Географія - Гілецький Й. Р. - Географія окремих галузей хімічної промисловості

Значення, місце і роль галузі

Хімічна промисловість виробляє продукцію, використовуючи хімічні методи переробки сировини й матеріалів. У її галузевій структурі виділяють дві великі групи галузей: основна (неорганічна) хімія і промисловість органічного синтезу.

Групу основної хімії утворює гірничо-хімічна промисловість, що займається видобутком хімічної сировини, та власне основна хімія, що виробляє мінеральні добрива (азотні, калійні, фосфатні), сірчану кислоту, соду тощо. До групи галузей промисловості органічного синтезу входять: хімія органічного синтезу (виробництво органічних

напівфабрикатів — етилену, ацетилену, бензолу, етилового спирту, оцтової кислоти та ін.); виробництво полімерів (синтетичних смол, каучуку, пластмас, хімічних волокон); переробка полімерів (виробництво виробів із пластмас, шин, гумотехнічних виробів).

Крім основних великих груп, виділяють групу інших галузей хімічної промисловості: лакофарбова, фотохімічна промисловість, виробництво хімреактивів та ін.

Хімічна промисловість за часткою виробленої продукції й зайнятих у промисловості значно поступається машинобудуванню, але є однією з тих галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес.

Сировинна база

Хімічна промисловість характеризується надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійні і кухонні соді, фосфорити, апатити, сірку), паливні мінеральні ресурси (нафту, природний газ, вугілля, сланці), відходи чорної і кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості. Використовуючи сировину з інших галузей, хімічна промисловість комбінується і кооперується з ними. Для неї характерна й концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об'єднання підприємств або збільшенням потужностей технологічних ліній;

Географія окремих галузей хімічної промисловості

Галузі хімічної промисловості в цілому належать до матеріалоємних. Тому основними чинниками розміщення підприємств хімічної промисловості є сировинний, паливно-енергетичний, споживчий, водний, екологічний.

Найважливішими районами гірничо-хімічної промисловості є Передкарпаття (видобуток калійних солей Калуша і Стебника, сірки Яворова і Нового Роздолу) і Донбас (видобуток кам'яної солі в Артемівську і Слов'янську).

Основна хімія в Україні спеціалізується на виробництві кальцинованої та каустичної соди у Слов'янську та Лисичанську, мінеральних добрив, сірчаної кислоти.

Калійні добрива виробляються в Калуші на концерні "Лукор" і на Стебницькому калійному . заводі.

Фосфорні добрива з довізних апатитів виробляють у.районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), та центрах виробництва сірчаної кислоти — Одесі і Костянтинівці.

Азотно-тукова промисловість використовує коксівний та природний газ (Дніпродзержинськ) для отримання, азотних добрив. Тому найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську на Придніпров'ї, Торлівці, Сєвєродонецьку у Донбасі, а також у районах споживання добрив (Рівне, Черкаси) на газопроводах.

Виробництво сірчаної кислоти, через її погану транспортабельність тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сірчаної кислоти.

Хімія органічного синтезу дає більшу частку продукції хімічної промисловості. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші й кращої якості за натуральні, хоч мають гірші гігієнічні властивості.

Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Галузь використовує в основному нафтогазову сировину.

Розміщення підприємств, що виробляють поліме-ри, залежить передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких підгалузей важливим чинником розміщення є трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють, переважно, на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто вони поєднуються з випуском інших хімічних продуктів. Центрами виробництва синтетичних смол і пластмас є Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первомайськ та ін. Штучні (з целюлози) і синтетичні (із синтетичних смол) хімічні волокна виготовляють підприємства у Чернігові, Києві, Черкасах, Сокалі (Львівська обл.).

Найбільше значення з підприємств, що переробляють полімери, має виробництво шин, яке налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гу-моазбестових виробів.

Серед інших галузей хімічної промисловості важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса та ін.), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне у Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна (Шостківське ВО "Свема" у Сумській області та Київська фабрика "Фотон").

Основними районами розміщення великої кількості підприємств хімічної промисловості в Україні є Донбас, Придніпров'я, Передкарпаття, Причорномор'я.

Проблеми й перспективи розвитку. Висока концентрація хімічної промисловості у великих і середніх промислових центрах та певних чотирьох районах країни, недостатній розвиток виробництв з маловідходною чи безвідхідною технологіями, сучасними системами очистки відходів, а також залишковий принцип фінансування охорони природи та раціонального природокористування призвели до виникнення складної екологічної ситуації в багатьох містах і регіонах України. Серед них, передусім, Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол, а також Північнокримський, Черкаський, Калуський, Одеський та ін. .

У перспективі розвиток хімічної промисловості в Україні буде- відбуватися передусім за рахунок

'

реконструкції і технічного переоснащення вже діючих на сьогодні підприємств. Вони мають широко запроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі і мало- та безвідходні технології, схеми замкнутого циклу використання води, системи очистки відходів виробництва.