує понад 13 мільйонів чоловік; за нею йдуть Об'єднана методистська, Національна баптистська конвенція, лютеранська та єпископальна церкви. Серед нехристиянських груп найбільшими є єврейські конґреґації, що налічують близько 6 мільйонів віруючих.

Приблизно 40 відсотків американського населення відвідує церковні служби щотижня. Майже 70 відсотків належать до церков, синагог чи інших релігійних організацій, і більшість із них є активними членами своїх конґреґацій.

У 1995 році над Боснією було збито літак Збройних сил США, на

борту якого перебував капітан Скот О'Ґрейді. Він провів шість жахливих днів, рятуючись від боснійського полону, аж поки його не знайшли і не переправили в безпечне місце. "Перше, що я хочу зробити, — сказав він в інтерв'ю засобам масової інформації світу, — це подякувати Богові. Якби не Божа любов до мене і моя любов до Бога, я б не пережив цього. Він доставив мене сюди, і я впевнений у цьому всім своїм серцем". Якби таке у такій самій ситуації сказав британський чи французький пілот, це викликало б деякий подив. В устах американця ці слова видавалися цілком природними. В Америці спостерігається значно вищий рівень набожності, ніж у більшості європейських країн. На кожній американській банкноті є напис "Ми віримо в Бога", що свідчить про вплив релігії у Сполучених Штатах.

Результати дослідження показують, що 95 відсотків американців, за їхніми словами, вірять у Бога, 80 відсотків вірять у диво та життя після смерті, 72 відсотки — в ангелів і 65 відсотків — у диявола (Stark and Bainbridge, 1985). Результати дослідження світових цінностей (A World Values Survey), опубліковані 1994 року, показали, що 82 відсотки респондентів вважають себе релігійними особами, порівняно з 55 відсотками у Британії, 54 відсотками в Західній Німеччині і 48 відсотками у Франції. Те ж саме опитування показало, що 44 відсотки американців відповіли, що відвідують церкву принаймні раз на тиждень, порівняно з 14 відсотками в Сполученому Королівстві, 10 відсотками у Франції та лише 4 відсотками у Швеції (див. малюнок 16.2 і журнал "The Economist" за 8 липня 1995 p., с. 20).

З часів другої світової війни у США спостерігається значно багатша гама релігійних рухів, ніж будь-коли раніше, в якій відбувається небачений процес злиття різних деномінацій та їх розмежувань. Більшість із них виявилися недовговічними, проте кілька завоювали численних прихильників. Як приклад можна навести Об'єднану церкву, що її заснував кореєць Сун М'юнґ Мун. Цю секту, яка демонструє всі риси руху "тисячолітників", було засновано в Сполучених Штатах у 1960-і роки. Послідовники Муна повірили в його пророцтво про настання кінця світу в 1967 році, однак факт подальшого існування світу в тому ж вигляді, що й раніше, не означав кінця діяльності секти. Як і багато попередніх провідників рухів "тисячолітників ", Мун скориґував свої ідеї у світлі свого невдалого пророцтва. Фактично його доктрина завоювала навіть більше прихильників, ніж раніше, і тепер їх число нібито становить 40 тисяч чоловік. Вірування членів Об'єднаної церкви являють собою суміш східних учень з аспектами фундаменталістського християнства та антикомуністичними ідеями, а нові члени секти проходять курс суворої релігійної підготовки.

Християнський фундаменталізм

Зростання числа християнсько-фундаменталістських релігійних організацій у Сполучених Штатах є однією з найхарактерніших рис останніх двадцяти п'яти років. На думку фундаменталістів, "Біблія, мовляв, є посібником для політиків, урядовців, бізнесменів, родин та довідником у всіх справах людства" (Саpps, 1990). Фундаменталізм є реакцією на ліберальну теорію і на відвідування церкви людьми, котрі не виявляють особливого інтересу до релігії. Найвпливовішими фундаменталістськими групами в Сполучених Штатах є Південна баптистська конвенція, Божі асамблеї та адвентисти сьомого дня.

"Електронна церква"

Електронні засоби (телебачення й радіо) відіграли головну роль у змінах, які з 1960-х років позначилися на стані релігії в Сполучених Штатах. Превелебний Білі Ґрехем першим почав регулярні проповіді з-за океану, і, завдяки ефективному використанню мас медіа, цей баптистський проповідник здобув велику популярність. За останні двадцять років ми дедалі частіше ставали свідками ще більш хитромудрого й систематичного використання засобів масової інформації для розповсюдження релігійних послань і збагачення священиків. З'явилося поняття "електронна церква" — релігійні організації, що діють насамперед через медіа, ніж через зібрання місцевої конґреґації. Тепер релігійні програми можна транслювати у країни "третього світу" (наприклад, в Африку й Азію), а також в інші індустріальні країни.

Чільними піонерами електронної церкви були фундаменталісти та інші групи, що прагнуть навернути невіруючих. Однією з підстав для цього є "система зірок" — запальних проповідників, котрі приваблюють прихильників, звертаючись до них особисто. Деякі з цих проповідників ідеально вписуються в електронні засоби, завдяки яким їхні харизматичні якості можна проектувати на аудиторію з тисяч і навіть мільйонів осіб. Крім Білі Ґрехема, мас медіа зробили своїм головним ремеслом й інші "електронні проповідники" у США, такі як Орал Робертс, Джері Фелвел, Джімі Сваґерт, Пет Робертсон, а також Джім Бекер та його колишня дружина Темі Фей, які у своїй діяльності майже цілком покладаються на радіо- й телепередачі.

Деякі релігійні радіоведучі, такі як Джім і Темі Бекер та Джімі Сваґерт, були замішані в сексуальних чи фінансових скандалах, що серйозно зашкодило їхній репутації. Оскільки авторитет цих осіб похитнувся, дехто вважає, що пік впливу електронної церкви вже позаду. Можливо, євангелістські та фундаменталістські групи втрачають своє панівне становище, однак широкомасштабні зв'язки релігійних організацій з електронними засобами інформації навряд чи вичерпалися. Як видно з розділу 14, телебачення, радіо та інші форми електронної комунікації мають у сучасному світі найголовніший вплив, і це й надалі стимулюватиме трансляції релігійних програм.

Відомий телеведучий-євангеліст Пет Робертсон не зміг потрапити в число кандидатів на пост президента від Республіканської партії у 1988 році. Після цієї невдачі він заснував Християнську коаліцію, політичний рух з релігійною орієнтацією, який домігся значного впливу. Ця коаліція налічує 1,6 мільйона членів і володіє значними фінансовими ресурсами, котрі дозволяють їй вкладати гроші в лобістську діяльність та рекламу. 1995 року коаліція зробила презентацію "контракту з американською родиною", що передбачає заборону абортів, послаблення податкового тиску на родину, в'язничні покарання і контроль за розповсюдженням порнографії.

У відповідь ліберальні церковні провідники склали "Заклик до оновлення". Вони погодилися з арґументом Християнської коаліції про необхідність впровадження моральних цінностей у вирішення політичних питань, однак наполягали, що цими цінностями мають бути терпимість і гуманізм, а не консервативні цінності правих республіканців.

Електронні релігійні проповіді стали надзвичайно популярними в Латинській Америці, де транслюються північноамериканські програми. Рухи протестантів, здебільшого п'ятидесятників, істотно вплинули на такі країни, як Чилі й Бразилія, де проживають переважно католики.