Аналіз виробничо-господарської діяльності є невід'ємним елементом контролю у туристичному підприємстві. Порівняння фактичного стану із прийнятими положеннями і встановлення рівня відхилення між ними засвідчує перебіг і результати проведених заходів, означає де-факто аналіз. Без нього не можна визначити, як виявлені відхилення впливають на здатність підприємства досягати поставлених цілей.
Основу аналізу функціонування туристичного підприємства становить економічний аналіз, який полягає в дослідженні явищ і процесів, які відбуваються в господарській діяльності. Пізнання перебігу і результатів цих процесів дає змогу оцінити правильність рішень, прийнятих у минулому, і спланувати майбутню діяльність підприємства.
Користувачами результатів економічного аналізу є всі зацікавлені сторони, тобто суб'єкти, які безпосередньо чи опосередковано пов'язані з функціонуванням підприємства, а саме:
- актуальні власники, зацікавлені в основному фінансовими результатами, які детермінують можливості розвитку та рівень поточної вигоди участі у прибутку;
- потенційні власники (інвестори), для яких важливими є поточні фінансові результати та виробничі ризики, які мають вплив на ступінь повернення інвестицій;
- керівництво, зобов'язане визначати рівень реалізації завдань, поставлених власниками, і планування подальшої діяльності;
- працівники, зацікавлені перспективами діяльності виробничого підрозділу в контексті впевненості у працевлаштуванні й умовах оплати праці;
- контрагенти, які прагнуть уникнути співпраці з невірогідними партнерами з недобросовісною репутацією;
- довірителі, що прагнуть обмежити кредитний ризик унаслідок відмови фінансувати суб'єкти з недостатньою здатністю виконання взятих на себе зобов'язань;
- конкуренти, які шукають пункт відліку для здійснення оцінки своїх результатів;
- контролюючі органи, для яких важливою є інформація для сплати податків;
- державні органи влади, які збирають дані для статистичних потреб і економічної політики;
- місцева спільнота, зацікавлена загальним станом підприємства у контексті ситуації на локальному ринку праці.
Предметом аналізу є економічні процеси в усіх сферах діяльності туристичного підприємства, тобто фінансові результати, витрати, виручка від реалізації, використання засобів, їх ліквідність. За предметною сферою можна вирізнити:
- комплексний аналіз, який охоплює синтетичні результати діяльності підприємства (наприклад, рівень рентабельності, норма прибутку, коефіцієнт загальної ліквідності);
- вибірковий аналіз, який стосується обраних напрямів діяльності (наприклад, результатів продажів окремих послуг) або сфери господарювання (наприклад, оцінка плинності персоналу або ефективного використання основних засобів).
Беручи за критерій поділу частість (повторюваність), аналіз поділяють на:
- систематичний, який проводиться регулярно, в установлений термін і у визначені проміжки часу;
- за необхідності, що здійснюється за потреби доповнення систематичних оцінок з огляду на ступінь їх деталізації (зазвичай це відбувається з причини погіршення умов діяльності).
Однією з основних проблем формування системи оцінки діяльності підприємства є велика кількість показників. Ця проблема зумовлена їх подвійною функцією - інформаційною і критерію прийняття рішення. Інформаційна функція вимагає, щоби виробнича діяльність, з огляду на її різноманітність, була охарактеризована за допомогою великої кількості показників. А для оптимізації рішення найкраще було би прийняти один синтетичний показник, який гарантував би однозначний вибір правильного варіанта.
Наступною проблемою, пов'язаною з проведенням аналізу діяльності туристичного підприємства, є вибір відповідної системи співвідношень. Загалом можна прийняти один із трьох варіантів: нормативний, часовий або просторовий.
У нормативній системі взірцем порівнянь зазвичай є планові показники, отже, аналіз здійснюється на основі розрахунку рівня виконання плану. У часовій системі за взірець беруть досягнуту величину в минулому періоді (з урахуванням умов порівнянності), отже, аналіз спрямований на дослідження темпів змін. Таке порівняння дає змогу визначити тенденції розвитку підприємства. У просторовій системі взірцем є визначена досягнута величина у той самий час в іншому, схожому підприємстві. У цьому випадку аналіз означатиме порівняння власних досягнень з досягненнями інших суб'єктів, що працюють з тим самим продуктом і на тому самому ринку.
З метою оцінки конкурентних позицій підприємства на певному ринку туристичних послуг у процесі аналізу розробляються критерії такої оцінки, які охоплюють усі аспекти підвищення конкурентоспроможності як власне підприємства, так і його продукції: місце на ринку, якість турпродукту, маркетингову політику та стратегію фірми, фінансовий стан, умови співпраці з постачальниками товарів і послуг, місцезнаходження та канали реалізації, кадрову політику та організацію діяльності тощо. Обрані критерії конкретизуються через систему показників, які оцінюються за певною шкалою (табл. 10.3)1.
Таблиця 10.3. Матриця оцінки конкурентного середовища туристичного підприємства
Для аналізу діяльності підприємства використовують показники, що виражені як в абсолютних величинах (визначають рівень певної категорії), так і у відносних (показують формування певної категорії щодо іншої). Найбільш розповсюдженими показниками аналізу господарської діяльності є фінансові показники, які умовно можна поділити на групи1:
- показники ліквідності;
- показники заборгованості;
- показники ділової активності;
- показники рентабельності (прибутковості). Показники ліквідності слугують оцінці здатності погасити всі
свої зобов'язання за поточною заборгованістю. Низькі показники ліквідності означають появу загрози щодо термінового врегулювання питання платоспроможності. Високі - можуть бути симптомом неефективного господарювання, що виявляється у надмірних запасах, сумнівній та безнадійній дебіторській заборгованості або вільних (неінвестованих) грошових засобах. Вони також засвідчують недостатнє використання можливості фінансування експлуатаційної діяльності короткотерміновими зобов'язаннями.
Аналізуючи діяльність туристичних посередників, необхідно зазначити, що в більшості з них коефіцієнт ліквідності, як правило, менший від одиниці. З одного боку, це пов'язано з високим рівнем короткотермінових зобов'язань, "левова частка" яких припадає на кредиторську заборгованість. З іншого боку, низький коефіцієнт ліквідності для туристичних підприємств зумовлений більш низьким рівнем оборотних засобів, що своєю чергою зумовлено2:
- відсутністю запасів (туристичні послуги неможливо складувати);
- коротшим періодом дебіторської заборгованості, оскільки процес купівлі-продажу здійснюється впродовж короткого терміну;
- відсутністю короткотермінових фінансових вкладень.
На відміну від підприємств туристичного посередництва, гастрономічні заклади, як правило, навпаки, мають значний запас поточної ліквідності, що зумовлено значною масою матеріально-виробничих запасів і менш масивними фінансовими зобов'язаннями короткотермінового характеру.
Отже, під час аналізу поточної ліквідності необхідно брати до уваги не лише стандартизовані показники порівняння, а й специфіку діяльності аналізованого туристичного підприємства.
Аналіз показників заборгованості, на противагу аналізу ліквідності, орієнтований на оцінку довготермінової платоспроможності підприємства. Показники групи структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довготермінові вклади у туристичне підприємство. Висока частка залученого у фінансування основних засобів підприємства капіталу може не зацікавити потенційних кредиторів надавати фінансову підтримку або вимагати додаткового забезпечення. Подібні наслідки спричинюють низькі показники спроможності обслуговування боргу.
Показники ділової активності дають змогу оцінити використання наявних засобів виробництва, тобто матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. У туристичних підприємствах особливу роль у цій групі відіграють показники продуктивності праці та показники оборотності засобів. Збільшення періоду обороту засобів свідчить про збільшення вартості виробничо-технічного потенціалу.
Аналіз рентабельності надає інтегровану інформацію про ефективність управління підприємством. Показники рентабельності обчислюються як відношення отриманого прибутку до витрат або до обсягу реалізованої продукції. Високі показники рентабельності заохочують до подальшого інвестування і тим самим стимулюють розвиток підприємства.
Перевагами фінансових показників можна вважати також їх відносно велику місткість та легкість визначення завдяки доступності даних з документів бухгалтерського та фінансового обліку. Принциповим їх недоліком є те, що вони ґрунтуються на даних минулого періоду, які не засвідчують досягнення стійкої конкурентної переваги. Обмеження фінансових показників спричинює те, що все частіше виникає необхідність додаткового аналізу діяльності підприємства нефінансовими методами. Однак добір показників аналізу має залежати від його мети.