Стандартизація та сертифікація товарів і послуг - Салухіна Н.Г. - 1.7. Національна система стандартизації України

Ключові слова та поняття: випробування, галузеві стандарти України (ГСТУ), державний нагляд, державні стандарти України (ДСТУ), Держспоживстандарт України, директиви ЄС, експертиза, забезпечення єдності та точності вимірювань, комплекс нормативних документів, контроль, контроль якості продукції (процесів, робіт, послуг), метрологія, науково-технічна комісія, об'єкти національної системи стандартизації, основоположні стандарти, перевірка, стандарти ДСТУ ISO, стандарти на методи контролю, стандарти на продукцію (послуги), стандарти на процеси, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ), стандарти підприємств (СТП), технічні комітети, технічні умови України (ТУУ), Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання

Членство України у СОТ та завдання інтеграції до ЄС вимагають прийняття міжнародних та європейських стандартів. Це дозволяє зорієнтуватись у вимогах глобальних і регіональних ринків та визначити рівень характеристик продукції, прийнятний для них.

Національна система стандартизації України¹ - це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни. Зокрема, основні положення Національної системи стандартизації України визначають її основну мету та завдання; об'єкти стандартизації; організацію робіт зі стандартизації; категорії та види стандартів; порядок розробки, затвердження, перегляду та використання стандартів; державний нагляд за додержанням стандартів; міжнародне співробітництво.

Комплекс правил та положень Національної системи стандартизації наведено в основоположних стандартах України ДСТУ "Національна стандартизація...", які розроблено на заміну Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93) та низки інших пов'язаних з нею нормативних документів:

o ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення.

o ДСТУ 1.1:2001. Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних питань.

o ДСТУ 1.2:2003. Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів.

o ДСТУ1.3:2003. Національна стандартизація. Правила розроблення, побудови, викладання, погодження, прийняття та позначення технічних умов.

o ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів.

o ДСТУ 1.6. Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів.

o ДСТУ 1.7:2001. Національна стандартизація. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.

o ДСТУ 1.8. Національна стандартизація. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації.

o ДСТУ 1.9. Національна стандартизація. Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів.

o ДСТУ 1.10. Національна стандартизація. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні положення, правила розроблення, ведення та скасування.

o ДСТУ 1.11. Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів.

o ДСТУ 1.12. Національна стандартизація. Правила ведення справ нормативних документів.

o ДСТУ 1.13:2001. Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України.

Метою Національної системи стандартизації України є:

o здійснення єдиної технічної політики;

o захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);

o раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності;

o гармонізація національних стандартів із світовими аналогами;

o відповідність вимог стандартів законодавчим актам. Основними пріоритетами Державної системи стандартизації є:

o встановлення раціональної номенклатури продукції (процесів, робіт, послуг);

o встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт, послуг);

o забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;

o забезпечення взаємозв'язку та узгодженості нормативних документів на всіх рівнях;

o забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та ремонту продукції (процесів, робіт, послуг) шляхом розробки загально технічних та організаційно-методичних комплексів стандартів і систем класифікації;

o контроль за правильністю використання нормативних документів.

У Національній системі стандартизації України особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль в підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції (процесів, робіт, послуг). У зв'язку з цим до стандарту як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції (процесів, робіт, послуг), раціональне використання усіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист їх від шкідливих дій тощо.

Найважливішими структурними елементами Національної системи стандартизації України є:

1. Органи та служби стандартизації.

2. Комплекс нормативних документів.

3. Система контролю за впровадженням і виконанням нормативних документів. Об'єкти Національної системи стандартизації України представлені у табл. 1.7.1.

Таблиця 1.7.1

Об'єкти Національної системи стандартизації України

Як вже було зазначено, Центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання є Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Держспоживстандарт України відповідає за організацію, стан і розвиток стандартизації в країні, визначає основні напрями розвитку науково-методичних і техніко-економічних основ стандартизації. Він має право доручати міністерствам, відомствам, організаціям і підприємствам різні види робіт, що пов'язані зі створенням чи зміною державних стандартів; давати вказівки щодо усунення виявлених порушень норм і вимог, які встановлені в державних стандартах; вживати заходи щодо заборони випуску продукції, яка не відповідає вимогам стандартів тощо.

Держспоживстандарт України як національний орган зі стандартизації репрезентує Україну в міжнародних і міждержавних організаціях з питань стандартизації, метрології, акредитації, сертифікації та споживчої політики.

У сфері стандартизації Держспоживстандарт України:

o вживає заходів для гармонізації розроблюваних національних стандартів із відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

o бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

o установлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національними стандартами, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

o організовує і координує проведення робіт у сфері стандартизації;

o схвалює та приймає національні стандарти відповідно до законодавства;

o здійснює реєстрацію нормативних документів;

o вживає заходів до виконання зобов'язань, зумовлених участю України в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

o формує програму робіт із стандартизації та координує її виконання;

o приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження і порядок створення;

o організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

o організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

o здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та якості продукції;

o здійснює координацію робіт щодо створення і функціонування державної системи кодифікації продукції.

Слід додати, що в Україні нині діє 152 технічні комітети стандартизації (ТК), діяльність яких регулюється згідно з Наказом Держстандарту України "Типове положення про технічний комітет стандартизації" від 20.05.2002 р. № 298 . Технічні комітети функціонують у різних сферах діяльності та створені на базі організацій, установ, науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів, науково-виробничих об'єднань, вищих навчальних закладів різного підпорядкування, діяльність яких постійно спрямовується

Держспоживстандартом на реалізацію завдань з гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами, що випливає з курсу вступу України до СОТ.

До роботи у ТК залучені на добровільних засадах уповноважені представники зацікавлених підприємств, установ і організацій замовників, розробників, виробників продукції (процесів, послуг), органів зі стандартизації, товариств (спілок) споживачів, науково-технічних та інженерних товариств, інших громадських організацій, провідні вчені та фахівці.

Національні ТК наразі було задіяно у перегляді понад 14000 стандартів колишнього СРСР. Низка українських ТК є активними членами різних міжнародних організацій із стандартизації.

Держспоживстандарт України має розгалужену мережу територіальних органів, які об'єднують понад 30 центрів стандартизації, метрології та сертифікації, які від імені Держспоживстандарту виконують практичну і методичну роботу зі стандартизації, метрології та сертифікації на території України і знаходяться в обласних містах. До них відносяться:

o Державне підприємство Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП "Укрметр-тестстандарт";

o Державне підприємство "Київський обласний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" ДП "Київоблстандартметрологія";

o Державні підприємства: Вінницький, Волинський, Дніпропетровський, Криворізький, Донецький, Житомирський, Закарпатський, Запорізький, Івано-Франківський, Кіровоградський, Кримський, Луганський, Львівський, Миколаївський, Одеський, Полтавський, Рівненський, Севастопольський, Сумський, Тернопільський, Харківський, Херсонський, Хмельницький, Чернігівський, Черкаський, Чернівецький регіональні науково-виробничі центри стандартизації, метрології та сертифікації;

o Державне підприємство "Державний центр стандартизації, метрології та сертифікації в м. Києві";

o Державне підприємство "Донецький дослідний завод "Еталон".

До основних функцій діяльності цих територіальних органів належать: контроль за додержанням стандартів та іншої нормативної документації й єдністю вимірювань в даному регіоні; розповсюдження інформації про нормативні документи; організаційно-методична і технічна діяльність зі стандартизації, метрології, управління якістю та сертифікації, оцінки якості продукції (процесів, послуг), її випробування тощо. Територіальні органи систематично аналізують інформацію щодо якості продукції, яку виробляють підприємства регіону і яка реалізується на ринку, подають цю інформацію до відповідних центральних органів управління.

У галузях народного господарства роботи зі стандартизації, метрології та управління якістю координують служби - підрозділи стандартизації, які діють у рамках міністерств (відомств), організацій. Головна ознака служб стандартизації - галузева, вони носять відомчий характер і здійснюють свою діяльність від імені міністерства (відомства).

Держспоживстандарт України координує і направляє діяльність галузевих служб, до складу яких входять управління (відділи) стандартизації міністерств (відомств), головні та базові організації. Головні завдання управлінь (відділів) стандартизації міністерств (відомств) - керівництво діяльністю служб у системі міністерства (відомства); вивчення основних напрямків розвитку галузевої стандартизації; організація впровадження стандартів і здійснення контролю за їх впровадженням. Галузеві управління реєструють, розмножують і розповсюджують нормативні документи у своїй галузі.

Головні організації - це самостійні науково-дослідні, проектно-конструкторські, технологічні організації, що: виконують найважливіші роботи зі стандартизації продукції, яка відповідає їх профілю; науково-методичне керівництво і координацію робіт галузевих базових організацій зі стандартизації; готують експертизу проектів стандартів до затвердження; галузеві та державні стандарти; вивчають науково-технічний рівень продукції, яку виробляють в Україні та за кордоном; перевіряють та переглядають чинні стандарти; здійснюють контроль за впровадженням і використанням стандартів.

Базові організації ведуть роботи зі стандартизації певної групи продукції, яку виробляють підприємства галузі. Це можуть бути науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, фабрики та заводи. Базові організації розробляють основні напрямки розвитку стандартизації закріпленої за ними групи продукції, проекти державних і галузевих стандартів на конкретний вид продукції, здійснюють перевірку технологічних розробок, експертизу нових виробів з метою визначення рівня уніфікації та взаємозамінності тощо.

На окремих підприємствах і в організаціях створені відділи зі стандартизації чи спеціальні бюро, головним завданням яких є науково-технічне й організаційно-методичне керівництво роботами зі стандартизації, метрології та управління якістю на підприємстві, а також безпосередня участь у виконанні цих робіт. Відділи зі стандартизації - це самостійні підрозділи, вони підпорядковуються безпосередньо головному інженеру підприємства. До основних функціональних обов'язків відділів стандартизації на підприємствах належать: систематичний контроль за впровадженням і дотриманням стандартів та інших нормативних документів; забезпечення відділів, цехів та лабораторій необхідною нормативною документацією та інформацією щодо змін у ній; контроль якості продукції; забезпечення єдності та точності вимірювань тощо.

Останнім часом з метою підвищення рівня державного управління Держспоживстандарт України застосував вже випробувану міжнародну практику запровадження міжнародних стандартів серії ISO 9000 на засадах принципів загального управління якістю (ТQМ). У своїй діяльності він керувався нещодавно введеним у дію ДСТУ-ПIWA 4:2006 "Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування (IWA 4:2005, LTD)" (ідентичному міжнародній настанові ISO IWA 4, яку було створено для забезпечення місцевих органів влади всього світу послідовним підходом до якісного управління), а також Постановою Кабінету Міністрів України "Про прийняття Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади" від 11.05.2006 № 614 (в редакції від 18.06.2008 р. № 548). Виконання Програми органами Держспоживстандарту сприяло значній оптимізації процесів планування, розподілу ресурсів, а також визначенню додаткових підходів до об'єктивного оцінювання результатів їхньої діяльності. Так, наказом "Про забезпечення впровадження в центральному апараті

Держспоживстандарту України системи управління якістю" від 25.12.2007 р. № 390 уведено в дію документи СУЯ в центральному апараті та затверджено перелік методик. (див. табл. 1.7.2).

Таблиця 1.7.2

Перелік документів СУЯ центрального апарату Держспоживстандарту України, розроблених відповідно до ДСТУ-ПIWA 4:2006 "Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування"

Закінчення табл. 1.7.2

Запровадження СУЯ дозволило органу влади досягти суттєвого покращання результативності та ефективності в межах компетенції державного управління на підставі застосування основних принципів ТС)М: орієнтація на споживача; провідна роль керівників; заінтересованість службовців у досягненні кінцевого результату; процесний та системний підхід; прийняття обгрунтованих рішень; тісний взаємозв'язок з партнерами і постачальниками.