Страхування в запитаннях та відповідях - Долгошея Н.О. - 69. Напрями розвитку медичного страхування в Україні

З початку 90-х років XX ст. в Україні почали виникати певні форми добровільного медичного страхування. Усі загальнострахові компанії почали займатися медичним страхуванням у різних обсягах. Останніми роками почало стихійно виникати добровільне страхування в некомерційній формі - так звані лікарняні каси. Але при відносно незначному поширенні добровільного медичного страхування комерційна форма і тут превалює. Так, за даними Міністерства охорони здоров'я України в 2000 р. медична допомога була надана майже 300 тис. добровільно застрахованим, при цьому надходження за їх лікування від комерційних компаній у декілька разів перевищують суми, зібрані лікарняними касами.

На думку багатьох експертів, із соціально-економічним станом країни, розбалансованістю, несталістю та продовженням спаду промислового виробництва пов'язано багато проблем при запровадженні медичного страхування. Процеси реструктуризації та приватизації засобів виробництва не тільки не стабілізували, а й заглибили соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві.

За останні 10 років рівень валового національного прибутку та показники індивідуального споживання в Україні зменшилися не менш як у 3-4 рази.

В Україні, як і в інших колишніх соціалістичних країнах, практично не було механізму надходження позабюджетних коштів в систему. Внаслідок наростаючого дефіциту фінансування гіршала якість медичної допомоги населенню. Напруження, що має місце в медичній галузі, зумовлене наявністю суттєвих протиріч між усіма складовими елементами існуючої системи. Це стосується насамперед сфери державного управління галуззю, соціального піклування про здоров'я і сферою професійної медичної діяльності.

Тому фахівці розглядають реформу системи охорони здоров'я в країні як необхідний комплекс державних, громадських та медичних заходів, що спрямовані на зміцнення та відновлення здоров'я нації. Розробка ефективної стратегії реформування регіональних систем охорони здоров'я можлива лише за умов врахування інтересів населення в охороні здоров'я.

Такий підхід збігається з принципами реформування систем охорони здоров'я в розвинутих країнах, проголошених ВООЗ для сучасного етапу.

Згідно з Люблянською хартією Європейського бюро ВООЗ (1997 року) та Програмою ВООЗ "Здоров'я для всіх у XXI ст." (1999 р.), головними завданнями урядів на прийдешній період є створення в галузі умов подальшої реалізації принципів справедливості, рівності, доступності та доцільності.

Характерними рисами систем охорони здоров'я повинні бути їх мобільність, динамічність і гранична функціональність. При цьому захист споживчих можливостей населення (витрати на медичні послуги) розглядається як одне з головних завдань урядів європейських держав.

Сучасна система охорони здоров'я конче потребує реформування. При державній системі охорони здоров'я джерелом фінансування медичної допомоги є податки (державні або місцеві). Державні (муніципальні) органи фінансують медичну допомогу населенню, виступаючи при цьому в ролі своєрідного покупця медичної допомоги для своїх громадян. Ця модель використовувалася в колишньому Союзі, який був ініціатором її створення.

При виборі моделі обов'язкового медичного страхування, запровадження якого є чи не найголовнішим елементом реформи системи охорони здоров'я, може бути врахований п'ятирічний досвід впровадження Програми медичного страхування на залізницях України, реалізованої Укрзалізницею та страховою компанією "ІнтерТран-сПоліс". Вказаною Програмою страхування сьогодні охоплено понад 700 тис. осіб.

Медичне страхування - один з елементів реформи вітчизняної системи охорони здоров'я. Найкращим засобом компенсації витрат людини, коли передбачаються великі витрати і які носять вірогідний характер, є можливість застрахуватись.

Страхування означає, що створюється страховий фонд для компенсації майбутніх витрат, куди відповідна кількість страхувальників вкладає свої страхові внески. Оскільки подія носить вірогідний характер, то вона відбувається (страховий випадок) далеко не з усіма, хто платить страхові внески, тому здійснюється перерозподіл ризиків між страхувальниками.

В принципі, сплачувати внески може одна юридична або фізична особа (страхувальник), а отримувати компенсацію у випадку здійснення страхового випадку - інша (застрахований). Як правило, управляє страховими фондами спеціальна юридична особа - страхова організація - страховик, який пов'язаний із застрахованими особами договірними відносинами - договорами страхування.

Специфічним видом є медичне страхування, коли страховим випадком є необхідність отримання застрахованим медичної допомоги та/або допомоги ліками. При цьому виді страхування платить внески велика кількість людей, а медичної допомоги потребують лише деякі з них. Тому тут діє принцип, коли здоровий платить за хворого. Інша справа, що сьогодні захворів ти, а завтра можу захворіти я.

Медичне страхування є невід'ємною складовою розвитку системи соціального захисту населення, зокрема виходячи з нашого досвіду, працівників та пенсіонерів українських залізниць (а в подальшому, можливо, і членів їхніх сімей). На думку профспілок, це одна із найвагоміших галузевих пільг. Її основною метою є створення ефективної та максимально прийнятної у фінансовому плані системи медичного обслуговування працівників залізничної галузі, яка враховувала б державні тенденції щодо запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, не входячи у протиріччя з цілою низкою особливостей медичного забезпечення працівників Укрзалізниці. Страхова компанія укладає із залізницями та підприємствами залізничного транспорту угоди медичного страхування залізничників та пенсіонерів галузі. Річний страховий внесок при цьому становить 48-98 грн, тобто 4-8 грн з особи на місяць. Такі страхові внески навряд чи є обтяжливими. Також необхідно відзначити, що завдяки зваженій складовій Програми медичного страхування розмір страхових внесків залишається незмінним. За рахунок масовості таких внесків стало можливим акумулювати кошти, які використовуються для надання медичної допомоги тим застрахованим особам, які потребують стаціонарної медичної допомоги.

Система медичного страхування в залізничній галузі є невід'ємною частиною реалізації нової системи та моделі оплати стаціонарної медичної допомоги. Так, завдяки створенню бюджетно-корпоративно-страхової медицини на залізниці частково було змінено принцип оплати стаціонарної медичної допомоги. Вона здійснюється за рахунок трьох джерел: державного бюджету (оплати постійних видатків стаціонару - фінансування заробітної плати медикам та нарахувань на заробітну плату, будівництво, оплату комунальних послуг, частково медикаментів, перев'язувальних засобів та продуктів харчування), коштів страхової компанії (оплата змінних видатків - фінансування дефіциту коштів на придбання медикаментів, виробів медичного призначення та продуктів харчування), корпоративної допомоги Укрзалізниці (фінансування придбання медобладнання, будівництва, ремонту основних засобів). Причому фінансування з державного бюджету відбувається згідно з кошторисом видатків (тобто йдеться лише про вкладені ресурси). Фінансування за рахунок страхового відшкодування здійснюється за принципом ретроспективної оплати, а саме: оплата середньої вартості ліжко-дня згідно з профілем ліжка.

Європейський вибір України зумовлює необхідність ретельно дослідити розвиток систем обов'язкового медичного страхування в країнах Європейського Союзу. На сьогодні з повною очевидністю постала необхідність реформувати систему охорони здоров'я України. Існуюча система викликає справедливі нарікання як з боку медичного персоналу, так і з боку населення, що обслуговується в державних лікувально-профілактичних закладах. Адже якість медичних послуг залишається низькою, в державних закладах немає можливості вільного вибору лікаря, витрати на медичне обслуговування неконтрольовано зростають, при чому незабезпечені верстви населення фактично позбавлені права на якісну медичну допомогу. Нагромаджений багаторічний світовий досвід у цій галузі свідчить про високу ефективність різних моделей і систем медичного страхування. Загострюються протиріччя між обсягами державних гарантій щодо охорони здоров'я населення та можливостями їхнього бюджетного фінансування.