Страхова справа - Вовчак О.Д. - Тема 15 ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

15.1. Поняття фінансової надійності страховика

15.2. Умови забезпечення платоспроможності страховика

15.3. Страхові резерви та порядок їх формування

15.4. Оцінка фінансового стану страховика

Базові поняття: фінансова надійність, платоспроможність, умови забезпечення платоспроможності, нормативний запас платоспроможності, фактичний запас платоспроможності, активи страховика, статутний капітал, вільні резерви, гарантійний фонд, страхові резерви, технічні резерви, резерви зі страхування життя, фінансовий стан страховика, звітність страховика, аналіз фінансових коефіцієнтів.

15.1. Поняття фінансової надійності страховика

Особливість діяльності страховика визначає своєрідність страхового процесу, на вході та на виході якого перебувають гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика й які сплачуються страхувальником наперед.

Зазначена особливість (тобто плата наперед) потребує певних гарантій щодо здатності страховика відповідати за свої зобов'язання перед страхувальниками.

Однією із гарантій є фінансова надійність страховика, яка пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою.

Фінансова надійність характеризує здатність страховика виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування і перестрахування. Для неї характерні певні ознаки (рис. 15.1).

Платоспроможність страховика — здатність страховика виконати свої зобов'язання. Зобов'язання страховика складаються із двох груп:

1) зовнішні зобов'язання — зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом;

2)внутрішні зобов'язання — це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Фінансова надійність (стійкість) забезпечується такими чинниками (рис. 15.2):

Основна складова зовнішніх зобов'язань — страхові зобов'язання, які забезпечуються за рахунок двох основних джерел — страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням, і власних вільних коштів. Досвід закордонних страховиків показує, що страховика можна вважати платоспроможним у тому випадку, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов'язання.

До власних коштів страховика належать: статутний капітал, вільні резерви, які формуються за рахунок прибутку, резерви, які не пов'язані зі зобов'язаннями, а також нерозподілений прибуток (рис. 15.3). Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.

Значний вплив на фінансову надійність має правильний розрахунок тарифних ставок та збалансованість страхового портфеля, які відображають реальну ціну ризику з урахуванням збитковості страхової суми на підставі

сформованого страхового портфеля та статистичних даних про настання страхових подій за декілька років.

Страховий портфель характеризується:

— характером прийнятих на страхування ризиків та очікуваною ймовірністю їх настання;

— розміром сукупної страхової суми;

— кількістю укладених договорів страхування;

— кількістю чинних страхових договорів;

— кількістю застрахованих об'єктів;

— строком дії договорів;

— розміром страхових сум.

З метою забезпечення платоспроможності страхова компанія повинна прагнути до створення стабільного страхового портфеля шляхом укладання якомога більшої кількості договорів з найбільшою відповідальністю за кожним ризиком.

Достатність страхових резервів ураховує: вид страхування, строк дії договору, рівномірність розподілу ризику.

Розміщення страхових резервів та тимчасових вільних коштів враховує характер розподілу ризику, строк страхування, обсяг акумульованих коштів, необхідність в інвестиційному доході.

Перестрахування враховує вартість об'єкта страхування, незбалансованість страхового портфеля, коливання результатів діяльності страховика з метою передачі партнеру частки ризику власного утримання своїх зобов'язань. Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, ймовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів страховика, а також від періоду та території покриття ризику.

З мстою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду та сформованих страхових резервів.

Додержання страховиком перелічених чинників, котрі мають вплив на його фінансову надійність, є певною гарантією для страхувальників, які в обмін па сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо забезпечення страхового захисту.

Додатковими чинниками, які гарантують фінансову стійкість страховиків і захищають інтереси страхувальників, виступають страхові пули та спеціальні гарантійні фонди. Мста їх функціонування — підвищити надійність страхового ринку.

Страхові пули об'єднують фінансові можливості щодо прийняття ризиків на страхування багатьох страховиків — членів пулу.

Спеціальні гарантовані фонди створюються вольовим рішенням органів державного управління з мстою забезпечення безумовності страхових виплат потерпілим.

Характеристику страхових пулів наведено у темі 13. Що стосується спеціальних гарантійних фондів, то Законом України "Про страхування" (2001) передбачено, що з метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Джерелами утворення Фонду є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь. Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення фондів страхових гарантій за напрямами страхування.