2.1. Поняття про географічну карту. Основні відмінності географічної карти від плану місцевості
Географічна карта — зменшене зображення всієї земної поверхні або окремих її частин на площині, побудоване за певними математичними правилами з урахуванням кулястості Землі.
На планах масштаб однаковий в усіх його частинах. Чим більше зменшено зображену на карті територію, тим дрібніший масштаб карти, і навпаки: чим менший ступінь зменшення, тим більший масштаб карти. На карті масштаб у різних її частинах неоднаковий, хоч не на всіх картах ці коливання масштабу значні щодо своєї величини.
На плані зображають невеликі території майже при цілковитому додержанні подібності місцевості. На картах не всі елементи земної поверхні зображуються детально в масштабі, тобто позамасштабно. При складанні планів не береться до уваги опуклість земної поверхні, а на картах враховується завжди. На картах завжди зображується градусна сітка (меридіани і паралелі), а на планах звичайно креслять тільки стрілку, яка показує напрям на північ. Карту роблять у дрібнішому масштабі, ніж план, тому на ній вміщається значно більша територія.
2.2. Типи карт
Географічні карти розрізняються за змістом, призначенням, масштабом, територією. Щодо змісту карти бувають загально географічні й тематичні. Найпоширеніші загально географічні карти. На них показують форму земної поверхні (рельєф), гідрографію (моря, ріки, озера, болота), населені пункти, шляхи сполучення, державні кордони та адміністративні межі, об'єкти господарського і культурного значення та ін. Тематичні карти з особливою детальністю передають яку-небудь части ну змісту загально-географічних карт (наприклад, густоту населення, рельєф, рослинний покрив) або показують те, чого немає на загально географічних картах (наприклад, ґрунтовий покрив, геологічну будову, клімат, тваринний світ). Крім того, на тематичних картах може зовсім не бути деяких елементів змісту загально географічних карт (наприклад, лісів на політичних картах). Серед тематичних карт є карти природних явиш (фізико-географічні), до яких належать карти кліматичні, рельєфу земної поверхні, грунтові, ботанічні та ін., і карти суспільних явищ (суспільно-географічні) — населення, економічні, політичні, політико-адміністративні.
За призначенням є карти спеціальні (їх використовують для розв'язання певних завдань), навчальні, туристичні, навігаційні, довідкові.
Залежно від масштабу карти поділяються на топографічні (масштаб від 1:1000 до 1:100 000), оглядово-топографічні (масштаб до 1:1 000 000) та оглядові (масштаб дрібніший від і:і 000 000).
Карти масштабу 1:200 000 і більше (1:10 000, 1:50 000, 1:100 000) - великомасштабні; від 1:200 000 до 1:1 000 000 - середньомасштабні; дрібніше 1:1000 000—дрібномасштабн і. Вони розрізняються точністю і детальністю зображення місцевості. Найдетальніші і найточніші топографічні карти.
За територією виділяються в першу чергу карти, що зображують земну кулю в цілому (карти півкуль). Карти суші поділяються за материками та їхніми частинами, карти Світового океану—за океанами, морями, затоками, протоками. Серед карт суші виокремлюють карти політико-адміністративного поділу (карти країн та їхніх адміністративно-територіальних одиниць).
Для зображення на картах географічних об'єктів застосовують певні умовні знаки, пояснення до яких наводяться в легендах карт. Легенда поміщається на полях карти або на вільному місці всередині рамок карти. Умовні знаки бувають позамасштабні, лінійні та площинні (контурні). Позамасштабними умовними знаками зображають об'єкти, що не виражаються в масштабі карти. Лінійні знаки застосовуються для позначення об'єктів лінійного характеру (границі, дороги, ріки, трубопроводи). Вони передають довжину і форму об'єктів. Ширина їх дещо збільшена, і тому на карті її не вимірюють. Особливе місце серед лінійних знаків належить ізолініям. Ізолінії — це лінії на географічних картах, які з'єднують точки з однаковим значенням певної величини, наприклад, тиску (ізобори), глибини моря (ізобати), рівних температур (ізотерми) та ін. Площадці (контурні) знаки показують географічні об'єкти, що мають поширення по площі (масив лісу, озеро, населений пункт).
Для зображення різних явищ на тематичних картах використовуються такі способи: якісного тла, точковий спосіб, ареалів, значків, знаків руху, діаграм, картодіаграм, картограм, ізоліній і лінійних знаків.
2.2. Типи карт
2.3. Вимірювання відстаней по карті за допомогою масштабу. Вміння по карті виміряти довжину річки, визначити висоту гір, глибину океанів і морів
2.4. Особливості картографічного зображення. Неминучість спотворення на картах внаслідок кривизни Землі: елементарні поняття про характер цих спотворень (відстаней, напрямків і площ)
2.5. Градусна сітка на карті та її елементи
2.6. Географічна широта і довгота
2.7. Окомірна зйомка місцевості
2.8. Значення карти в житті та господарській діяльності людини
3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ
3.1. Сонячна система та її будова