Страхування - Базилевич В.Д. - Розділ 4. СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

Розділ 4. Страхування життя.

Розділ 5. Страхування від нещасних випадків.

Розділ 6. Медичне страхування.

Розділ 7. Пенсійне страхування.

Розділ 4. СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

4.1. Зміст і структура (види) страхування життя.

4.2. Змішане страхування життя.

4.3. Значення, стан та перспективи розвитку страхування життя в Україні.

Незважаючи на те, що страхування у будь-якій галузі спрямоване на захист майнових інтересів, специфіка цих інтересів у галузі особового страхування полягає в тому, що вони пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи. З перерахованих об'єктів страхування тільки пенсія має відокремлене від її власника (носія) існування. Життя, здоров'я та працездатність - невід'ємні атрибути особи. Звідси й назва галузі - особове страхування¹.

Ця галузь покликана забезпечувати страховий захист майнових інтересів громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Особове страхування включає:

o страхування життя;

o страхування від нещасних випадків;

o добровільне медичне страхування;

o добровільне страхування додаткової пенсії.

Кожна структурна складова особового страхування має свій об'єкт і розглядається в окремій темі.

4.1. Зміст і структура (види) страхування життя

Історично первинною формою особового страхування вважається страхування життя на випадок смерті застрахованої особи. З часом коло видів страхування життя розширилось. Наразі страхування життя включає:

o страхування на дожиття застрахованої особи до зазначеного в договорі віку з одноразовою виплатою капіталу;

o страхування життя на випадок смерті;

o змішане страхування життя;

o страхування дітей до вступу до шлюбу;

o страхування життя з виплатою ануїтету;

o довгострокове страхування життя працівників підприємств" установ за рахунок коштів роботодавців;

o страхування життя позичальника кредиту та ін.

Страхування життя (life Assurance) у класичному розумінні передбачає захист майнових інтересів на випадок смерті застрахованого.

Страховою подією при страхуванні життя є смерть застрахованої особи.

Головною особливістю цього виду страхування є те, що людське життя не має вартісної (грошової) оцінки. Це означає, що за цим видом страхування неможливо визначити величину збитку, зумовленого настанням страхового випадку. Саме ця обставина зумовлює інші особливості.

По-перше, у страхуванні життя беруть участь чотири суб'єкти - страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач.

Страховиком у цій галузі страхування може бути виключно страхова компанія, яка має ліцензію на здійснення страхування життя* Страховик, що здійснює страхування життя, зобов'язаний мати статутний капітал в обсязі 1,5 млн євро.

Закон України "Про страхування" регламентує нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює страхування життя, який на будь-яку дату визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05 (ст. 30). Цим Законом визначається порядок формування, розміщення та використання резервів зі страхування життя. Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя страховики формують резерви за рахунок надходження страхових платежів та інвестування коштів сформованих резервів за цим видом страхування.

Страхувальником за цим видом страхування може бути юридична чи фізична особа, яка вступила в страхові відносини зі страховиком, сплачує страхові внески та претендує на страхові виплати за страховими подіями.

Застрахований - особа, що бере участь в особовому страхуванні, чиє життя (здоров'я чи (і) працездатність) виступає об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником. Подекуди ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, за страхування дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими - діти.

Вигодонабувач (Beneficiary) - особа, на користь якої підписано страховий договір. Вигодонабувач визначається страхувальником або застрахованим на випадок посмертного отримувача страхової суми. Якщо така особа не вказана, то вигодо-набувачами можуть бути спадкоємці за законом.

По-друге, неможливість визначити в грошовому вимірі втрати, пов'язані з життям, зумовлює своєрідний підхід щодо визначення страхової суми та страхового тарифу (премії, внеску).

Страхова сума (Sum Insured) - грошова сума, визначена законом чи договором страхування, яка лежить в основі визначення розміру страхової премії (внеску) та розміру страхової виплати.

В особовому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого окремо з урахуванням інтересів та можливостей обох сторін (страхувальника і страховика).

Страховик, як правило, встановлює мінімальну межу страхової суми, нижче від якої обслуговування договору зі страхування життя буде збитковим. Страховик може виступити і верхнім обмежувачем страхової суми, якщо вірогідність того, що страхувальник встигне сплатити визначену ним досить значну суму, мала.

Щодо страхувальника, то обрана ним страхова сума визначається насамперед його платоспроможністю (рівнем доходу) та бажанням відкладати споживання цього доходу на тривалий час.

По-третє, договори зі страхування життя довгострокові. І хоч українське законодавство не встановлює мінімальні строки договорів зі страхування життя, методика формування резервів (1997 р.) зазначає, що ці договори підписуються на строк не менше ніж три роки. Договори можуть діяти значно довше: 10, 16, 20, 30, 40 років. Чим триваліший договір, тим більша частка в резерві від інвестування коштів.

По-четверте, з попередньої особливості випливає, що страхування життя виконує як захисну, так і заощаджу вальну функцію, зміст якої полягає в прибутковому, але низькоризиковому розміщенні тимчасово вільних грошових засобів.

Для того щоб визначити вірогідність настання смерті застрахованого протягом дії довгострокового договору зі страхування життя, необхідно скористатись таблицями смертності, які показують відсоток смертності в різні вікові періоди. Ці таблиці існують для всього населення країни. їх мають і страхові компанії. Оскільки страхуванням життя охоплюється не все населення, точнішими є таблиці смертності, які ведуться страховиками.

Підписуючи довгостроковий договір зі страхування життя, звісно, страховик не знає, скільки років проживе конкретний страхувальник (застрахований). Але вірогідність того, що відомий відсоток застрахованих у кожній віковій категорії не доживе до закінчення строку дії договору досить точно відображають таблиці, які страховик використовує для розрахунку страхових платежів. Чим вища смертність у віковій ланці, тим вищі страхові тарифи.

Страховий тариф (Insurance Tariff) - це ставка страхової премії з одиниці страхової суми.