Соціологія - Гіденс Ентоні - Розділ 21. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ

Основні поняття

• консенсус • конфлікт • соціальна структура • теоретичний підхід • теорія

У цьому розділі ми проаналізуємо еволюцію головних теоретичних підходів у соціології, визначивши дилеми, яких вони стосуються. Крім цього, ми розглянемо деякі головні теоретичні трансформації сьогодення.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

Витоки соціології — праці Маркса, Дюркгайма та Вебера — були переважно європейськими. Втім, у нашому столітті цей предмет міцно вкорінився в усьому світі, а деякі з найважливіших досягнень мали місце в Сполучених Штатах. Праця Джорджа Герберта Міда (1863—1931), викладача філософії Чиказького університету, справила важливий вплив на розвиток соціологічної теорії. Мід наголошував на чільній ролі мови й символів у суспільному житті людини в цілому. Розроблена ним теорія згодом дістала назву символічний інтеракціонізм. Мід приділяв більше уваги аналізу соціальних процесів невеликого масштабу, ніж дослідженню цілих суспільств. Хоча він починав свою працю досить давно, символічний інтеракціонізм набув широкої популярності набагато пізніше. Тому ми обговоримо його роль після знайомства з функціоналізмом та структуралізмом.

Толкот Парсонс (1902—1979) був найвидатнішим американським соціологом-теоретиком повоєнного періоду. Цей плідний автор творив у багатьох емпіричних, а також теоретичних сферах соціології. Він зробив внесок у дослідження сім'ї, бюрократії, професій та, серед інших, у дослідження політики. Він був одним із головних ініціаторів розвитку функціоналізму, теоретичного підходу, вперше започаткованого Дюркгаймом і Контом. Згідно з функціоналістськими поглядами, у дослідженні будь-якого суспільства ми маємо звернути увагу на те, як об'єднуються його різні "частини", або інституції, що забезпечують безперервність цього суспільства в часі.

Утім, європейські мислителі й досі відіграють видатну роль в новітньому розвитку соціологічної теорії. Підхід, що набув неабиякого значення, — це структуралізм, який тісно пов'язує соціологічний аналіз з вивченням мови. Структуралістична думка вперше з'явилася у середовищі лінгвістів, а потім була перенесена до царини суспільних наук антропологом Клодом Леві-Стросом (1908). її витоки можна також віднести до праць Дюркгайма та Маркса.

Ідеї Маркса обговорювалися й розвивалися більш як століття після його смерті. Вчення послідовників Маркса визначається як марксизм.

Функціоналізм

Ідеї функціоналізму, як уже зазначалося, були започатковані Дюркгаймом, котрий розглядав функціональний аналіз як головну складову свого формулювання завдань соціологічної теорії та досліджень. Водночас на розвиток функціоналізму в його сучасному вигляді істотно вплинула антропологія. До початку цього століття антропологія ґрунтувалася здебільшого на звітності й документах, складених колоніальними адміністраторами, священиками та мандрівниками. Тому антропологія XIX століття була досить суб'єктивною і неадекватно документально оформленою. Автори писали книжки, в яких наводилися приклади, зібрані по всьому світу, не надто дбаючи про достовірність своєї інформації або про конкретне культурне середовище, з якого вони походили. Наприклад, роль релігії аналізувалася на основі порівняння численних прикладів вірувань та обрядів, узятих із цілком відмінних культур.

Сучасна антропологія датується тим періодом, коли дослідники перестали вдовольнятися цим підходом і почали проводити тривалі польові дослідження різних культур світу. Двома ініціаторами польових антропологічних досліджень були британський автор, на якого істотно вплинули ідеї Дюркгайма, А.Р. Редкліф-Браун (1881—1955) та Броніслав Малиновський (1884—1942), поляк, який провів багато років у Британії. Малиновський здійснив деякі з найвідоміших антропологічних досліджень, провівши багато часу на Тробріанських островах у Тихому океані. Редкліф-Браун досліджував життя мешканців Андаманських островів, які населяли архіпелаг неподалік від узбережжя Бірми.

Обидва, і Редкліф-Браун, і Малиновський, стверджують, що ми маємо вивчати суспільство або культуру у цілому, якщо хочемо зрозуміти його головні інституції і те, чому його члени поводяться так, а не інакше. Ми можемо, наприклад, аналізувати релігійні вірування й традиції суспільства, тільки продемонструвавши, як вони співвідносяться з іншими інституціями в їхніх межах, оскільки різні частини суспільства розвиваються у тісному взаємозв'язку.

Досліджувати функцію соціальної практики або інституції — значить аналізувати той вклад, який ці практика чи інституція вносять у безперервність суспільства в цілому. Найкраще це можна зрозуміти, провівши аналогію з людським організмом — порівняння, до якого вдавалися Конт, Дюркгайм та багато інших авторів-функціона лістів. Щоб дослідити такий орган тіла, як серце, ми маємо показати як він співвідноситься з іншими частинами тіла. Перекачуючи крок по всьому тілу, серце відіграє життєво важливу роль у підтримань1 життєдіяльності організму. Подібним чином, аналіз функції соціального інституту означає демонстрацію його ролі в підтриманні існування суспільства. Наприклад, згідно з Дюркгаймом, релігія потверджує вірність людей ключовим соціальним цінностям, сприяючи такий спосіб підтриманню соціального взаємозв'язку.