Ринок і ресурси споживчих товарів - Офіленко Н.О. - 2.2.1. Особливості виробництва легкої і текстильної промисловості

2.2.1. Особливості виробництва легкої і текстильної промисловості

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7 % загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4 % виробничих фондів.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості - близько 2,5 тис, з виробництва готового одягу і хутра - близько 6 тис, шкіри і шкіряного взуття - близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1 %.

Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.

Список лідерів внутрішнього ринку очолює багатопрофільний торгово-виробничий концерн "Текстиль-Контакт", основний вид діяльності якого полягає у виробництві і реалізації всіх видів тканин, штучного хутра, трикотажних полотен, прикладних матеріалів, фурнітури (понад 20 тис. найменувань). Виробництво такого різноманітного асортименту стало можливим завдяки великим бюджетним замовленням на бавовняні, шерстяні і напівшерстяні тканини, а також на речове і постільне майно відомчого призначення для ряду міністерств і відомств.

Іншим об'єднанням з промисловим, науковим і фінансовим потенціалом, яке швидко розвивається, є корпорація підприємств "Текстиль-Україна" (зареєстрована в грудні 1999 р.). її розвитку сприяють великі фінансові партнери з Росії. До складу корпорації входять 27 підприємств по всій території України, і на них виробляється практично весь асортимент продукції легкої промисловості. Провідна роль у завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька років належить АТ "Україна" (м. Житомир), що поставляє свої вироби до Німеччини, Чехії, Словенії, Хорватії, Угорщини, Польщі; АОЗТ "Черкаський шовковий комбінат", який реалізує шовкові тканини до СІЛА, Данії, Чехії, Угорщини; ВАТ "Рівнельон"; ЗАТ "ВОЗКО" (м. Вознесенськ).

Успішно освоюють нові зразки одягу і реалізують до країн далекого і близького зарубіжжя ЗАТ "Черкаське трикотажне підприємство "Любава", фірма "Украмтекс" (м. Бровари). Торгова марка Аlmatti є найбільшим виробником високоякісного верхнього одягу. Кожний рік Аlmatti пропонує жінкам понад 100 моделей пальт, плащів, курток і костюмів різних кроїв, силуетів і стильових рішень.

Інвестиційна привабливість підприємств легкої промисловості у розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає в швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкам виробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України.

Висока конкурентоспроможність провідних компаній національної легкої промисловості, зростаючий середній доход населення, історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє галузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні має серйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі сильних конкурентів на ринку.

У 2007 р. Міністерством було розроблено ряд заходів, направлених на удосконалення державного регулювання розвитку легкої промисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку світових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчизняної сировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики, забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управління якістю, а також науково-технічне забезпечення технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості. Крім того, раніше Кабінет міністрів України схвалив концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р. Відповідне розпорядження уряду № 673 датовано 27 грудня 2006.

За даними Держкомстату обсяг продаж у 2004 році становив 480-510 млн кв.м на $600-650 млн, кількість операторів - приблизно 80 вітчизняних виробників, більш 50 великих імпортерів. Частка імпортної продукції склала 80-85 % (у кількісному вираженні). Структура продажів - тканини з натурального шовку - 0,05-0,1 %, вовняні тканини - 5-6 %, бавовняні - 50-55 %, лляні - 2-3 %, синтетичні - 20-25 % (у фізичному вираженні).

У 2004 році обсяг українського ринку тканин майже не змінився і склав 480-510 млн кв.м. Продажу в порівнянні з 2001 роком збільшилися лише на 2 %. Як затверджують торговці, попит на мануфактуру виросте, якщо швейні підприємства відмовляться працювати з "давальцами" і почнуть реалізовувати свою продукцію на внутрішньому ринку. Яскравий приклад тому - російський ринок тканин. Він росте на 15 % у рік (у кількісному вираженні) завдяки тому, що російські швейники, на відміну від українських, активно створюють власні торговельні марки і просувають їх. На думку ж операторів, найближчим часом зміни в збутовій політиці українських швейників не передбачаються, відповідно, і місткість ринку тканин навряд чи збільшиться.

За даними Держкомстату, на внутрішньому ринку в 2002 році було реалізовано 82 млн кв.м українських тканин, що на 10-12 % більше, ніж за попередній рік. У 2004 році вітчизняні виробники збільшили випуск текстилю в середньому на 15 % (у кількісному вираженні) у порівнянні з 2003 роком (див. табл. 2 на стор . 102). Збільшився й експорт. У 2002 році за рубіж було поставлено приблизно в 2,24 рази більше української мануфактури (у грошовому вираженні), чим у 2003 році. В основному з України імпортують вовну. Але в 2004 році різко - майже втроє - виріс експорт бавовняних тканин. Основним їхнім покупцем виступає Росія. Як затверджують імпортери, якість української продукції значно вище якості російської (хоча і дорожче останньої на 15-20 %).

Однак більшість вітчизняних тканин, на думку торговців, не задовольняють запитам покупців. У свою чергу фабрики приводять масу факторів, що не дозволяють їм випускати якісний товар, наприклад застаріле устаткування, хронічна недостача оборотних коштів, відсутність кваліфікованих технологів і т.д. Разом з тим на багатьох підприємствах про маркетинг дотепер знають тільки понаслышке і працюють по старинці - "на склад". Тоді як закордонні текстильники обновляють колекції тканин до кожного сезону, упроваджують нові технології виробництва, демонструють товар на виставках і завчасно формують портфель замовлень. Для українських же ткацьких комбінатів донині палочка-выручалочка - це давальницькі замовлення. До речі, зараз багато хто "давальцы" намагаються обзавестися власним текстильним комбінатом. Можливо, із приходом нових власників підприємства почнуть випускати ліквідну продукцію. Проте, на думку фахівців, українським підприємствам знадобиться не менш 5 років для зміцнення позицій на внутрішньому ринку.

Частка імпортного товару на українському ринку тканин, за даними Держкомстату (і торговці з ним згодні), складає приблизно 80 % (у кількісному вираженні).

Ведучі країни-експортери - Росія, Італія, Німеччина, Голландія, Англія. Значні обсяги тканин ввозять і з країн Азії. Продукція Кореї, Туреччини, Індії і Китаю забезпечує торговцям до 20 % продажів по деяких групах тканин.

У 2004 році, за інформацією Держкомстату, в Україну було завезено на 4 %(у грошовому вираженні) більше тканин, чим у 2003 році. Але необхідно враховувати - зараз 60-70 % мануфактури надходить в Україну з порушенням митних правил. Мільйони метрів тканин (в основному синтетичною і дорогою костюмних) течуть в Україну контрабандною ріками. Не зневажають постачальники закордонних тканин і заниженням инвойсных цін. Хоча імпортери не занадто обтяжені митними платежами. На деякі види тканин установлена нульова ставка мита, на деякі - 1-5 %. Але оскільки основними постачальниками імпортної продукції, зокрема шовкових, вовняних, синтетичних тканин, залишаються приватні підприємці, що були і нинішні човники, вони не утруждают себе сплатою митних платежів. У той же час, помітимо, у сегменті бавовняних тканин, де в основному працюють великі компанії, частка нелегального товару зменшилася до 20 %.

Останнім часом збільшуються постачання стокової тканини. Швейники затверджують, що сьогодні кількість постачальників стокової продукції збільшилася втроє. За рубежем стоки з'являються внаслідок надвиробництва або відмовлення замовника від товару. Нерідко в них попадають тканини із самих останніх модних колекцій. Безперечно, імпортерові вигідніше закупити таку продукцію, чим здійснювати передоплату за попереднє замовлення. Але значна частина стоків - це залишки колекцій минулих сезонів, а також бракована продукція. Природно, вона обходиться постачальникові в кілька разів дешевше, ніж новомодна тканина. Попит же на стоковий товар на українському ринку стійкий. Основні його споживачі - роздрібні покупці, "цеховики" і дрібні швейні ательє. Для останніх використання стокової продукції, що на 30- 40 % дешевше текстилю, виробленого по попередніх замовленнях, - єдина можливість упевнено почувати себе на ринку.

Разом з тим роздрібних магазинів, які б позиционировались як магазини стокових тканин, в Україні, наскільки нам відомо, дотепер немає. Можливо тому, що більшість споживачів предвзято відносяться до стокового товару, асоціюючи його з другосортним. Тому торговці деяких роздрібних магазинів надходять хитро: "втихую" розбавляють асортимент стоковою продукцією.

Вітчизняний ринок тканин тільки починає структурироваться. Серед діючих осіб поступово вимальовуються великі фігури. Приблизно 40 % ринку тримають кілька торговельних компаній: "Текстиль-Контакт", "Тексика", "Домашній текстиль", "Чайковський текстиль", "НТК".

Однак розміщення сил може змінитися вже найближчим часом. По-перше, вітчизняні виробники поступово оживають і нарощують обсяги випуску і продажів товару на внутрішньому ринку. По-друге, на деякі підприємства приходять нові власники. Наприклад, викуплені контрольні пакети акцій текстильного комбінату "Текс-терно" (м.Тернопіль), Херсонського бавовняного комбінату, підприємства "Схід" (м.Чернівці), Донецького бавовняного комбінату. По-третє, великий інтерес до українського ринку виявляють російські виробники. Вони відкривають торговельні представництва, активно розширюють дилерську мережу.

До того ж на ринку є чимало вільних ніш. Наприклад, перспективний розвиток сегмента технічних тканин. У нинішньому році в цьому напрямку початку працювати корпорація "Гуматекс", що поєднує 4 фабрики, що спеціалізуються на випуску кордних текстильних, фільтрувальних, тентових тканин, тканин для гумовотех-нічних виробів, для конвеєрних стрічок.

Також трейдеры відзначають зростаючий попит на дорогі ексклюзивні тканини (хоча поки вони затребувані в основному дизайнерами). Тому компанія "Текстиль-Контакт", наприклад, планує відкрити магазин, що буде спеціалізуватися на продажі ексклюзивних тканин.

На думку операторів, продаж текстилю на внутрішньому ринку буде здійснюватися по попередніх замовленнях (власне, як це відбувається на Заході). Поки жодна торговельна компанія не виступає офіційним дистрибутором того або іншого виробника, але, по суті, уже є таким. Торговельні компанії беруть "шефство" над текстильними комбінатами і займаються просуванням їхньої продукції. Для цього створюють у регіонах торговельні представництва зі складськими приміщеннями для оперативного виконання замовлень. Наприклад, компанія "Тексика" активно будує регіональну збутову мережу і просуває продукцію Тернопільського бавовняного комбінату, "Текстиль-Контакт" - продукцію Донецького бавовняного комбінату і підприємства "Схід" (м. Чернівці).

Даний огляд досить цікавий і актуальний. Насамперед тому, що в складі учасників ринку відбулися зміни. Зокрема, кілька українських текстильних підприємств знайшли нових хазяїнів і почали випуск конкурентоздатної продукції. Це привело до того, що представники великих російських текстильних компаній скоротили обсяги продажів дешевої продукції і переорієнтувалися на реалізацію більш дорогою і якісної.

Потенціал українського ринку тканин колосальний. Потреба в текстилі постійно росте, але покупці хочуть здобувати насамперед якісний товар. Якщо 3-4 роки тому визначальної при виборі продукції була ціна, сьогодні на першому місці якість. На жаль, дуже слабко в Україні розвивається виробництво змішаних, костюмних, сорочкових тканин. Вітчизняні виробники в основному спеціалізуються на виробництві бавовняних тканин.

Інвестиційна привабливість текстильного бізнесу досить велика, але необхідно враховувати, що цей бізнес вимагає значних первісних інвестицій - кілька десятків мільйонів доларів. Рентабельність підприємств текстильної промисловості - у середньому 25 %. А при повному завантаженні потужностей, грамотному менеджменті, можливо, і 35-40 %. Рентабельність торговельних фірм складає в середньому 20 %.

Сказане вище дозволяє прогнозувати найближчим часом поява нових учасників ринку. Як видно, це будуть торговельні представники українських текстильних комбінатів.

За оцінками трейдерів, сьогодні росте попит на змішані тканини - натуральні з додаванням синтетичних волокон, наприклад лляновіскознополіефірні.

Частка ж продажів натурального шовку в загальному обсязі реалізації тканин невелика - приблизно 2 % (у грошовому вираженні). Причому споживання натурального шовку - як імпортного, так і вітчизняного виробництва - скорочується. Сьогодні більш затребуваний штучний шовк.

Як затверджують власники магазинів, стабільні попит і на синтетичны тканини, що значно дешевше натуральних тканин. Виробники натуральних тканин відзначають, що конкурувати із синтетикою стає усе складніше.

Що стосується модних тенденцій, то, за словами торговців, український ринок тканин дуже мляво реагує на них. Продукцію, представлену на текстильному ярмарку в Парижі, співвітчизники побачать не раніше чим через 2-3 року. Загалом, це і не дивно: купувати модні заморські тканини з останніх колекцій багатьом швейникам не по кишені. За допомогою технологій генної інженерії отримане нове волокно - у клітки корови і хом'яка були додані гени павука. Цей синтетичний шовк надзвичайно легкий і в той же час у 5 разів міцніше стали. Одержання такої тканини - серйозний крок на шляху масового виробництва шовку для нестатків промисловості, медицини й армії.

Поступово будуть збільшуватися продажу вітчизняного товару. Частка ж контрабандної продукції навряд чи зменшиться. Активно буде розвиватися сегмент стокових тканин.

Процес укрупнення торговельних компаній буде набирати обороти. Дрібні торговці не зможуть конкурувати з великими торговельними підприємствами і змушені будуть піти з ринку. Збережеться інтерес до українського ринку з боку російських компаній. Не виключено, що вони будуть продовжувати відкривати нові торговельні представництва, розширювати дилерську мережу.

Оператори прогнозують відкриття нових роздрібних магазинів. Причому затребуваними стануть спеціалізовані роздрібні крапки.

Сьогодні можна виділити дві групи торговців тканинами - компанії, що реалізують тканини по безготівковому розрахунку, і фірми, що торгують переважно за наявні. Причому останніх значно більше, і кількість структур, зареєстрованих як частки підприємці, неухильно росте. Багато хто навмисно йдуть у "приватні підприємці", оскільки в такий спосіб вони звільняються від сплати ПДВ. Тканин же вони реалізують на величезні суми. До того ж проконтролювати шляхи надходження товару на склад до приватного підприємця практично неможливо. Таким чином, "единоналожники", що процвітають на оптових ринках начебто "7-го кілометра" в Одесі або "Барабашова" у Харкові, успішно збувають контрабандний і "сірий" товар.

Крім того, тканини на ринках, як правило, продаються з мінімальною торговельною націнкою. Адже приватний підприємець "об-тяжений" мінімальними податковими платежами. Тому ринки сьогодні - основне джерело демпінгу.

Частка ж реалізації тканин, та й інших товарів, через ринки дуже велика. І це несе в собі пряму погрозу профільному секторові економіки в цілому. Хочу підкреслити, що чим активніше будуть розвиватися оптові ринки, тим складніше буде працювати вітчизняним підприємствам.

Про асортимент

- Конкуренція серед текстильних компаній посилюється. Багато компаній з метою збільшення своєї частки на ринку зайнялися активним розширенням асортименту. На мій погляд, це вірне рішення. Недоцільно замикатися на продажі визначених груп тканин. Постійне розширення асортименту - це політика і нашої компанії. Зокрема, цього року ми почали продаж дорогих елітарних тканин.

- Ринок тканин і текстилю поступово насичується, конкуренція стає усе жорсткіше. Дрібні постачальники поступово ідуть з ринку, поступаючись місцем великим торговельним компаніям. Адже закордонні продавці тканин, як правило, працюють по передоплаті, а процес закупівлі, транспортування, растамаживания і реалізації тканин займає в середньому 3-4 місяця. Дрібні фірми-постачальники не можуть заморожувати оборотні кошти на такий тривалий період. До того ж зараз може вижити тільки компанія, здатна забезпечити стабільні і регулярні постачання.

Не сховаю, подібна ситуація вигідна нам - роздрібним торговцям. Ми зараз можемо працювати планово, по попередніх замовленнях, що робимо за 3-4 місяця до початку сезону.

Крім того, багато імпортерів зараз почали спеціалізуватися на постачаннях визначених груп тканин. Наприклад, деякі наші партнери займаються постачаннями тільки костюмних тканин з Чехії, Італії й інших країн.

Виходячи з нашого досвіду, роздрібним магазинам тканин переважно закуповувати товар не в закордонних виробників, а у вітчизняних фірм-постачальників. У цьому випадку можна здобувати товар на умовах реалізації. Наприклад, наш асортимент - це більш 3 тис. артикулів тканин, і, відповідно, закупівля по передоплаті або з відстрочкою платежу зажадала б значних оборотних коштів.

- Ми майже не використовуємо у виготовленні одягу нашої торговельної марки тканини вітчизняного виробництва. Для цього є досить вагомі причини.

По-перше, вітчизняні текстильні комбінати в основному пропонують тканини немодного, застарілого дизайну і недостатньо високої якості. За рубежем можна придбати продукцію кращої якості і до того ж за аналогічною ціною.

По-друге, вітчизняні виробники не гарантують своєчасного виконання замовлення. У нас була неприємна ситуація, коли ми розмістили замовлення на виготовлення 10 тис. м тканини, а у встановлений термін одержали 5 тис. м. До того ж нерідкі випадки одержання товару більш низької якості, чим це було передбачено.

По-третє, українські виробники, як правило, вимагають 50 %-ний передоплати замовлення. Після виготовлення замовлення потрібно перелічити іншу суму і тільки потім забрати тканина.

Співробітничаючи з закордонними виробниками, можна одержати 90 днів відстрочки платежу після одержання тканини. При даній схемі, що успішно застосовується на Заході, підприємства-замовники не заморожують і не вилучають засобу з обороту.

Крім того, закордонні підприємства випускають сезонні колекції і демонструють них на виставках. Приміром, навесні на ярмарку можна купити осінній асортимент тканин. Як правило, швейники запитують у текстильних підприємств зразок тієї або іншої тканини і, переконавши, що вона підходить для пошиття визначеної моделі, роблять замовлення. Вітчизняні ж виробники тканин не практикують випуск сезонних колекцій. Як правило, вони демонструють товар, наявний на складі.

- За останній рік текстильний ринок став більш структурованим, але він продовжує формуватися. У цілому, уже визначені лідери ринку. У тройку великих операторів входять компанії "Текстиль-Контакт", "Тексика", "НТК". Наприклад, по деяких товарних позиціях частка "Тексики" складає 30 %. Хочу відзначити, що боротьба за споживача стає помітно жорсткіше. Це обумовлено появою нових торговельних представництв великих виробників текстильної продукції.

Тому зберегти лідируюче положення можливе лише при впровадженні різноманітних технологій просування товару. Приміром, ми регулярно проводимо моніторинг споживчого попиту. У залежності від результатів удосконалюємо асортиментний ряд. Крім того, активно беремо участь у побудові регіональної збутової мережі і просуванні продукції Тернопільського ХБК. Сьогодні продукція цього комбінату цікава не тільки в Україні, але і за рубежем.

Для зміцнення позицій вітчизняних текстильних підприємств необхідно подальше удосконалювання законодавчо-нормативної бази і правової практики з метою боротьби з незаконним імпортом тканин. Крім того, потрібна діюча система контролю якості і сертифікації імпортної продукції. Це дозволить захистити вітчизняних товаровиробників від несумлінної конкуренції. Адже розвивати і застосовувати які-небудь маркетингові технології часом недоцільно через те, що основна конкуренція між імпортним і вітчизняним товаром відбувається насамперед на ціновому рівні.

- Удалий вибір тканини для створення колекцій одягу значною мірою обумовлює комерційний успіх продукту. Тому при виборі постачальників ми віддаємо перевагу виготовлювачам, здатним надати якісну, підходящу по стилі і ціні тканина.

Більшість вітчизняних текстильних підприємств сьогодні мають потребу в серйозних інвестиціях. На жаль, вони не в змозі робити тканини, які б відповідали сучасним вимогам дизайну і якості. Тому сьогодні ми співробітничаємо з іноземними текстильниками.

Зокрема, нашим партнером є італійський концерн Marzotto, із тканин якого шиються колекції світових лідерів фэшн-индустрии, у тому числі таких брендов, як Hugo Boss і т.д. Крім того, ми успішно співробітничаємо з концерном Altinyildiz. Тканини цих виробників дозволяють створювати різноманітний асортимент колекцій одягу - від повсякденних до вечірніх, причому в різних цінових категоріях.

- Сьогодні на українському ринку тканин засилля імпортної продукції. Причому значна частина імпорту - стоки, тобто складські залишки. До того ж ні для кого не секрет, що до 70 % імпортних тканин надходить на український ринок з порушенням митних правил.

Свідомо занижена вартість імпортного товару впливає на среднерыночную ціну тканин на внутрішньому ринку. Як підсумок, собівартість продукції українських виробників найчастіше перевищує оптові ціни імпортерів.

Тому ми сьогодні знаходимося в нерівних умовах з постачальниками імпортних тканин і, природно, не можемо конкурувати з ними за цінами. Передумов для зниження обсягів імпорту тканин або зміни умов увозу немає. Тому наш шанс - у підвищенні якості продукції й у формуванні сучасного асортименту.

- Останнім часом ми гостро відчуваємо тиск імпортерів у сегменті так званих "відомчих" тканин. Сьогодні на ринку держзамовлень - повний хаос, у хід йдуть імпортні тканини. Незважаючи на те, що держзамовлення припускає використання продукції вітчизняних виробників, за винятком випадків, коли подібна продукція в Україні не випускається. Я вважаю, що цей сегмент ринку повинен контролювати державу і припиняти закордонні постачання (як це практикується на Заході).

- Сьогодні потреба внутрішнього ринку в текстилі задовольняють в основному імпортери. Приблизно 70 % тканин, реалізованих в Україні, увозять з Росії, Європи і країн Азії.

При цьому українські виробники текстилю, як видно, готуються заявити про себе. Не дуже давно з'явилися нові хазяї в комбінатів по виробництву бавовняних тканин у Херсоні і Донецьку, проводяться "реанімаційні" заходи на інших виробництвах.

Наприклад, фабрика "Домашній текстиль" початку застосовувати "сухий" метод обробки интерьерных і портьерных тканин, що значно поліпшує споживчі властивості полотнини.

Тому імпортери, особливо постачальники дешевої російської продукції, сьогодні з тривогою дивляться в майбутнє. Дрібні торговельні організації вже не можуть конкурувати з великими трейдерами і змушені іти з ринку. Я думаю, що з жорсткістю конкуренції тенденція до укрупнення операторів збережеться.

На жаль, перехід України на початку 1990-х рр.. від директивної економіки до нових ринкових відносин супроводжувався суттєвими помилками, які стосувалися, насамперед, лібералізації цін і приватизації та зумовили надзвичайний розмір інфляції у країні, кризу неплатежів, бартер, ухилення підприємств від сплати непосильних податків, переміщення деяких виробників у "тіньовий" сектор. Унаслідок цього відбулося обвальне падіння випуску продукції вітчизняними виробниками, а обсяги імпорту вовняних тканин, у тому числі й тимчасово завезених на давальницьких умовах, почали стрімко зростати.

Таке становище призвело до того, що останніми роками вітчизняний ринок значною мірою формується завдяки надходженням вовняних тканин з різних країн світу: Італії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Росії, Литви, Білорусі та ін. Так, тільки в 2003 р. в Україну з-за кордону їх завезено на суму 62,5 млн дол. США (за кодами товарної номенклатури ЗЕД 5111-5113), а в першому півріччі 2005 р. - на 53,6 млн дол. США [10, 11]. Частка тканин іноземного виробництва на вітчизняному ринку значна (близько 70- 80 %).

Крім того, велика кількість вовняних тканин потрапляє в Україну як неконтрольований імпорт. Спостерігається також навмисне багаторазове заниження постачальниками митної вартості та задекларованих обсягів тканин, що ввозяться з-за кордону. Це спричиняється до збільшення частки дешевих тканин іноземного походження, зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції, звуження ринку збуту текстильних товарів національних виробників. До того ж, більшість імпортованих тканин, зокрема, контрабандних та тих, що надходять із порушенням митних правил, мають сумнівну якість, передусім за показниками безпечності, та становлять загрозу здоров'ю споживачів, бо не проходять запроваджений в нашій країні обов'язковий санітарно-епідеміологічний контроль.

Перспективи інтеграції до світового ринкового простору спонукали Україну привести законодавство, що стосується регулювання ринку, у відповідність із міжнародними вимогами. Ще в 1994 р. розпочато переговорний процес щодо вступу України до СОТ і ЄС, членство у яких, як відомо, відбувається за умов приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ 1994), яка ставить за мету усунення технічних бар'єрів і дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі.

До речі, інтеграція правил торгівлі текстилем до ГАТТ 1994 здійснювалася згідно з Угодою про текстиль та одяг шляхом узяття зобов'язань країнами-членами СОТ, що зберігали кількісні обмеження щодо імпорту, поступово скасувати їх протягом десятирічного періоду. Зазначена Угода, що діяла у перехідний період, втратила чинність з 1 січня 2005 р. Тепер кількісні обмеження щодо текстилю можна застосовувати тільки згідно з Угодою про захисні заходи і лише після розслідування, яким має бути встановлено, що збільшені обсяги імпорту можуть завдати серйозної шкоди текстильній промисловості країни-члена СОТ.

Вступ України до СОТ відкриває широкі можливості щодо доступу до світового ринку: збільшення обсягів експорту товарів; забезпечення справедливого вирішення торговельних суперечок; введення тимчасових обмежень імпорту у випадку його стрімкого зростання, що може зашкодити вітчизняним виробникам; застосовування антидемпінгових заходів як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари; системної трансформації українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ тощо.

Так, з прийняттям в 2001 р. законів щодо стандартизації, підтвердження відповідності, акредитації органів з оцінювання відповідності в Україні розпочався новий етап реформування національної системи технічного регулювання, що базується на принципах "нового" і "глобального" підходів, чинних у країнах ЄС. Згідно з принципами "нового" підходу в законодавчо нерегульованій сфері стандарти є добровільними для застосування безпосередньо або завдяки посилання на них в інших документах і стають обов'язковими лише тоді, якщо це передбачено у технічних регламентах (TP) або інших нормативно-правових актах, за угоди між зацікавленими сторонами та у разі декларації про відповідність або про постачання сертифікованої продукції.

В законодавчо регульованій сфері основними документами, які регламентують обов'язкові до виконання вимоги безпеки продукції для здоров'я й життя людини та навколишнього середовища, запобігання введення в оману споживачів щодо призначення та безпечності продукції, мають стати нормативно-правові акти - TP, що є аналогами Директив ЄС.

На сьогодні в Україні ще не розроблено TP, аналогічний Директиві 1999/178/ЄС щодо текстильної продукції. Проте підготовча робота, яка стосується гармонізації національних стандартів із міжнародними та європейськими, останнім часом провадиться достатньо інтенсивно. Наприклад, в 2004 р. введено у дію державний стандарт на основні вимоги до безпечності текстильних матеріалів і виробів з них, гармонізований з міжнародними стандартами серії Oeko-Tex Standard 100. Крім того, станом на 01.01.2006 p., як засвідчив аналіз [17], із міжнародними та європейськими стандартами гармонізовано 94 національні стандарти на вироби текстильної промисловості, які в основному встановлюють методи випробувань показників властивостей. Водночас слід зазначити, що неузгодженість стандартизованих вимог до якості продукції з вимогами міжнародного рівня та відсутність стандартів на методи оцінювання деяких характеристик негативно впливає на оцінювання відповідності текстильних матеріалів і виробів з них за існуючими у світі системами (Oeko-Tex, Woolmark тощо).

"Глобальний" підхід до технічного регулювання визначає процедури й умови обов'язкового підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством. Згідно з принципами цього підходу оцінювання відповідності здійснюється за певними модулями (А, Аа, В, С, D, Е, F, G), що встановлені у [18] для різних стадій випуску виробів (проектування, виготовлення дослідного зразка, усталене виробництво), типу оцінювання (перевірка документації, забезпечення якості, схвалення типу, перевірка продукції) і суб'єкта, який здійснює оцінювання (виробник чи третя сторона). Наслідком оцінювання відповідності має бути декларація про відповідність або сертифікат відповідності та маркування продукції Національним знаком відповідності.

Наприклад, тестування текстильних матеріалів на безпечність згідно з вимогами міжнародного стандарту Оеко-Тех-100, яке можуть виконувати лише акредитовані лабораторії, підтверджується так званим екологічним сертифікатом, що надає право наносити на продукцію маркування: "Confidence in textiles. Tested for harmful substances according to Oeko-Tex Standard 100" ("Текстиль, що заслуговує на довіру. Перевірений на вміст шкідливих речовин відповідно до стандарту Оеко-Тех-100"). За допомогою такого сертифіката підприємство-виробник декларує безпечність текстильної продукції, а, наносячи відповідне маркування, інформує про це споживачів. Довіра останніх до сертифікованої продукції, як правило, зростає, а виробник має можливість збільшити збут на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Нині принципи "нового" і "глобального" підходів знайшли відображення у Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", згідно з яким виробники та постачальники повинні вводити в обіг текстильну продукцію вітчизняного або іноземного походження, яка є безпечною для життя і здоров'я людини, забезпечує захист національної безпеки, охорону довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній конкуренції. Цим Законом внесено також відповідні зміни у.

Загальні світові вимоги до системи стандартизації, технічного регулювання та оцінювання відповідності зумовлюють необхідність спрямовувати діяльність України не тільки на гармонізацію національної нормативної доку-ментації з європейською та міжнародною, а й на розроблення сучасних методів оцінювання показників якості тканин та організацію дослідних лабораторій, акредитованих на міжнародному рівні на право проведення випробовувань та видання сертифікатів відповідності.

Дотепер у нашій країні немає такої лабораторії. Для її створення та акредитації на міжнародному рівні доцільно було б забезпечити державну фінансову підтримку та залучити кошти провідних підприємств текстильної та легкої промисловості, які зацікавлені у цьому.

Окрім заходів нетарифного регулювання ринку (стандарти, сертифікати, квоти, санітарно-епідеміологічний контроль тощо), Україна також застосовує тарифне регулювання ринку вовняних тканин.

На шляху наближення режиму торгівлі до умов системи ГАТТ/СОТ, як відомо, передбачається проходження стадій повного, пільгового, преференційного мита та стадії вільної торгівлі. Нині, згідно з Митним тарифом України, ставка повного ввізного мита на вовняні тканини за кодами 5111 та 5112 становить 10 %, за кодом 5113 - 20, пільгова - відповідно 0 та 5 %.

Між Европейським Співтовариством та Україною, наприклад, діє Угода про торгівлю текстильною продукцією, згідно з якою з 2001 р. ліквідовано квоти на поставку текстилю до країн ЄС, а наша держава застосовує пільгові ставки ввізного мита на імпорт вовняних тканин. Слід зазначити, що внаслідок таких дій експорт тканин уже в 2002 р. зріс більш, ніж у 2 рази, а в структурі експорту вагома частка припадала на вовняні тканини. Проте того самого року в Україну ввезено тканин майже у 2,5 разу більше, ніж виготовлено.

З вступом України до С0Т прогнозується загострення проблем щодо насичення внутрішнього ринку вовняними тканинами вітчизняного виробництва, незважаючи на те, що очікується зростання експорту текстильних товарів на десятки, а в подальшому - на сотні мільйонів доларів США.

Як зазначалося, починаючи з 1990-х рр., вітчизняний ринок та про-мислові підприємства України потерпають від надмірного імпорту текстильних товарів. Захист внутрішнього ринку від імпортних поставок, що завдають шкоди національному виробнику, на правових засадах став можливим із прийняттям у лютому 1999 р. Антидемпінгового кодексу України, який ґрунтується на положеннях ГАТТ/СОТ та визначає механізм захисту національного виробника від недобросовісного імпорту, регулює порядок і процедури антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідних заходів (наприклад, у формі мита чи спеціальної квоти).

Отже, поліпшення ситуації на внутрішньому ринку вовняних тканин за умов розвитку міжнародної торгівлі потребує негайного створення в Україні однакових конкурентних умов для виробів вітчизняних та імпортованих, суттєвого підвищення ефективності боротьби з контрабандою, заниженням митної вартості та задекларованих обсягів тканин, що ввозяться, а також координації дій на міжнародному рівні.

В Україні створено законодавче поле, що відповідає нормам міжнародного права та дає змогу вітчизняним виробникам уживати ефективних заходів щодо захисту внутрішнього ринку.

Нині підприємствам, що виготовляють тканини, слід активніше ініціювати антидемпінгові та спеціальні розслідування, тим більш, що в Україні вже є прецедент застосовування антидемпінгових заходів щодо захисту виробників штучного хутра та ворсового полотна.

На жаль, швейна промисловість продовжує скорочувати виробництво, обсяги якого за 9 місяців 2009 р. зменшились на 4,3 % проти минулого року.

Погіршення індексу обсягів