Соціальне страхування - Кропельницька С.О. - ТЕМА 9. НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

9.1. Сутність недержавного пенсійного забезпечення. Поняття та особливості функціонування недержавного пенсійного фонду.

У сучасних умовах, коли запроваджуються економічні системи, які ґрунтуються на ринкових принципах та керуються приватним сектором, звичайні розподільчі пенсійні системи, які знаходяться в державному управлінні, потребують реформування. Саме тому поряд із системою загальнообов'язкового виділяють недержавне пенсійне забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди як добровільний та ефективний засіб накопичення на старість з'явилися в Англії більше двох з половиною століть тому, пізніше в Росії (у другій половині ХУІІІ ст). У 1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 емеритальних , пенсійних і страхових кас, найбільш потужними з яких були каси залізничників, вчителів, службовців Товариства пароплавства по Дніпру, деяких великих підприємств.

Принцип "зроби пенсію собі сам" відійшов на другий план з появою державних пенсійних систем. Німеччина запровадила цей соціальний інститут у 1889 році за часів канцлера Бісмарка, Австралія та Велика Британія - у 1908 році, в Сполучених Штатах Америки державна пенсійна система з'явилась в 30-ті роки ХХ сторіччя, у Радянському Союзі - в 1956 році.

Але сучасні пенсійні системи більшості країн включають як розподільчу складову (державну солідарну систему), так і накопичувальну (обов'язкову та добровільну), що є гарантією фінансового благополуччя осіб похилого віку.

Відповідно до чинного законодавства недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень) здійснюється:

1. недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

2. страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

3. банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Недержавний пенсійний фонд - це фінансова установа, діяльність якої базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески фізичних і юридичних осіб, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати за рахунок накопичених пенсійних активів.

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Основні підходи до функціонування НПФ подані на наступній схемі (рис. 9.1).

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду, і повинен відповідати вимогам Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Рис.9.1. Система накопичувального недержавного пенсійного забезпечення

Статут пенсійного фонду повинен містити:

1) повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;

2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);

3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;

4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

5) порядок укладення пенсійних контрактів;

6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов'язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;

7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників (в тому числі щодо проведення зборів шляхом опитування) та їх компетенцію;

8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;

9) умови набуття статусу учасника фонду;

10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;

11) порядок використання пенсійних активів фонду;

12) види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;

13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду та звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків;

14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;

15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;

16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;

17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;

18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;

19) інші положення, що не суперечать законодавству.

Статут пенсійного фонду та зміни до нього (які вносяться радою НПФ) реєструються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - далі Нацкомфінпослуг)1 у встановленому нею порядку.

Єдиним органом управління НПФ є рада фонду, яка формується з представників засновників у кількості не менше 5 осіб та погоджується з Нацкомфінпослуг. Члени ради обов'язково проходять спеціальне навчання та отримують сертифікати спеціалістів з питань недержавного пенсійного забезпечення, періодично підтверджуючи свою кваліфікацію.

Основними обов'язками, які покладаються на Раду НПФ з метою захисту пенсійних накопичень, є:

1. Визначення інвестиційної стратегії НПФ, тобто пріоритетних напрямків інвестування пенсійних активів та обмежень щодо забезпечення надійності таких інвестицій;

2. Обрання та укладення договорів з компаніями, які здійснюють обслуговування НПФ;

3. Провадження контролю за діяльністю обслуговуючих НПФ компаній, оцінка їх ефективності та ефективності обраної інвестиційної стратегії.

Рада фонду:

- звітує про діяльність пенсійного фонду перед зборами засновників фонду;

- реєструє в Нацкомфінпослуг зміни до пенсійних схем фонду, погоджені із засновниками;

- затверджує інвестиційну декларацію та зміни до неї;

- обирає голову та секретаря ради фонду з числа членів ради;

- укладає від імені пенсійного фонду договори з адміністратором, компанією з управління активами або іншою особою, яка має право здійснювати управління активами пенсійного фонду, зберігачем, аудитором пенсійного фонду;

- заслуховує звіти про діяльність адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами пенсійного фонду, зберігача та приймає рішення щодо цих звітів;

- затверджує інформацію про фінансовий стан пенсійного фонду, яка підлягає оприлюдненню в порядку, встановленому цим Законом, та розглядає аудиторський висновок;

- здійснює контроль за цільовим використанням активів пенсійного фонду;

- розглядає спірні питання, що виникають між пенсійним фондом та його учасниками та (або) вкладниками;

- вирішує інші питання, віднесені статутом пенсійного фонду до компетенції ради цього фонду.

Питання, віднесені до компетенції ради фонду, не можуть бути передані до компетенції виконавчих органів засновника (засновників) фонду, професійного адміністратора або будь-яких інших осіб.

У НПФ будь-якого виду існують вкладники - фізичні або юридичні особи, які здійснюють перерахування пенсійних внесків на свою користь, на корить своїх близьких або своїх співробітників, та учасники - громадяни, на користь яких здійснюються внески.

Вкладник фонду вільно вибирає пенсійну схему, яка визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасника фонду, та підписує пенсійний контракт.

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем, які підлягають обов'язковій реєстрації в Нацкомфінпослуг. В пенсійних схемах відображаються:

1. умови та порядок участі у пенсійній схемі;

2. порядок, розмір та строки сплати пенсійних внесків;

3. опис всіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

4. порядок визначення розміру пенсійних виплат;

5. строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

6. права та обов'язки вкладника, учасника фонду за даною пенсійною схемою;

7. інші умови, що не суперечать законодавству.

Кожен вкладник фонду може укласти один або кілька пенсійних контрактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на свою користь та користь інших осіб.

Пенсійний контракт укладається у письмовій формі щонайменше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, який не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вкладник є учасником фонду.

Істотними умовами пенсійного контракту є:

- паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне найменування, місцезнаходження (юридична адреса) постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника фонду (якщо вкладником є юридична особа);

- паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- посилання на обрану вкладником фонду пенсійну схему;

- строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;

- порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі дострокового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;

- права, обов'язки, відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів;

- розмір пенсійних внесків та умови його зміни.

У пенсійному контракті також можуть бути зазначені інші умови за згодою сторін.

Разом з примірником пенсійного контракту адміністратор повинен надати вкладнику та учаснику фонду:

- пам'ятку з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту;

- копію зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми;

- витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на вимогу вкладника фонду - копію статуту пенсійного фонду.

У всіх примірниках пенсійного контракту робиться відмітка та фіксується дата надання вищевказаних документів.

Разом з пенсійним контрактом вкладнику (учаснику) фонду надається інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігача пенсійного фонду, яка включає їх реєстраційні, банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій.

Вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.