Соціологія - Танчин I.3. - 2.1.2. Компоненти культури

Культура є складним феноменом, у якому можна виділити ряд елементів. Насамперед, культуру поділяють на: "духовну", або, як її ще називають "нематеріальну" (норми, цінності, зразки поведінки, вірування, мова та ін.) та "матеріальну" (знаряддя праці, архітектура, одяг, зброя тощо).

Соціологія зосереджує свою увагу головним чином на вивченні нематеріальної культури — духовних цінностей суспільства, створених працею багатьох поколінь людей.

Першим і найважливішим елементом нематеріальної культури є понятійно-логічний апарат, тобто знання, сформульовані у вигляді певних понять і уявлень, що зафіксовані в мові.

Мова — головний засіб людського спілкування. Саме завдяки їй спільнота згуртовується, нагромаджує і передає культурні надбання, соціалізує своїх членів. Мова — фундамент культури. Адже тільки за її допомогою ми фіксуємо і передаємо знання, норми, моделі поведінки.

Вчені припускають, що б тис. років тому існувало близько 10—15 тис. мов; сьогодні ж, за даними американської неурядової організації World Watch Institute, їх відомо близько 6800, причому понад половину — мертві мови, або приречені на загибель і до 2100р., за прогнозами цієї ж організації, їх залишиться не більше 3 тис. Більше половини сучасних мов використовують лише у восьми країнах: Папуа Новій Гвінеї, Індії, Індонезії, Нігерії, Камеруні, Австралії, Бразилії та Мексиці. Цікавим є й той факт, що 22 мовами сьогодні користується 75 % людства, а 7 мовами — 50 %.

Характерно, що незважаючи на "вимирання" певних мов, паралельно існує й зворотній процес. Так, наприклад, свого часу було відроджено іврит, яким сьогодні користуються близько 5 млн. ізраїльтян. Мексиканці намагаються повернути в широкий ужиток мову майя, а в Новій Зеландії корінні мешканці відроджують мову маорі.

Мова є настільки важливим елементом культури, що існує навіть гіпотеза мовного релятивізму (від лат. — відносний). На думку прихильників цієї гіпотези, мова кожного суспільства скеровує увагу його членів на певні аспекти світу,

оминаючи інші. Наприклад, у мові ескімосів існує понад 60 слів для позначення різних станів снігу, у мові скотарського народу зулусів, головним багатством і основою господарства яких є худоба, існує близько і00 слів для назв різних порід корів, в арабській мові існує понад 6000 слів для позначення верблюда, частин його тіла, а також спорядження.

Важливим моментом цієї гіпотези є її посилена увага до граматичної структури мови. Наприклад, у деяких неєвропейських мовах, зокрема, китайській, немає відмінності між підметом і присудком. Той, що діє — дорівнює дії, а дія позначає того, хто діє. Іншими словами, діяч є невіддільний від дії. Можливо, саме в цьому відгадка азіатського колективізму?

Соціологи, які досліджували типи кар'єри в Англії і США (дуже близьких країнах як за мовою, так і за культурою), з'ясували, що в ті самі мовні коди, які описують кар'єру людини в Англії вкладався зміст "викликати довіру, добитися визнання від керівника", а в США — це подається як результат власних зусиль.

Однак більшість вчених вважає, що мовний релятивізм не є жорстко програмуючим. Він схиляє до сприйняття світу у певний спосіб, але не може перешкодити в спостереженні і сприйнятті інших аспектів реальності, розвитку інших способів мислення.

Знання і переконання — це погляди людей стосовно того, яким є світ. Знання і переконання є важливою частиною нашого культурного спадку. Термін "знання" вживається щодо тих понять, які є результатом висновків, які походять з емпіричного досвіду (наприклад, Земля — кулеподібна; від нагрівання тіла розширюються; молекула води складається з атома кисню і двох атомів водню тощо).

Переконання — це погляди, які не ґрунтуються на наукових фактах і не визнаються усіма як безумовно правдиві (наприклад, існують різні думки стосовно корисності або шкідливості для суспільства смертної кари, щодо того чи можна дозволяти аборти, чи існує життя після смерті тощо).

Цінності — це предмети і явища, важливі для культури, духовного життя певного народу, суспільства, це загальновизнані переконання щодо цілей до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму щоденному житті. Інакше кажучи, це абстрактні поняття (а не ситуативно-конкретні), які вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним. Вони не тільки фіксують певні переконання з приводу мети життя, але й визначають шляхи та засоби якими її можна реалізувати.

Усім відомо, що не варто обманювати батьків, друзів, знайомих, керівника чи ще кого-небудь — це ситуативно-конкретні поняття. Узагальнюючи, абстрагуючи їх сформулюємо висновок: "Обманювати не можна!". Така узагальнена норма стає цінністю, яка гарантує, що у випадку її засвоєння, людина буде поводити себе передбачувано не тільки у конкретних, обумовлених випадках, але й у непередбачених ситуаціях. Стає можливим, соціальний ризик входження у нові ситуації, виникає простір для соціальної творчості.

У цінностях різних культур виділяються різні домінанти. Наприклад, десять заповідей Божих — для християнської культури; аскетизм, самозречення, медитація — для буддизму. В рамках європейської культури до основних цінностей належать такі, як: індивідуальна свобода самовираження, демократія, раціоналізм, успіх у роботі, сімейний добробут тощо.

Коли відомого медіа-магната Теда Тернера запитали у чому, на його думку, полягає сенс життя, той відповів одним словом: "Експансія!". Навряд, чи з такою точкою зору міг би погодитися переконаний буддист або конфуціанець.

Цінності не є статичними: вони змінюються з плином часу. Скажімо, дослідження показують, що в останні десятиліття наша студентська молодь розглядає свою освіту переважно не як спосіб самовдосконалення, як колись, а прагматичніше, передусім, як спосіб опанування шляху до здобуття певного життєвого достатку та успіху.