Соціологія: 100 питань 100 відповідей - Подольська Є.А - Які існують методи реалізації соціального контролю у суспільстві?

По відношенню до суспільства соціальний контроль виконує дві основні функції — охоронну і стабілізуючу. Соціальний контроль — фундамент суспільної стабільності. Його відсутність або послаблення ведуть до аномії, безладдя, смути соціального розбрату.

Важливе місце в соціальному контролі займають створювані і схвалювані суспільством норми, які носять загальний характер і не можуть ураховувати всієї різноманітності реального життя. Крім того, багато людей не мають можливості або не бажають виконувати ті або інші соціальні норми. Причинами, що сприяють порушенню соціальних норм, можна вважати наступні:

Норми суперечать культурним або релігійним традиціям тих або інших соціальних груп. Наприклад, хоча за світськими законами в Україні заборонено мати багато дружин, в реальності все ж таки існують чоловіки, що одночасно мають кілька дружин, оскільки відповідно до релігійних і культурних традицій деяких етнічних груп багатоженець вважається легітимним.

Норми суперечать або не повною мірою відповідають особистим переконанням і ціннісним орієнтаціям індивіда або групи. Наприклад, не знаходячи в реальному житті сенсу своєму існуванню, людина йде в монастир, в секту, в кримінальну групу, шукає екстремальних ситуацій. Суперечливий характер існуючої нормативно-правової системи, коли виконання одних норм призводить до порушення інших. Наприклад, в 90-х роках XX століття в Україні старі правові норми вже не діяли, а нові — ще не діяли, і люди по суті жили в правовому вакуумі.

Невизначеність поведінкових очікувань, коли правила не зовсім ясні. Наприклад, правила дорожнього руху наказують в місті переходити дорогу в суворо встановлених місцях, але на ве- ликих перегонах такі "місця" відсутні і виникає ситуація невизначеності.

Розбіжності відносно правомірності ухвалення тих або інших норм (правових актів): одні автовласники, наприклад, із задоволенням визнають закон про авто страхування, інші — обурюються з приводу його ухвалення.

Вимушена девіація. Обмежені соціальні можливості, що склалися в суспільстві, змушують цілі соціальні верстви порушувати існуючі норми, оскільки в правових рамках вони не здатні задовольняти свої потреби в їжі, житлі і т.д. Наприклад, голодний підліток забирає булочку у більш слабкої дитини; людина продає свою нирку, щоб поліпшити матеріальне положення сім'ї.

Девіація як спосіб досягнення своїх особистих або групових інтересів. Це ситуації, коли індивід або група йдуть на порушення існуючих норм для того, щоб заволодіти певного роду ресурсами.

Девіація як спосіб зміни існуючих соціальних норм. Наприклад, революції скоюються для того, щоб корінним чином змінити соціальні норми і відносини, що склалися. Правлячими елітами така поведінка оцінюється, як правило, як девіантна, а радикально налаштованими громадянами — як закономірний процес зміни застарілих соціальних норм. Девіантність — це поведінка, що порушує загальноприйняті в даному суспільстві норми і правила.

На мову розпоряджень перекладається все те, що так чи інакше цінується суспільством. Соціальні розпорядження — це заборона або дозвіл робити будь-що, з якими звертаються до індивіда або групи в будь-якій формі (усній або письмовій, формальній або неформальній).

Неформальний соціальний контроль формує громадську думку, традиції і таке інше, а формальний — ставлення офіційних органів. Формальний соціальний контроль базується на трьох принципах:

попереджати можливі відхилення від норми;

утримувати людей від порушення норм (девіації) загрозою покарання;

застосовувати певні санкції (штраф, затримання і т.п.) у разі порушення діючих норм.

Дотримання норм, як і виконання санкцій, робить поведінку людей передбачуваною. Якщо у якоїсь норми відсутня супроводжуюча її санкція, вона стає просто гаслом, закликом, перестає регулювати реальну поведінку, бути елементом соціального контролю. Санкції поділяються на:

формальні, офіційно прийняті суспільством (підвищення або пониження в посаді, нагорода, покарання і т.п.) і неформальні (схвалення, обурення і т.п.);

позитивні (визнання заслуг, преміювання, присудження почесного звання) і негативні (штраф, засудження, ізоляція і т.п.)

Найстарішим і найпростішим способом соціального контролює фізичне насильство. Воно може застосовуватися як один з методів виховання в сім'ї, як спосіб боротьби із злочинністю, як один із засобів наведення порядку в суспільних місцях. Специфічними способами здійснення соціального контролю є: запобігання осуджуваних вчинків, утримання від них, заборона (страхання), ухвалення санкцій. Існують також три основні методи реалізації соціального контролю: ізоляція, відособлення, реабілітація.

В сучасному суспільстві функціонує ряд соціальних інститутів, спеціально створених для застосування санкцій до порушників норм. До їхнього числа відносяться: кримінальне право, міліція (поліція), органи безпеки, суд, прокуратура, в'язниця.

Важливим соціальним інститутом, що здійснює функції соціального контролю відносно різних форм девіації, стає в сучасному суспільстві соціальна робота і спільна діяльність різних суспільних організацій, фондів милосердя, добродійних фундацій.

В сучасному суспільстві значення формального контролю сильно зросло. Виявляється, в складному соціумі, особливо в багатомільйонній країні, все важче підтримувати порядок і стабільність неформальними способами, оскільки неформальний контроль обмежений невеликою групою людей, а у великій групі він неефективний. Напроти, формальний контроль діє на всій території країни, він глобальний, Його здійснюють агенти соціального контролю — спеціально виучені співробітники, які одержують зарплату, і є носіями соціальних статусів і ролей.

Детальний контроль називають також наглядом. Нагляд здійснюється не тільки на мікро, але і на макрорівні суспільства. В останньому випадку його суб'єктом стає держава, а сам він перетворюється на неосновний соціальний інститут.

Поступово нагляд розростається до розмірів великомасштабної соціальної системи, що покриває всю країну. В таку систему входять: розшукові бюро, детективні агентства, поліцейські ділянки, служба інформаторів, тюремні наглядачі, конвойні війська, суди, цензура.

Між нормами і санкціями існує об'єктивний зв'язок, який можна виразити таким чином: кожна норма повинна покриватися відповідним числом санкцій і кількістю агентів контролю.

Від нормативних перевантажень населення захищається їхнім невиконанням. Люди обов'язково ухиляться від закону або дотримання норми в двох випадках:

якщо ця норма їм невигідна, суперечить їхнім інтересам, приносить більше шкоди, ніж користі;

якщо немає суворого і безумовного для всіх громадян механізму контролю виконання закону.

Якщо суспільство влаштовано нормально, то максимальна влада вгорі рівна максимальній відповідальності. Це означає, що за великою провиною повинно слідувати велике покарання, яке не послаблюється, а, напроти, посилюється, якщо та людина, шо провинилася, займає високу посаду. Залежно від способу винесення санкцій — колективного або індивідуального — соціальний контроль може бути зовнішнім або внутрішнім. Внутрішній контроль ще називають самоконтролем: індивід самостійно регулює свою поведінку, погоджуючи її із загальноприйнятими нормами.

Феномен самоконтролю — це механізм внутрішньої саморегуляції індивіда, шо сформувався в процесі соціалізації і внутрішніх психічних процесів.

Ключовим поняттям у формуванні механізмів самоконтролю є "інтеріоризація" як процес формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню соціальних реалій зовнішнього світу. Інтеріоризуючи соціальний світ, індивід знаходить свою ідентичність з певною соціальною групою, етносом, культурою. Соціальні цінності і норми стають внутрішніми нормами, а соціальний контроль перетворюється на самоконтроль, основними елементами якого є свідомість, совість і воля.

В процесі соціалізації норми засвоюються настільки міцно, що люди, порушуючи їх, переживають почуття незручності або провини.

Совість — вияв внутрішнього контролю, вона не дозволяє індивіду порушувати установки, принципи, переконання, що склалися у нього.

Воля допомагає людині долати свої внутрішні підсвідомі бажання і потреби і поступати відповідно до своїх переконань.