Соціологія: 100 питань 100 відповідей - Подольська Є.А - Як осмислювалися суспільні відносини за часів козацької доби?

Наприкінці XV ст. в історії України починається козацька доба, яка істотно вплинула на менталітет нації при формуванні народних уявлень про добро, правду, справедливість, систему ідеалів і цінностей, соціальних, державно-політичних, національних, конфесійних та індивідуально-особистісних уявлень про ідеали сили, краси, мужності, здоров'я, справедливості, гідності. В менталітеті українця козак, козаччина — це унікальний, своєрідний соціологічний "ідеалізований об'єкт", вершина в ієрархії цінностей.

Наприкінці XVI ст. створюються масові об'єднання, згуртовані професійно та ідейно — релігійні братства, які займаються спеціалізованими видами діяльності і забезпечують пригнобленому етносу здатність у певних межах виконувати організаційні, виховні, регулятивні функції у системі суспільних відносин, виконувати відповідні соціальні норми на основі системи норм, прав та обов'язків, виробленими у своєму груповому чи етнічному середовищі, застосовувати прийняті санкції у формах заохочення чи покарання.

За умов, коли державна влада належала королеві, магнатству і шляхті Речі Посполитої, а церковна — вищому католицькому духівництву та уніатським владикам, братства прагнули вивільнити свої громади від цих зверхників і набути відносної самостійності в справах самоврядування та можливості контролювати й спрямовувати економічне, релігійне і культурне життя православного люду. Вони надсилали своїх представників до короля, на сейми та собори, відстоювали майнові, політичні та духовні інтереси українців та білорусів, захищали їхнє право займатися ремеслом і торгівлею, створювати свої суди, мати своє громадське майно, скарбниці. Вони засновували й утримували школи, друкарні, шпиталі, обирали за власним розсудом учителів, проповідників, священиків, піклувались про бідних і хворих.

Всі питання життя братств розв'язувались на загальних зборах, а між зборами — виборними старшими братчиками. Отже, братства прагнули стати органами самоврядування в умовах політичного й конфесійного іноземного гноблення. Найстаршим і найвпливовішим було в Україні Львівське Успенське братство, при якому в 1585 р. було організовано школу. Статут школи львівського братства ("Порядок школьний") став зразком для всіх інших шкіл.

Історичне значення мали і книжки, видані львівською братською друкарнею, зокрема панегірична декламація "Просоронима" (1591), збірник педагогічних настанов "Ірже... Іоанна Златоустого... бесіда ізбранная о воспитанії" чад" (1609), у яких прославлялося добре виховання.

Які соціально-економічні та культурно-ідеологічні передумови сприяли розвитку суспільно-політичної думки в Україні?

Поява в Україні значної кількості високоосвічених людей, формування книгодрукарської бази склали передумови до здійснення наступного завдання українського Ренесансу — запровадження освіти, науки і культури у широкі прошарки простого людства. У II половині XVI ст. було засновано багато нових народних шкіл у містах і селах. Тільки князь К. Острозький заснував декілька шкіл у Турові (1572), Володимирі-Волинському (1577) та інших місцях. У 1576 році київським воєводою Костянтином Острозьким було засновано і перший вищий навчальний заклад в Україні — Острозьку колегію, де поряд з богословськими дисциплінами, математикою, іноземними мовами, фізикою вивчалась і філософія. Хоча перша в історії України вища школа проіснувала недовго, до 1636 року, вона зробила значний внесок у духовне життя країни У кінці XVI — першій половині XVII ст. в Україні в основному склалися необхідні соціально-економічні умови та культурно-ідеологічні передумови для розвитку елементів суспільно-політичної думки й утвердження порівняно прогресивних ідей. Такими передумовами були:

піднесення антифеодального народно-визвольного руху (селянсько-козацькі повстання кінця XVI — початку XVII ст.);

зростання ідеологічної боротьби проти унії і католицизму (відродження і розквіт полемічної літератури);

зростання ролі міст в економічному і культурному житті суспільства (виникнення братства);

значне культурне піднесення — запровадження масового книгодрукування, організація шкіл і т. ін.

Провісником радикальних соціально-політичних змін стала полемічна боротьба в Україні наприкінці XVI — на початку XVII ст. Література цього періоду представлена іменами мислителів, учених, релігійних діячів, таких як Герасим Смотрицький, його син — Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Христофор Філалет, Стефан Зизаній, Захарія Копистенський, Юрій Рогатинець, Лазар Баранович, Іоанікій Галятовський, Кирик Острозький та ін.