Страхові послуги - Яворська Т.В. - Тема 4. СТРАХОВІ НАКОПИЧУВАЛЬНІ ПОСЛУГИ

4.1. Особливості розвитку страхових послуг щодо захисту життя в Україні

Давно відомо, що рівень розвитку особистого страхування в країні визначає ступінь захищеності громадян від соціальних ризиків. Захист таких ризиків відбувається як на рівні держави (система обов'язкового соціального страхування), так і на рівні страхових компаній (особисте страхування). Страхові компанії надають послуги щодо страхового захисту страхувальників (застрахованих осіб) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Історія розвитку особистого страхування сягає епохи Середньовіччя, коли члени гільдій і цехів надавали допомогу один одному у разі смерті, хвороби, інвалідності. Першою професійною організацією, яка почала займатися страхуванням життя, була англійська страхова компанія " Еквітебль " (1762 р.). Тому досить часто англійці стверджують, що історія цієї компанії є історією страхування життя.

В особистому страхуванні об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника або застрахованої особи. Страхувальниками в особистому страхуванні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а застрахованими — лише фізичні особи. Страхувальник одночасно може бути застрахованою особою.

Особисте страхування є обов'язковим і добровільним, індивідуальним і колективним. Обов'язкові види особистого страхування визначені ст. 7 Закону України "Про страхування". Добровільне особисте страхування застосовується як доповнення до чинного обов'язкового соціального страхування.

До особистого страхування належать:

· страхування життя та пенсій;

· страхування у разі нещасних випадків;

· медичне страхування.

Страхування життя і пенсій є єдиними страховими накопичувальними послугами (пов'язані із накопиченням страхової суми). Страхування від нещасних випадків та медичне страхування є ризиковими видами страхування, їх досить часто об'єднують в одну назву — "страхування здоров'я". У січні-вересні 2005 р. частка добровільного особистого страхування (крім страхування життя) становила 4,1 % ринку страхових послуг України [2, с. 44].

За сучасних умов в Україні відбувається лише становлення ринку особистого страхування. Пояснюють слабкий розвиток цього страхування такі причини: наявна економічна ситуація в державі, низькі доходи громадян, відсутність комплексного підходу при розробці страхових продуктів, недовіра до страхових компаній, недостатній рівень культури страхування.

У цій темі й у двох наступних розглядатимемо не лише основні умови страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичного страхування, але проблеми і суперечності їх розвитку в Україні. Насамперед, розглянемо особливості розвитку страхових послуг щодо захисту життя в Україні.

Розвиток страхових послуг щодо захисту життя громадян залежить від появи в країні середнього класу. У розвинутих країнах світу страхові послуги щодо захисту життя займають 30—40 % страхового ринку, зокрема у Німеччині частка страхових платежів зі страхування життя щорічно становить 2,7 % ВВП, у Франції — 5,9 % ВВП, а в Україні у 2002 р. — 0,006 % ВВП [10, с. 11]. Нині найбільш перспективними світовими ринками щодо розвитку страхування життя є ринки Південної Кореї, Китаю.

В Україні прорив на ринку страхових послуг щодо захисту життя відбувається лише у 2001—2003 p. p. : обсяги платежів у 1999 р. становили 7,65 млн. грн.. у 2000 р, — 10,10 млн. грн. у 2001 р. — 15,73 млн. грн. у 2002 р. — 23,90 млн. грн. у 2003 р. — 73 млн. грн. [20, с. 31], у першому півріччі 2004 р. — більше 70 млн. грн. [13, с. 20], у 2005 р. — 321 млн. 260 тис. грн. [9, с. 3]. Крім цього, частка страхових платежів зі страхування життя у структурі всього вітчизняного страхового ринку у січні-вересні 2005 р. становила 2,3 % [2, с. 44], а раніше ця цифра була близька до 0,1 % [13, с. 20].

Згідно з вітчизняним законодавством, мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії (life-компанія), яка займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро. Доходи страховиків із довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного забезпечення обкладаються податком за ставкою 0 %. Іншими видами страхування life-компанія не має права займатися. За даними Держфінпослуг, на 1 січня 2006 р. в Україні 51 страхова компанія мала ліцензію на здійснення страхування життя [21, с. 3] (компанії-лідери представлені у додатку 2, табл. 1), у 2003 р. на страховому ринку працювало 30 life-компаній [9, с. 3].

Які чинники впливають на розвиток страхування життя?

1. Рівень ВВП і життя населення. Ринок страхування життя безпосередньо залежить від ВВП. Аналітики компанії Swiss Re, вивчаючи сприйняття продуктів страхування життя в країні, запропонували пряму залежність між приростом ВВП і обсягами страхування життя. Вони стверджують, що якщо основний економічний показник — ВВП — зростає темпами, які знаходяться в межах 5 %, то в країні буде сприятливе середовище для розвитку ринку страхових послуг щодо захисту життя, і навпаки [20, с. 31].

2. Інфляційні процеси в країні, які безпосередньо впливають на розвиток страхової накопичувальної послуги (зростання темпів інфляції призводить до погіршення розвитку страхування життя). В Україні певним чином ситуація покращилась, коли законодавство у 2001 р. дозволило страховику приймати страхові внески від клієнтів у валюті, яку вони обрали. Нині на українському ринку страхування життя накопичення здійснюється у п'яти валютах, зокрема, переважає сплата страхових платежів у доларовому еквіваленті.

3. Довіра населення до life-компаній: як зазначають експерти" економічні труднощі першої половини 90-х років XX ст. і функціонування численних "фінансових пірамід" значно послабили довіру населення до таких компаній. Крім цього, за офіційними даними, борг держави зі страхових полісів Укрдержстраху становить 8 млрд. грн. [18, с. 37].

Для розвитку страхових накопичувальних послуг в Україні створені певні податкові пільги як для юридичних, так і для фізичних осіб. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", юридичні особи можуть відраховувати на валові витрати платежі за довгостроковими договорами страхування життя (договір вважається довгостроковим, якщо він укладений на 10 років і більше, містить умови сплати страхових внесків протягом п'яти і більше років і передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування) своїх співробітників у межах 15 % від фонду заробітної плати [7]. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у п. 6.5.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб": податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на

1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень [8].

Тобто, якщо підприємство укладе з life-компанією на 10 років і більше договір страхування життя, воно матиме можливість накопичувати фонди для персоналу не з прибутку, а відносити такі витрати в межах встановленої суми на валові витрати. Крім цього, при укладенні двох чи трьох договорів страхування (наприклад, договору на довгострокове страхування життя та договору на недержавне пенсійне забезпечення), загальна сума внесків за цими договорами не може перевищувати у сукупності 15 % річної заробітної плати застрахованого працівника.

Що стосується страхувальника, який за власний рахунок сплачує страхові внески, то прибутковий податок, сплачений з цих коштів, держава поверне йому за схемою податкового кредиту, У податковій декларації страхувальник, зазначивши і підтвердивши платежі на страхування життя, отримає від держави компенсацію в рахунок сплаченого 13-відсо-ткового податку. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у п. 6.5.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Разом із тим розмір страхових внесків, які дозволено вносити до податкового кредиту, залежить від того, на чию користь укладено договір страхування. Якщо страхувальник хоче відшкодувати податок із суми, сплаченої за власним договором страхування, закон дозволяє внести всю суму податкової соціальної пільги, якщо йдеться про договір найближчого родича — не більше як 50 % податкової соціальної пільги.

Якщо у страхувальника є страховий поліс від роботодавця, то сума, яка вноситься до податкового кредиту, автоматично стає меншою за суму, витрачену підприємством.

Отже, в Україні починають формуватися умови для розвитку страхових послуг щодо захисту життя громадян. Головними причинами, що негативно впливають на цю страхову послугу, є низький рівень економічного розвитку країни та ощадної активності населення.