Соціологія - Танчин I.3. - Недоліки бюрократії.

На практиці, однак, бюрократія далеко не завжди функціонує так формально і знеособлено, як це описав у "ідеальному типові бюрократії" Макс Вебер. Між членами організації виникають особисті зв'язки, що призводить до використання інших каналів влади, ніж ті, що приписані формально, до порушення і ламання приписів. Бюрократичний стиль управління має і ряд інших недоліків, таких як:

неефективність. Бюрократичні приписи і процедури є пристосовані до справ типових. Тому у новій чи нетиповій ситуації бюрократична організація нездатна функціонувати ефективно;

зміна цілей. З часом працівники бюрократичної організації забувають про її цілі, концентруючись на виконанні своєї операції і хвилюються лише за свою зарплатню, менше навантаження, не задумуючись про кінцевий результат роботи організації. Коли союзники під час Другої світової війни увійшли до Берліна, вони виявили, що ряд бюрократичних установ, що мали здійснювати керівництво промисловістю Німеччини, продовжували інтенсивно "виробляти розпорядження", попри те, що усі ті території, на яких були розміщені промислові об'єкти, якими вони керували, уже давно були зайняті противниками;

розростання бюрократії. Бюрократичний апарат має тенденцію до включення у сферу своєї компетенції щораз більшої кількості справ і збільшення кількості працівників;

олігархія. Німецький соціолог Роберт Міхельс (1876 — 1936) перший зауважив, що бюрократія може перетворюватися в олігархію — політичний режим, влада у якому належить
невеликій групі офіційних осіб. Він вважав, що уникнути цього неможливо і тому назвав це явище "залізним законом олігархії". "Хто говорить про організацію — той говорить про
олігархію", — наголошував він і навів ряд аргументів на користь своєї теорії: по-перше, організація ефективна тоді, коли влада, в тому числі і над процесом прийняття рішень, концентрується в руках небагатьох; по-друге, керівники мають дуже багато переваг перед співробітниками. У них є інформація, вони розпоряджаються ресурсами організації, мають кращий досвід, здійснюють підбір і розстановку кадрів. Лідери мають підвищену мотивацію для збереження свого панівного становища; по-третє, пересічні члени організації не зацікавлені у прийнятті на себе відповідальності, яка є прерогативою керівних посад і тому дещо байдуже ставляться до проблем організації.

Добровільні асоціації — це організації до яких можна вільно вступати і так само вільно піти з них. Наприклад, Соціологічна асоціація України чи товариство філателістів, або ветеранів-танкістів, чи різного роду громадські організації.

Добровільним асоціаціям притаманні такі ознаки:

вони створюються для захисту інтересів їх членів;

членство в них є добровільним, його не присвоюють від народження, як, наприклад, громадянство, і воно не передбачає жорстких вимог, правил (як, наприклад, в армії чи в лікарні);

вони не пов'язані з місцевими чи державними органами влади.

Добровільні асоціації є найважливішою складовою громадянського суспільства, оскільки вони організовують громадян для вирішення різного роду соціальних і політичних проблем, є формою вияву їхньої громадянської активності. У США понад 75 % дорослих громадян входить хоча б до однієї добровільної асоціації.

Тоталітарні організації виникають для забезпечення специфічних потреб суспільства, захисту інтересів суспільства від деструктивних дій деяких його членів, а також для блага тих окремих громадян, які потребують постійного і пильного нагляду. До тоталітарних організацій належать:

карні заклади (в'язниці, табори);

військові частини і закриті навчальні заклади;

монастирі;

установи для людей, яким потрібна постійна допомога: інваліди, хворі, особи похилого віку.

Необхідно зауважити, що поділ соціальних організацій на бюрократичні організації, добровільні асоціації і тоталітарні організації є досить умовним тому, що на практиці кожна з названих організацій не трапляється у чистому вигляді, а містить в собі елементи інших двох. Наприклад, загальноосвітня школа є обов'язковою для відвідування, у ній здійснюється пильний нагляд за школярами, але разом з тим вона є і добровільною, створюється для захисту інтересів її членів і є також бюрократичною — діє відповідно до чітких приписів, організована ієрархічно, із чітким розподілом праці тощо.

4.2.5. Соціальні інститути
Тема 4.3 СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ І СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ
4.3.1. Соціальна диференціація і соціальна нерівність
Вимірювання стратифікації.
Середній клас.
4.3.2. Соціальна мобільність та її види
Армія.
Церква.
Школа, освіта.
Власність.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru