Соціологія - Макеєв С.О. - § 5 Анкета — основний інструмент дослідження

Саркастичне зауваження керівника Інституту демоскопії в м. Алленсбах (ФРН) професора Блізабет Ноель про те, що "на жодному етапі статистично репрезентативного дослідження профани не пропонують свої послуги так завзято, як під час складання анкети", досить актуальне за умов зрослого попиту на соціологічні дослідження.

Соціологів-початківців підготовка анкети приваблює, по-перше, евристичністю, творчим характером; по-друге, одержанням наукового документа як свідчення своєї причетності до професійного співтовариства; по-третє, уявною легкістю складання її — запитання анкети за своєю формою максимально наближені до звичної повсякденної мови; по-четверте, можливістю майже після кожного запитання поставити крапку в роботі й вважати її виконаною (не випадково в анкетах соціологів-початківців найбільш недоопрацьованим є блок "демографічних запитань").

Чим кваліфікованіший соціолог, тим більше труднощів він зазнає там, де дилетант справляється з творчим завданням без будь-яких проблем, тому що перший, формулюючи запитання, не створює "дещо" з "нічого", а виконує копітку роботу "перекладача", перекладаючи дослідницьке запитання з мови академічних категорій (в яких, власне, і відбувається аналіз явища, що вивчається) на мову повсякденного спілкування, звичну для респондентів. Водночас він бачить помилки та обмеженість того чи іншого варіанта формулювання, а також можливих варіантів відповідей і намагається уникнути їх. Формулюючи запитання, він одночасно обмірковує та враховує можливості його статистичної обробки і коригує сукупність відповідей з урахуванням вимог, зумовлених вибором методу статистичного аналізу, оскільки кожне окреме запитання не існує самостійно і надалі має знайти своє обґрунтоване місце в загальному контексті аналізу проблеми.

Оскільки анкета не є незалежним науковим документом, яким починається та яким закінчується творча робота, то й оцінювати її якість можна, лише зіставляючи з різними елементами програми (метою, запропонованими показниками, передбачуваними методами статистичного аналізу).

Хоча в цілому конкретне формулювання запитань, формування сукупності відповідей та загальна композиція анкети практично завжди більшою мірою визначаються логікою, смаком, інтуїцією, досвідом дослідників, ніж деяким стандартним переліком правил, все ж у процесі підготовки анкети слід ураховувати основні вимоги, ігнорування яких знецінює одержану на основі певної анкети соціальну інформацію.

Основні вимоги до запитань анкети

За функціональним призначенням запитання анкети можна поділити на змістовні та допоміжні. Змістовні запитання е емпіричними індикаторами ознак явища, що вивчається.

Основні вимоги до змістовних запитань анкети такі: валідність (обґрунтованість), стислість та однозначність.

1. Валідність. Під валідністю розуміють міру відповідності запитання анкети показнику, що вивчається. Запитання можуть бути прямими або непрямими. Валідність запитання визначається точністю переведення показника у запитання. Наприклад, показнику "міра довіри політичному лідеру г7" відповідає пряме запитання: "Якою мірою Ви довіряєте N7". Однак запитання може бути і непрямим, якщо в прогностичному аналізі електоральної поведінки воно "працює" на інший показник, скажімо, "політичний вибір". Справді, чи можна ту або іншу відповідь на запитання: "Якою мірою Ви довіряєте N7" — інтерпретувати як політичний вибір?

Є три основні способи доведення (або спростування) валід-ності: логічний, емпіричний та статистичний.

У згаданому вище прикладі логічним обґрунтуванням інтерпретації міри довіри як віддання переваги (вибору) політичному лідеру може бути такий аргумент: чим вища міра довіри людини до політичного лідера, тим більша ймовірність того, що вона віддасть на виборах свій голос саме цьому кандидатові. Однак автор запитання може зіткнутися з контраргументом: можлива ситуація, коли, більше довіряючи одному кандидатові, виборець під час виборів керується іншими мотивами — реальністю перемоги кандидата, особливостями політичної ситуації, тиском мікро-соціального оточення тощо.

Якщо під час обговорення анкети обґрунтованість запитання викликає сумнів і як наслідок пропонується інше формулювання, то до анкети краще занести обидва варіанти запитання, щоб пізніше аналізувати кожний із запропонованих індикаторів.

Емпіричне доведення — це перевірка обґрунтування шляхом зіставлення прогнозу, зробленого на підставі одержаної інформації, з реальними соціальними фактами (масовою поведінкою, статистичними даними тощо). Щодо розглянутого вище прикладу, то в ньому можна зіставити прогноз результатів виборів, зроблений на основі аналізу міри довіри, з реальними підсумками виборів.

Статистичне доведення — це визначення міри зв'язку між даними, одержаними за допомогою непрямого запитання, яке учасники дослідження вважають більш обґрунтованим. У нашому прикладі можна підрахувати коефіцієнт кореляції між даними, одержаними на підставі відповідей про міру довіри та міру готовності голосувати за певного кандидата на виборах.

Якщо валідність запитання нічим не підкріплена, крім логіки автора, то в наукових документах (статтях, монографіях, аналітичних звітах, таблицях, що публікуються, тощо) поряд з назвою показника (наприклад, "рейтинг політичних лідерів") слід навести повне формулювання запитання, яке містилося в анкеті. Це дає змогу авторові виявити методичну делікатність, а іншим дослідникам — пропонувати власну інтерпретацію запитання або, зіставивши з іншими даними, робити висновок щодо обґрунтованості авторської інтерпретації.

2. Стислість. Немає потреби наводити всі аргументи, що містяться в соціологічній літературі та спрямовані на обґрунтування принципу стислості у формулюванні запитань. Практично кожному соціологу зрозуміло, що чим довше запитання, тим важче респонденту зрозуміти його зміст. Як правило, у процесі сприйняття довгого і складного запитання респондент дуже часто немовби забуває першу його частину, поки дочитає або дослухає останню. Читаючи (або слухаючи) запитання повторно, людина намагається виділити основні (ключові) слова, що визначають сутність запитання. Якщо респондент і за другим разом (а тим більше — за третім) не зрозумів смисл сказаного, він або пропускає запитання, або відмічає будь-який варіант, створюючи видимість відповіді.

Як довели експерименти в галузі міжособистісного спілкування, для більшості людей 11—13 слів є межею сприйняття фрази без суттєвого викривлення її основного змісту. Однак потреба соціолога конкретизувати запитання для одержання необхідної інформації часто призводить до значного збільшення його довжини. Що можна зробити в цьому разі?

По-перше, слід переконатися, що запитання не можна скоротити шляхом викреслення окремих слів (див. приклад 1).

По-друге, якщо запитання набуває вигляду складного речення, можна розділити його на кілька речень, а головне з них виділити іншим шрифтом (див. приклад 2).

По-третє, підкреслити ключові слова, фокусуючи увагу респондента на основному змісті запитання (див. приклад 3).

Приклад 1 1-й варіант

"Зараз я зачитаю Вам кілька думок, що стосуються Росії, України та СНД. Будь ласка, скажіть, якою мірою Ви згодні з кожним із тверджень, використовуючи вирази: так; скоріш так; скоріш ні; ні. Так само Ви відповідаєте на кожне запитання".

2-й варіант

"Зараз я зачитаю Вам кілька думок. Скажіть, будь ласка, якою мірою Ви згодні з кожним твердженням?".

Приклад 2

1 -й варіант

Що Ви зробите, якщо вам потрібно купити певну річ і Ви саме по неї поїхали в магазин, що знаходиться далеко від Вашого дому, а коли зайшли до магазину, побачили, що там велика черга?

2-й варіант

Припустимо, Ви хочете придбати певну річ. Ви саме по неї поїхали в магазин, що знаходиться далеко від дому. Зайшовши до магазину, побачили, що там велика черга.

Що Ви зробите?

Приклад З

1-й варіант

Скільки днів (приблизно) протягом останнього року Ви хворіли так, що доводилося брати лікарняний листок або дотримуватися постільного режиму?

2-й варіант

Скільки днів (приблизно) протягом останнього року Ви хворіли так, що______

доводилося брати лікарняний листок

або_

дотримуватися постільного режиму

3. Однозначність. Під вимогою однозначності мають на увазі однакове розуміння респондентами змісту запитання. Порушення однозначності — найпоширеніша помилка в анкетах соціологів-початківців.

Перша група помилок, які є наслідком порушення принципу однозначності, — це помилки у формулюваннях запитань та відповідей. Друга група помилок випливає з порушення вимог до набору відповідей на запитання анкети.