Географія - Гілецький Й. Р. - МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

Міжнародний географічний поділ праці та його особливості

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції і послуг та наступному обміні ними.

Міжнародний географічний поділ праці приводить до формування галузей міжнародної спеціалізації. Наприклад, для Саудівської Аравії такою галуззю є нафтова промисловість, для Швейцарії — виробництво годинників, для Фінляндії — виробництво паперу та ін.

Для того щоб могла виникнути подібна спеціалізація, необхідні певні умови. По-перше, країна, що бере участь у міжнародному поділі праці, повинна мати якісь переваги (наприклад, володіти великими запасами природних ресурсів), принаймні перед частиною держав у виробництві відповідної продукції; по-друге, повинні існувати країни, що мають потребу в цій продукції; по-третє, витрати на доставку продукції до місця продажу повинні бути вигідними країні-виробнику. '

Ступінь залучення будь-якої держави до міжнародного поділу праці залежить передусім від рівня розвитку її економіки. Тому індустріально розвинуті країни посідають провідні місця в сучасному міжнародному поділі праці, особливо у випуску високотехнологічної, дорогої продукції — машин і устаткування, товарів тривалого користування та ін. Країни Азії, Африки та Латинської Америки виділяються в МГПП переважно сировинною спеціалізацією. Часто вона є успадкованою з часів колоніального минулого. Національні господарства усіх країн світу сьогодні пов'язані

між собою всесвітніми економічними відносинами, що ґрунтуються на міжнародному географічному поділі та інтеграції праці.

Особливістю світової торгівлі була і залишається дуже висока її концентрація у конкретних регіонах світу. Частка двох провідних регіонів Західної Європи і Північної Америки до 1980-х рр. сумарно перевищувала 60 % всього обсягу світової торгівлі, а в останнє десятиліття частка Західної Європи й Азії вже перевищує 70%. Створення цих двох полюсів міжнародної торгівлі змінює всю економічну ситуацію у світі.

В Азії відбулися значні зрушення в зовнішній торгівлі. Безперечний її лідер у регіоні — Японія, яку швидко доганяє КНР, особливо після повернення до складу держави Гонконгу (Сянгану).

Спеціалізація і кооперування, інтеграція країн світу

Міжнародна економічна інтеграція являє собою об'єктивний процес розвитку особливо глибоких і стійких взаємозв'язків між окремими групами країн.

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими чинниками:

— економічним розвитком країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

— інтенсивним розвитком транспортно-комунікаційних мереж;

— ринковою "уніфікацією" (уподібненням) економічного розвитку;

— тенденціями демографічного розвитку;

— існуванням та необхідністю розв'язання глобальних проблем людства.

Інтеграційні процеси у світовому господарстві здійснюються на різних рівнях. На мікрорівні інтеграція виникає шляхом злиття фірм. Це може стосуватися тих, які виробляють подібні або однорідні товари, налагоджуючи за кордоном виробництво товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.

На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації (ТНК). До них входять господарські структури, що містять первинні (материнські) підприємства та їхні закордонні філії. Масовим явищем, що визначає хід економічного розвитку світу, ТНК стали у другій половині XX ст.

У теперішній час ТНК, за оцінками фахівців, контролюють від 1/5 до 1/4 частини світового ВВП, а на торгівлю між материнськими компаніями і їхніми закордонними філіями припадає 1/3 світової торгівлі.

На макрорівні (національних економік) інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Прикладами такої інтеграції є ЄС, НАФТА, ОПЕК та ін.