Соціологія - Гіденс Ентоні - НАТОВПИ, БУНТИ ТА ІНШІ ФОРМИ КОЛЕКТИВНИХ ДІЙ

Усі революції означають колективну акцію. Проте, як випливає з теорії Тілі, колективна акція, окрім революційних змін, може відбуватися й за інших обставин, коли разом збираються великі групи людей. З моменту появи міст "міський набрід" становив для міської влади потенційну небезпеку. На відміну від сільських районів, у міських кварталах багато людей мешкає у близькому сусідстві, і їм нічого не варто вийти на вулиці, щоб продемонструвати підтримку невдоволеним або висловити своє невдоволення.

Дії груп городян є одним із прикладів діяльності натовпу. Натовп — це будь-яке значне зібрання людей, котрі безпосередньо взаємодіють один із одним у громадському місці. Натовпи, в певному розумінні, є повсякденною частиною міського життя. Наприклад, ми говоримо про заполонену натовпом торговельну вулицю або переповнений театр чи парк відпочинку і маємо при цьому на увазі багатьох людей, які скупчуються на фізично обмеженій території. Ці люди перебувають у стані несфокусованої взаємодії (див. розділ 4): вони фізично присутні в одному середовищі і усвідомлюють присутність одне одного, проте мають власні групові чи особисті цілі, йдучи до них різними шляхами. Однак у випадку бунту, демонстрації або паніки дії кожного пов'язані з діями інших. Враз виникає ситуація сфокусованої взаємодії; група, нехай навіть тимчасово, починає діяти як єдине ціле. Поведінка натовпу в цьому розумінні роками, фактично ще з часів Французької революції 1789 року, викликала зацікавленість соціологів та істориків.

Як наголошує Тілі, дії юрби та бунти є характерним виявом краху сподівань людей, які не можуть у традиційний спосіб висловити своє незадоволення або вимагати необхідних, на їхню думку, реформ. Органи влади усіх видів завжди побоювалися дій юрби, не тільки через безпосередню їх загрозу, а й з огляду на громадський і реальний вияв розуміння соціальної несправедливості. Однак навіть бунти, що вважаються негативним явищем і призводять до безпричинних актів вандалізму та загибелі людей, можуть стимулювати зміни і дати принаймні деякі бажані вигоди.

СУСПІЛЬНІ РУХИ

У сучасних країнах існувало широке розмаїття суспільних рухів, окрім тих, що призводили до революції; одні були тривалими, інші скороминущими. Суспільні рухи є такою ж невід'ємною рисою сучасного світу, як і офіційні бюрократичні організації, яким вони часто протидіють. Дослідження їхньої природи та наслідків становить значний інтерес для соціології.

СУСПІЛЬНИЙ РУХ можна визначити як колективну спробу досягти спільного інтересу або спільної мети через колективну акцію поза межами впливу традиційних інституцій. Це визначення має бути широким через наявність варіацій між різними видами рухів. Деякі суспільні заворушення є вкрай незначними, налічуючи не більше кількох десятків учасників; в інших можуть брати участь тисячі чи навіть мільйони людей. Деякі рухи відбуваються в рамках юридичних норм суспільства, тимчасом як інші започатковуються незаконними чи підпільними групами. Часто, внаслідок діяльності суспільних рухів, змінюються й самі закони. Наприклад, група робітників, що закликала своїх колег до страйку, провадила незаконну діяльність, котра в різних країнах каралася неоднаково суворо. Проте з часом до законів було внесено поправки, що дозволили страйк як форму вирішення виробничого конфлікту. Інші форми економічного протесту, такі як сидячі страйки на фабриках чи робочих місцях, у більшості країн і досі вважаються незаконними.

Розмежування суспільного руху та офіційної організації іноді буває нечітким, оскільки усталені рухи зазвичай переймають бюрократичні риси. Наприклад, Армія порятунку починалася як суспільний рух, однак нині набула більшості характеристик постійної організації. Дещо рідше організація може прилучатися до суспільного руху, хіба що тоді, наприклад, коли заборонена політична партія змушена йти в підпілля, перетворюючись, можливо, на партизанський рух.