Як і будь-якій підприємницькій діяльності, страхуванню властиве планування. За своїм змістом план страхової компанії виражає собою баланс доходів і витрат. Особливу роль у страховій справі відіграє нормативний метод планування, що пов'язано з особливостями встановлення величини страхового тарифу.
Розроблення плану страховика повинне бути підпорядковане вирішенню головного для нього завдання на певному етапі. Серед завдань можуть виділятись розширення видів "страхування й послуг, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій тощо. Але в будь-якому випадку з поля зору страхових фахівців не повинно випадати надходження" страхових платежів і внесків, за рахунок чого формується первинний доход страховика. Саме його обсяг виражає фінансову базу для реалізації всіх планів страхової компанії. Тому можна вважати, що планування в страхуванні націлене на передбачення обсягу й напрямів використання страхового фонду.
Його величина визначається як кількістю договорів у портфелі страхової організації, так і структурою видів страхування, які вона проводить. Якраз вони й характеризують потенційних страхувальників і тим самим - економічну базу страхування (страхову суму, страховий внесок, страхове відшкодування, тощо).
У страхових організаціях розробляються плани різної тривалості, що зумовлюється змістом поставлених завдань. Такі плани можна розмежувати на довгострокові й короткострокові.
Найважливішим серед довгострокових є п'ятирічний план. Він не випадково займає центральне місце у фінансовому плануванні страхової організації - адже більшість видів страхування має тарифну основу п'ять років. Це означає, що за п'ять років страховик повинен забезпечити еквівалентність відносин зі своїми партнерами.
Крім п'ятирічних планів, складаються річні плани, для яких властива конкретизація завдань страхової компанії, виявлення можливих диспропорцій в її діяльності, шляхів їх подолання та включення резервів. Ця робота спрямована на визначення балансу доходів та витрат.
Основою його є план надходження страхових платежів, який доцільно розглядати не лише як інструмент управління виробника страхових послуг з точки зору їхнього обсягу, асортименту, якості, а й як план заходів досягнення певної величини й структури страхового фонду, його руху.
При формуванні фінансового плану страхової організації розраховуються, аналізуються й використовуються багато показників, що розглядалися в попередніх розділах посібника. Найважливішими показниками в фінансовому плануванні є обсяг страхових платежів і підсумкові результативні показники - прибуток, рентабельність.
Показник величини страхових платежів покладений в основу всього процесу фінансового планування страховок компанії. Спираючись на нього, розробляють планове завдання за окремими видами страхування з урахуванням залучення потенційних страхувальників. Як було встановлено раніше, показник обсягу страхових платежів має синтетичний характер, тому при його плануванні застосовується обчислення середнього платежу, середньої страхової суми, кількості діючих договорів тощо.
Для складання фінансового плану особливе значення мають показники прибутку й доходу, темпи зростання яких та пропорції розподілу показують можливості розвитку страхової компанії. У попередніх розділах Уже розглядалися можливості зростання прибутку-страховика за рахунок інвестиційної діяльності. Тому у фінансовому плануванні використовуються окремо два, показники - доходу й прибутку, що належать безпосередньо до страхових операцій та інвестиційної діяльності.
Розміри страхових платежів, перебуваючи під впливом різних факторів, мають певні коливання за роками. Разом з тим динаміка цих факторів досить стабільна, що дозволяє планувати як рівень цих факторів, так і синтетичний показник обсягу платежів.
При плануванні надходження страхових платежів необхідно враховувати специфіку використання основних видів договорів. Так, застосовуються типові договори, умови яких відповідають інтересам багатьох страхувальників і в яких проявляється дія закону великих чисел. Індивідуальні ж договори відображають особливості конкретного клієнта, їм властиві спеціальні умови, встановлення індивідуальних тарифів тощо. За такими договорами планування проводиться окремо по кожному, з урахуванням конкретних особливостей діяльності страхувальника.
Планування надходження страхових платежів проводиться по кожному виду страхування окремо, тому що кожна страхова операція здійснюється з певним споживачем (тобто зорієнтована на конкретне страхове поле). Йдеться про властиві лише йому особливості впливу різних соціально-економічних факторів на обсяги страхових платежів. Можливе й планування також окремо по кожній групі майна.
Практика засвідчила переваги планування надходження страхових платежів у три етапи. Змістом першого є визначення очікуваного надходження платежів за цілий рік, величина яких є вихідним моментом у плануванні. На другому етапі обчислюється плановий розмір надходження платежів у межах усієї страхової організації, а на третьому - ці величини доводяться до структурних підрозділів страховика (страхових агентів),
Розглянемо поетапний процес планування більш детально. На першому етапі складається таблиця щоквартального надходження страхових платежів, величина яких установлюється на основі можливої їх динаміки порівняно з попереднім роком і попереднім кварталом чи місяцем. Вивчення темпів їхньої зміни дає змогу прогнозувати їх величини на наступні квартали (місяці).
Враховуючи те, що процес планування надходження страхових платежів на наступний рік починається в середині поточного, сумують платежі, що надійшли за I і II квартали, з очікуваним надходженням за III і IV квартали року. В результаті визначається сума надходжень за рік. Проаналізувавши темпи зростання середніх платежів за останні п'ять років, розраховується їх величина в поточному році. У плануванні надходження платежів по страхуванню життя показник середнього платежу на один договір обчислюється шляхом ділення суми внесків, які надійшли, на число діючих договорів на кінець року. Практика свідчить, що темпи зростання середнього платежу досить стійкі. Це дає можливість із значним рівнем достовірності прогнозувати обсяги страхових платежів.
Щоб визначити очікувану кількість договорів, необхідно поділити очікувану суму надходження страхових платежів на прогнозований середній внесок.
На другому етапі планова величина надходження страхових платежів розраховується в такій послідовності. Спочатку встановлюється очікувана кількість договорів у поточному році і, спираючись на аналіз динаміки показника кількості договорів, включаючи поточний рік, розраховується кількість договорів у поточному році. Далі визначається очікуваний середній платіж на один договір у поточному році. Встановивши його динаміку, включаючи очікувану величину поточного року, можна розрахувати планову величину середнього платежу.
Після цього обчислюється пошуковувана планова сума надходження платежів шляхом множення планової суми середнього платежу на планову кількість договорів.
Певні особливості надходження платежів по страхуванню життя зумовлені його довгостроковим характером. Як відомо, внески в довгостроковому страхуванні поступають щомісяця. Загальний обсяг одержаних платежів. залежить від того, в якому місяці було укладено договір страхування (наприклад, за договором, підписаним у червні, за рік поступить 7 внесків, а за договором, укладеним у в жовтні, - лише 3). Внаслідок цього певну складність становить розрахунок очікуваного надходження за поточний рік планової суми внесків.
Значне поширення одержали договори страхування життя за рахунок коштів підприємств і організацій з одноразовою виплатою внесків. За такими. договорами можна планувати надходження страхових платежів шляхом прямого підрахунку по кожному договору індивідуально.
124. Критерії показників економічної ефективності страхової діяльності
Зіставлення обсягів власного капіталу і статутного капіталу
Рівень сплаченого статутного капіталу
125. Порядок обчислення фактичного та нормативного запасу платоспроможності страховика
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ