Страхування - Базилевич В.Д. - 14.5. Страхові резерви

Для реалізації своєї основної виробничої функції - здійснення виплат страхових відшкодувань у разі настання страхових подій страхова організація повинна мати певну частину грошових коштів. Відповідно до свого призначення такі кошти отримали назву "страхові резерви". Формування та розміщення страхових резервів є основою інвестиційної діяльності страхової компанії, у зв'язку з чим визначення сутності страхових резервів для теорії та практики є надзвичайно актуальною проблемою.

Основним поняттям тут є саме "страховий фонд", який безпосередньо пов'язаний з визначення страхування. Так, В.К. Райхер у фундаментальній праці "Суспільно-історичні типи страхування" виділяє три основні форми організації страхового фонду:

o децентралізовану (самострахування);

o централізовану (державний страховий фонд);

o змішану (безпосередньо страхування).

У своїй праці В.К. Райхер наводить таке визначення страхування: форма організації централізованого страхового фонду за рахунок децентралізованих джерел - внесків, що здійснюються в цей фонд його учасниками. Таким чином, сама сутність страхування полягає у формуванні страхового фонду за рахунок премій. Цілком зрозуміло, що витрачання коштів страхового фонду можливе лише на виплату страхових відшкодувань у разі настанні страхових подій.

У контексті безпосередньо страхування термін "страховий фонд" можна визначити як сукупність фінансових ресурсів, призначених для попередження та відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями. Таким чином, страховий фонд - це проміжна ланка між страховою премією та страховою виплатою.

Не менш важливим поняттям є "страхові резерви", сутність якого на сьогодні не має однозначного тлумачення.

Так, з позиції використання страхових резервів подається визначення їх змісту в "Словнику страхових термінів" за редакцією російських авторів П.В. Коломіна та В .В. Шарова та в підручнику "Страхування" за редакцією С.С. Осадця:

"Резерви страхові - фонди, які створюються страховими організаціями для забезпечення гарантій виплат страхового відшкодування і страхових сум та використовуються, якщо сума виплат страхувальникам або операційний період перевищує поточні надходження страхових платежів, а також в інших обумовлених випадках".

Деякі вітчизняні вчені ототожнюють поняття "страхові фонди" та "страхові резерви": "фонд страховий (страхові резерви) - це сукупність фінансових ресурсів для попередження, локалізації та відшкодування збитків, завданих страхувальнику в результаті страхових подій".

Друга позиція полягає у використанні поняття "страхові резерви" як облікової категорії, що характеризує обсяг зобов'язань за здійснення страхових виплат за договорами страхування.

В.В. Шахов дає таке визначення страхових резервів: це категорія, що відображає суму фінансових ресурсів не виконаних на даний момент зобов'язань страховика зі страхових виплат.

Ця позиція характеризує страхові резерви з погляду бухгалтерського обліку страхових організацій.

Отже, на нашу думку, страхові резерви - це узагальнююча категорія, що визначає необхідний обсяг страхового фонду чи виконання зобов'язань страховика за договорами страхування.

Суперечність категорії "страхові резерви" виявляється і під час розгляду інвестиційного процесу страхової компанії. Перша група вчених використовує поняття "інвестування коштів страхових резервів", інша - "інвестування активів, що приймаються в покриття страхових резервів". Слід зазначити, що і в першому, і в другому випадках йдеться насамперед про інвестування саме страхових фондів, а віднести страхові резерви до інвестиційних активів можна лише умовно, адже вони є лише частиною інвестиційного потенціалу страховика.

У системі обліку страхової компанії (як бухгалтерського, так і управлінського) загальне поняття страхового фонду трансформується в сукупність конкретних резервів. Конкретні форми резервів визначають мету та відображають завдання їх створення, проте всі вони об'єднані єдиною метою - забезпечити платоспроможність страхової організації.

Загальна класифікація страхових резервів, які створюються страховими компаніями, наведена нижче. Страхові резерви:

o резерв попереджувальних заходів;

o технічні резерви:

- обов'язкові резерви:

а) резерв незароблених премій;

б) резерв збитків (резерв несплачених збитків);

в) резерв заявлених, але не виплачених збитків;

г) резерв збитків, що сталися, але не заявлені;

- додаткові резерви накопичення;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості;

- інші резерви;

o резерви зі страхування життя.

Відповідно до нормативно-правової бази України, що регулює відносини у сфері особистого страхування та страхування життя, тарифні ставки розраховують за допомогою специфічних актуарних методів. При цьому використовуються таблиці смертності та норма дохідності з інвестування тимчасово вільних резервів зі страхування життя, які передбачають наявність достатньої суми коштів для виплати страхових та викупних сум у випадку смерті застрахованої особи, дожиття до визначеного договором страхування віку чи до закінчення дії договору страхування життя - сплати пенсії, ануїтету чи ренти.

Для виконання зобов'язань за договорами страхування життя у випадку настання страхових подій страховики формують спеціальні страхові резерви. У країнах з розвинутою ринковою економікою такі резерви отримали назву "математичні резерви" у зв'язку з використанням математичної бази для їх обчислення.

Для здійснення ризикових видів страхування відповідні страхові компанії формують окремі види резервів премій та збитків. Українські страхові компанії відповідно до правил формування страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 17 грудня 2004 р. № 3104, обов'язково створюють:

1) резерв незароблених премій;

2) резерв заявлених, але не виплачених збитків;

3) резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

4) додаткові резерви (в тому числі резерв катастроф, резерв коливань збитковості та ін.).

Враховуючи обмеження, що накладаються державними органами у справах нагляду за страховою діяльністю, головна увага в подальшому буде приділена саме технічним резервам як одному з основних чинників формування інвестиційного потенціалу страхової компанії.

Під час визначення розміру технічних резервів у страхової компанії виникає низка проблем, а саме:

1) при визначенні резерву незароблених премій необхідно враховувати, що міра ризику нерівномірно розташовується протягом дії договору страхування (внаслідок сезонності), тому в кожний конкретний момент часу необхідно співвідносити розмір резерву з вартістю зобов'язань компанії;

2) при визначенні заявлених, але не врегульованих збитків, слід враховувати такі чинники, як інфляція в період врегулювання позовів, інвестиційний дохід за цей період, неадекватність вимог у момент їх подання реальній вартості збитку;

3) при визначенні резерву збитків, які виникли, але не заявлені, необхідно спрогнозувати суму зобов'язань компанії, які вже виникли, але про них ще не відомо;

4) при розрахунку резерву катастроф слід оцінити наслідки катастрофічних подій, що можуть виникнути в майбутньому та можуть суттєво збільшити зобов'язання страхової компанії за окремими групами договорів;

5) при визначенні резерву коливань збитковості слід точно визначити багатократне збільшення чи зменшення виплат у межах страхового портфеля, яке могло бути викликане цілою низкою факторів різного характеру.

Цілком очевидно, що всі ці завдання неможливо вирішити за допомогою методів фінансово-математичного аналізу. Для визначення можливості використання коштів страхових фондів в інвестиційному процесі слід детально вивчити чинний порядок формування страхових резервів.

У процесі наближення страхового ринку України до цивілізованих форм функціонування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг було прийнято розпорядження "Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя" від 17 грудня 2004 р. №3104, яке зобов'язувало всіх суб'єктів страхового ринку перейти від попередньо використовуваних нормативних методів утворення страхових резервів до оцінки можливості виконання взятих зобов'язань на основі розрахунку технічних резервів.

Мета розрахунку технічних резервів полягає у виконанні основного принципу ведення бухгалтерського обліку та визначення фінансових результатів: віднесення доходів (страхових премій) до того періоду, протягом якого вони зароблені, а облік витрат (страхових виплат та відшкодувань) здійснювати у тому періоді, коли вони виникли. Чим точніші методи, які використовуються при обчисленні таких зобов'язань, тим більшою мірою технічні резерви дають змогу страховику забезпечити взяті зобов'язання.

Величина технічних резервів визначається шляхом оцінки у грошовій формі фінансових зобов'язань страховика з майбутніх страхових виплат.

Правильне формування страхових резервів, поряд з іншими не менш важливими функціями страхової організації, такими як інвестування страхових резервів, перестрахування, є основою фінансової стійкості страховиків. Розглядаючи цю проблему, необхідно спиратися на законодавчу та нормативну базу, що регламентує страхову діяльність в Україні. Так, страхові резерви формуються за рахунок отриманих страхових внесків у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про страхування" та органом у справах нагляду за страховою діяльністю - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Необхідність формування страхових резервів зумовлена часовим розривом між отриманням страхової премії та її використанням на виплату страхових відшкодувань. Оскільки страхова премія за договорами страхування надходить раніше, ніж відбуваються страхові події і здійснюються страхові виплати за цими договорами, виникає нагальна потреба створювати певний резерв страхового фонду.

Необхідна умова функціонування страхової компанії - достатня величина страхового фонду в будь-який момент часу. Для цього необхідно, щоб за фіксований інтервал часу (квартал, рік) обсяг зібраних страхових премій гарантовано перевищував чи принаймні компенсував розмір здійснюваних виплат страхових відшкодувань страхувальникам.

У такому випадку, перед тим, як більш детально зупинитися на самій методиці формування резервів, слід певним чином пояснити сутність технічних резервів страхової компанії. Нині у страховій економічній літературі домінує уявлення, що технічні резерви - це сукупність прийомів та методів, за допомогою яких страховик може визначити обсяг відповідальності за чинними на момент оцінки договорами, або розмір технічних резервів відображає невиконані зобов'язання за договорами страхування станом на дату складання звіту. На нашу думку, сукупний обсяг відповідальності за чинними договорами страхування подається як сукупна страхова сума за всіма договорами на звітну дату. Невиконані зобов'язання характеризує залишкова страхова сума за цими договорами, яка може бути розрахована як різниця між сукупною страховою сумою та розміром здійснених страхових виплат за зазначеними договорами страхування.

Таким чином, технічні резерви - це оцінка очікуваних у майбутньому сум виплат за договорами, що діють на момент оцінки, з урахуванням строку, який залишився до закінчення їх дії. З урахуванням наведеної вище класифікації страхових резервів можна дати таке визначення технічних резервів, яке найбільш повно відображає сутність та призначення страхових резервів: страхові резерви - це грошова оцінка очікуваних у майбутньому сум виплат за чинними на момент оцінки договорами страхування, іншими, ніж страхування життя.

Страховий фонд формується за рахунок тієї частини страхової премії, яка покриває реальну вартість страхових виплат, внутрішні адміністративні витрати, витрати, пов'язані з забезпеченням діяльності страхової компанії, або так званої базової страхової премії.

Базова страхова премія - страхова брутто-премія, яка надійшла у звітному періоді за договорами страхування (перестрахування) за мінусом нарахованої та фактично сплаченої комісійної винагороди за аквізицію договору страхування та суми кошти*, що спрямовуються на формування резерву попереджувальних заходів. При цьому фактично отриманою брутто-премією вважається сума грошових коштів, що сплачена страхувальником згідно з договором страхування чи на підставі закону та надійшла на розрахунковий рахунок страховика.

Базова страхова премія є основним джерелом формування технічних резервів, необхідних для забезпечення страхових виплат за страховими подіями, що вже відбулися чи ймовірно стануться в майбутньому. Відповідно, технічні резерви поділяються на резерви збитків та резерви премій.

Резерви збитків включають резерв заявлених, але не врегулюваних збитків, та резерв збитків, що відбулися, але не заявлені.

Резерви премій складаються з резерву незароблених премій, резерву коливань збитковості та резерву катастроф.

Резерв незароблених премій обчислюється виходячи з припущення про рівномірний розподіл ризику протягом строку дії договорів страхування та за ситуації, коли страхові премії, що надійшли у звітному періоді за договорами страхування, стосуються строку дії договорів страхування, що припадають на наступний звітний період, тобто це резерв премій, призначений для виплат страхового відшкодування в майбутні звітні періоди.

Резерв коливань збитковості призначений для згладжування коливань рівня виплат (збитковості) навколо нормативного значення в середині тарифного періоду. При цьому по закінченні тарифного періоду та його частина, яка сформувалася за рахунок відхилення фактичного рівня виплат від нормативного значення повинна дорівнювати нулю; залишок буде зумовлений наявністю накопичення ризикової надбавки протягом звітного періоду.

Резерв катастроф призначений для накопичення коштів на випадок рідіских (один раз на десятки років) катастрофічних подій, внаслідок яких руйнується значна частина застрахованих об'єктів, що вимагає від страховика разової виплати дуже значних сум грошових коштів. Оскільки такі події є надзвичайно рідкісними та зазвичай унікальними, вони не підпадають під дію статистичних законів, тому можна здійснити тільки експертну оцінку необхідної величини резерву катастроф та часу їх виникнення.