Соціологія - Макеєв С.О. - Допоміжні запитання

Допоміжні запитання виконують різні функції: дають змогу жорстку стандартизовану форму опитування наблизити до діалогу, зібрати додаткову інформацію, а також розвинути інтерпретацію одержаних результатів тощо. Найпоширенішими серед допоміжних запитань є запитання-фільтри та відкриті запитання.

Запитання-фільтри. Під запитанням-фільтром мають на увазі запитання, що відсіює тих респондентів, яких не стосується наступне запитання. Наприклад, запитанню "Чи відвідують Ваші діти музичну школу?" має передувати запитання-фільтр "Чи маєте Ви дітей шкільного віку?". Запитанню "Хто за національністю Ваша дружина (чоловік)?" має передувати запитання-фільтр "Чи маєте Ви дружину (чоловіка)?".

Оскільки будь-яке запитання займає певне фізичне місце і перед автором анкети завжди стоїть проблема, які запитання можна опустити без суттєвих втрат для змісту та якості інформації, то слід ураховувати, що в багатьох випадках немає потреби ставити пряме запитання-фільтр. Достатньо, ставлячи основне запитання, включити до переліку відповідей варіант типу "Я не маю дітей шкільного віку" або "Я не маю дружини (чоловіка)" тощо. Така форма зменшує загальний обсяг анкети, а також є більш зручною при аналізі одержаних даних, оскільки дає змогу порівнювати різні групи респондентів. Крім того, контролюються також якість заповнення анкет і введення даних.

Відкриті запитання. Відкритим називають запитання, щодо якого автор не пропонує респондентові перелік підготовлених відповідей, а залишає місце для відповіді у довільній формі.

Приклад 1

"Що таке демократія?" _

Приклад 2

"Якщо Ваше здоров'я погіршилося, то які, на Вашу думку, основні причини цього?"_

Звичайно соціолог ставить відкриті запитання з двох причин. По-перше, і найчастіше, тому, що не має достатнього уявлення про предмет дослідження. Він припускає, що, одержавши відповіді респондентів, вивчить їх і на підставі цього складе класифікатор і кодифікатор (перелік відповідей), відкриті запитання будуть закодовані й таким чином перетворені на стандартизований набір відповідей для подальшого аналізу.

По-друге, соціолог наперед має кодифікатор, але хоче приховати його від респондента з тим, щоб визначити, яка частка респондентів напише певну відповідь, якщо остання не підказана в анкеті (у цьому разі відкрите запитання є не допоміжним, а змістовим).

Як показує досвід, на відкриті запитання відповідають не більше третини респондентів. До того ж відповіді є або надто стереотипними і загальними, або дуже конкретними. Відповіді загального характеру звичайно малоінформативні. Класифікація ж конкретних формулювань є настільки трудомістким і тривалим процесом, що у більшості випадків її важко здійснити.

З цього, однак, не випливає, що від відкритих запитань треба відмовитися. Їх слід застосовувати з таких причин:

1. У респондента, який відповідає на закриті запитання анкети, може виникнути бажання детальніше висловитися з приводу предмета опитування, особливо якщо він займає певну позицію або у його житті були конкретні епізоди, що мали відношення до предмета дослідження (наприклад, причини звільнення з роботи або звернення до органів влади тощо). Він незадоволений занадто стандартними відповідями, передбаченими в анкеті. Відкрите запитання є своєрідною віддушиною, що дає змогу людині висловитись, якщо в неї виникла така потреба. Нерідко в анкетах, де відкритих запитань немає, люди пишуть свої коментарі на полях анкети або між рядками запитань.

2. Відповіді на відкриті запитання не обов'язково аналізувати за стандартною програмою. Можна використовувати методи контент-аналізу. Іноді автору анкети досить уважно прочитати всі відповіді. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання допомагає соціологу "відчути" живих людей, що стоять за цифрами, одержаними в результаті статистичного аналізу. Окремі найтиповіші чи найяскравіші коментарі можуть бути введені в текст звіту або іншого наукового документа.

3. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання допоможе соціологу в поглибленій розробці проблеми, над якою він працює.