Соціологія - Танчин I.3. - Раціонально-легальний тип легітимності.

Це найдавніший тип легітимності влади. Він ґрунтується на звичаях і глибоко вкорінених культурних традиціях. Монархи володарюють, успадковуючи це право від своїх предків. Навіть, якщо якийсь певний конкретний монарх може бути визнаний недолугим чи злочинцем, традиційна система залишається в силі — влада переходить до родичів цього монарха або навіть до іншої династії і далі утримується у традиційному руслі. Традиційний тип легітимності є настільки глибоко вкоріненим у до індустріальному суспільстві, що, людям навіть важко уявити інший спосіб формування влади. Наприклад, після смерті Богдана Хмельницького гетьманом обрали його сина Юрія, навіть попри те, що влада гетьмана в Україні не була спадковою і сам Юрій, як державний діяч, був недієздатним.

Індустріалізація підірвала підстави традиційного типу легітимності. Зміни, викликані індустріалізацією, були такими швидкими і такими глибокими, що давній спосіб управління суспільством не відповідав новим вимогам.

Раціонально-легальний тип легітимності.

Цей тип легітимності характерний для індустріальних суспільств. Це така форма влади, яка ґрунтується на системі принципів і правил, схвалюваних суспільством. Індустріальному суспільству притаманний тип раціональної людини, яка готова підкорятися такому політичному порядку, який є необхідний для досягнення її власних цілей. А для досягнення власних цілей їй передусім необхідні чіткі й ефективні закони і правила. Ось чому раціонально діюча людина готова підтримувати ту владу, яка гарантує їй стабільність, порядок і простір для власної ініціативи.

Такий тип легітимності називають ще бюрократичним пануванням. Він пов'язаний швидше із певними суспільними статусами, ніж з конкретними особами. Скажімо, президент США Джордж Буш є дуже могутньою і впливовою особою, яка, наприклад, прийняла рішення про війну з Іраком. Однак, як тільки він позбудеться посади, він втратить і свої великі повноваження. Крім того, для раціонально-легального типу легітимності властиво те, що особи, які займають певну посаду, володіють тільки тією владою, яка визначена їхніми посадовими обов'язками. Навіть президент якої б то не було країни не має права вбити людину чи не платити податків або без оплати взяти якийсь товар у магазині.

Легальний тип легітимності, на думку Макса Вебера, є історично найвищою формою легітимності, яка властива сучасним суспільствам.

Харизматичний тип легітимності.

Слово "Charisma" — в перекладі з грецької означає покликання, Божий дар. Харизматичний тип легітимності ґрунтується на особистісних рисах лідера, які, на думку суспільства, дають йому право володарювати. Послідовники, безмежно віддані своєму лідерові, вірять у його винятковість і готові виконувати його волю, сподіваючись на його унікальний дар. Історія знає багато харизматичних особистостей, хоча не всіх із них оцінює позитивно. Ісус Христос, Гаутама Будда, Наполеон Бонапарт, Володимир Ленін, Адольф Гітлер, Іван Павло II — усі вони, як і багато інших, без сумніву є харизматичними особистостями, які завдяки видатним особистісним рисам згуртували навколо себе численних прихильників і послідовників.

Харизматичний тип легітимності притаманний тим суспільствам, у яких люди в силу певних причин керуються швидше емоціями, ніж звичкою чи розумом. Стабільне суспільство не дає розгорнутися харизматичним особистостям, оскільки вони часто виступають проти усталених звичаїв і культурних норм.

Оскільки політика є надзвичайно складним соціальним феноменом, то і структура соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою. Дослідники вирізняють такі внутрішні складові соціології політики, як соціологія держави, соціологія політичних рухів і партій, соціологія політичної свідомості, соціологія електоральної поведінки, соціологія протестної поведінки, соціологія політичного конфлікту, соціологія міжнародних відносин, соціологія політичної культури тощо. Зупинимося докладніше на деяких із них.