Соціологія: 100 питань 100 відповідей - Подольська Є.А - Які існують основні стилі управління? Які якості повинен мати лідер?

Лідер — член групи, який добровільно визнає за собою найбільшу міру відповідальності в досягненні групових цілей, тобто значно більшу, ніж того вимагають формальні розпорядження або загальноприйняті норми.

Формальний лідер призначається або обирається, набуваючи таким шляхом офіційного статусу керівника; неформальний лідер — член групи, шо в своїй поведінці найбільш повно відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому в порівнянні з іншими членами більш високий рівень активності.

Функції і стиль діяльності лідера-керівника: • лідер як адміністратор (спостерігає за виконанням, іноді боїться перекласти частину відповідальності на інших);

лідер як планувальник (методи і засоби), але він один може бути "в курсі справи", а інші зовсім не володіють необхідною інформацією);

лідер як політик (цілі і лінії поведінки виходять зверху, з групи, від лідера);

лідер як експерт (достовірність інформації, кваліфікація);

лідер як представник групи в зовнішньому середовищі ("привратник");

лідер як регулятор відносин всередині групи ("один з усіх", коли всі тільки через нього можуть вирішувати питання);

лідер як джерело заохочень і покарань;

лідер як третейський, суддя і миротворець;

лідер як приклад;

лідер як символ групи (імена привласнюють науковим школам, фірмам);

лідер як чинник, що відміняє індивідуальну відповідальність ("всі претензії — до мне" "дійте моїм ім'ям"); наприклад, Еріх Фромм: "втеча від свободи" (передача своєї свободи лідерам);

лідер як провідник світогляду;

лідер як "батько" (фокус позитивних емоцій членів групи, ідеальний об'єкт ідентифікації і відчуття відданості);

лідер як "козел відпущення" (мішень для агресії у разі невдачі).

Сприйняття лідера групою:

один з нас;

подібний більшості з нас;

кращий з нас.

Керівнику необхідно мати три види навичок:

технологічні (професійні);

комунікативні (управлінські);

концептуальні (ідеї, рішення).

Переваги лідера полягають в тому, що за ним організація визнає моральне право ухвалення рішень в значущих для неї ситуаціях. Це людина, яка займає вершину на ієрархічних сходах статусу і престижу членів організації. Лідер не командує, не наказує і "не тисне" на працівників за- ради досягнення будь-яких, інколи далеких від їхнього розуміння, цілей, а веде людей за собою на розв'язання загальних для даного колективу проблем.

В типології лідерства розрізняють лідерство демократичне і авторитарне, формальне і неформальне, з орієнтацією на завдання і з орієнтацією на відносини.

Найпоширенішими вважаються наступні основні стилі управління:

авторитарний ("диктатор"): одноосібно визначає стратегії, тактику, диктує, регулює, нав'язує, заохочує роздрібненість групи, суперництво в групі; жорстка ієрархія, фрустрація і агресивність;

демократичний ("посередник", "довірена особа"): залучення групи до визначення цілей, достатнє інформування; передовіряє відповідальність, а не концентрує в своїх руках; заохочує міжособистісні зв'язки; перешкоджає виникненню ієрархії, диференціації;

ліберальний ("тільки посередник"): мінімальне втручання в діяльність групи, забезпечує співробітників матеріалами і інформацією.

Найефективнішим є демократичний стиль, але якщо загрожує небезпека, доцільно використовувати і авторитарний.

У виробничих колективах найбільш ефективним виявляється ліберальний стиль, в науковому — авторитарний.

Окрім цих ще існують наступні стилі управління:

безпосереднє керівництво;

наставництво;

співпраця;

делегування повноважень.

Р. Уїльям виділив також негативні стилі управління:

пасивний (смутні цілі, формалізм, немає самокритичності);

місіонерський (ціль — злагода, уникає конфліктів);

компромісний (керівник часто змінює точку зору, підстроюється).

Соціальна група, колектив — динамічні організації, що знаходяться в стані постійного розвитку, мають свої рівні, функції і стадії, які залежать від зовнішніх, об'єктивних і внутрішніх, суб'єктивних умов. До таких умов суб'єктивного порядку відносяться:

— якості кадрового складу організації, у тому числі керівника;

характеристика міжособистісних відносин;

психологічний клімат.

Чинники і умови висунення лідера:

критична ситуація (небезпека і труднощі подолання перешкод, ситуація, коли хтось повинен "підібрати владу");

групова нестійкість, конфлікт;

невідповідність старого лідера керівному положенню;

потреба в лідерстві (ціннісні орієнтації на владу "воля до влади", стихійний або цілеспрямований рух до владних функцій).

Згідно Фрейду Маккліланду, людина може проходити чотири рівні розвитку:

пристосування — виховується пошана до традицій і авторитетів "програмується" відповідна певним нормам поведінка;

незалежність — за умови вільного розвитку, а не придушування свободи, формується відчуття упевненості в собі, виробляється здатність формувати власну думку, з'являється незалежність від інших, демонструється воля, рішучість і мужність; вже в групах дошкільників виділяються ватажки, або активні, досвідчені, з високим рівнем розумового розвитку "ініціатори", а окрім них — "виконавці", "затравлені", "бунтарі". Існує думка, що, якщо до закінчення статевого дозрівання людина не виявляє прагнення володарювати, то освоїти якусь техніку управління в майбутньому вона зможе, але це не замінить потреби володарювати;

самоствердження — на тлі успіхів в навчанні, сильних емоційних переживань людина вивчається добиватися визнання у оточуючих, застосування влади перетворюється у неї у внутрішню потребу, проте з тією єдиною метою, щоб піднестися над іншими;

давати/брати — в міжособистісних відносинах людина підкоряється етичним нормам, добровільно виучується брати на себе обов'язки; виконує функції влади, знаходячись на службі в певній установі, з якою вона себе ідентифікує.

Людина може розвивати прагнення до влади у відповідь на авторитарність батьків, братів, сестер, як компенсацію комплексу неповноцінності.

Як лідер може сприяти ефективній командній діяльності?
Які соціологічні категорії охоплюють сутність діяльності людини?
Які основні характеристики соціальної дії?
Що таке "соціальна група"? Які існують форми міжособистісних стосунків?
У чому полягає сутність мотивації?
Які існують концепції соціального конфлікту?
Які причини і типи конфліктних відносин? Яким є механізм розв'язування соціального конфлікту?
Передмова
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ
1.1. Теоретико-методологічні засади спеціальних та галузевих соціологій
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru