Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - Відсоткові ставки

Виконуючи свою роль на внутрішньому грошовому ринку, він впливає на відсоткові ставки в короткостроковому періоді. Як банк уряду і банк банків, Банк Англії здатний досить точно передбачити характер потоків платежів з рахунку уряду на рахунки комерційних банків і навпаки, а також діяти залежно від ситуації, що склалася в той чи інший момент.

У випадку, коли потік платежів із рахунку банків на рахунок уряду перевищує зворотний потік, виникає ситуація, за якої банківські запаси ліквідних активів знижуються, з'являється брак коштів на грошовому ринку. У протилежному випадку - створюється надлишок готівки. Але більш звичайна ситуація - це поява дефіциту, що усувається Банком Англії через встановлення такої відсоткової ставки, за якої кошти врівноважуються кожного дня.

Рішення за відсотковими ставками приймаються Банківським комітетом з монетарної політики (Monetary Policy Committee -МРС). Комітет збирається щомісячно відповідно до певного графіка. Він складається з чотирьох постійних членів і чотирьох експертів, що призначаються канцлером Казначейства (він же міністр фінансів). Голосування здійснюється за принципом: "одна людина - один голос". У зборах комітету можуть брати участь представники Казначейства, але вони не мають права голосу. Рішення щодо відсоткових ставок, прийняті комітетом, мають бути негайно опубліковані. Публікуються також і протоколи засідань Комітету. Також законодавство передбачає, що при виникненні форс-мажорних обставин і протягом обмеженого часу уряд може регулювати рішення комітету в національних інтересах. Таке регулювання підлягає обов'язковому схваленню Парламентом Великобританії.

Для того, щоб не працювати з кожним банком індивідуально, Банк Англії протягом тривалого часу використовував облікові доми як посередника. Це спеціалізовані дилери, які мали запаси торговельних векселів і в які головні банки розміщували надлишкову готівку. Облікові доми користувалися позичковими послугами Банку Англії, що забезпечувало їх готівковими коштами. Ставки, за якими здійснювалися ці операції, впливали на відсоткові ставки для економіки в цілому. Відсоткові ставки також можуть впливати на вартість фунта стерлінгів відносно іноземної валюти. За інших рівних умов, чим вищі відсоткові ставки, тим більше іноземних коштів обмінюється на фунт стерлінгів, таким чином вони впливають на валютний курс фунта стерлінгів відносно іноземних валют тощо.

Валютний курс

Центральний банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотовалютні запаси країни. Він може управляти запасами від імені Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається Валютний вирівнюючий рахунок (Exchange Equalisation Account). Цей рахунок було утворено ще в 1930-х роках з метою виявлення непередбачених коливань у вартості фунта стерлінгів на зовнішніх ринках. Процес, відомий як валютна інтервенція, полягає в тому, що Банк Англії купує фунти стерлінги за іноземну валюту, коли необхідно стримати падіння курсу, або продає їх, намагаючись стримати зростання курсу. Будучи членом механізму валютних курсів (ERM - exchange rate mechanism) з 8 жовтня 1990 p., Великобританія була зобов'язана підтримувати курс національної валюти в певних межах відносно іноземних валют. Після виходу з ERM 16 вересня 1992 р. Великобританія перейшла до плаваючого валютного курсу.

Короткострокові відсоткові ставки і валютна інтервенція є головними інструментами монетарної політики у Великобританії. У минулому використовувалися й інші інструменти. Наприклад, на початку 1980-х років Банк Англії продав більше цінних паперів для покриття державного боргу, ніж було необхідно для задоволення потреб уряду з метою зменшення грошової маси в обігу.

Така політика була припинена в 1985 р. Інші інструменти передбачали встановлення спеціальних обмежень банківського кредитування (скасовані в 1971 p.); вимоги до банків містили резерви в Банку Англії відповідно до того, наскільки швидко зростали обсяги їхніх вкладів (скасовані в 1980 p.); видання інструкцій з банківського кредитування, спрямованого на зменшення обсягу видачі кредитів клієнтам.