Географія - Олійник Я.Б. - 5.13. Спостереження за погодою

Для вивчення погоди треба вести спостереження за всіма її елементами: тиском повітря, температурою, вологістю, хмарністю, напрямом вітру і його силою. Вони проводяться на метеорологічних станціях, які є в містах, у великих селищах, високо в горах, в Арктиці і навіть на морях, де судна ведуть спостереження за погодою, а результати передають по радіо на материк. Для вивчення погоди вся метеорологічна мережа здійснює спостереження в певні години за місцевим часом. Результати спостережень передаються до бюро прогнозів — установ, які завбачують погоду в даній місцевості.

Тиск повітря вимірюється на метеорологічних станціях ртутним барометром. Якщо тиск повітря знижується, то це значить, що настає погіршення погоди.

Метеорологічні станції ведуть регулярні спостереження за температурою повітря за допомогою термометра, встановленого в тіні (в метеорологічній будці). У будці встановлено три термометри: ртутний, спиртовий і термометр, який показує найвищу температуру за час між спостереженнями.

Найпростіший прилад для вимірювання вологості — волосяний гігрометр. Він складається з рамки, на якій натягнуто обезжирену людську волосину. Один кінець волосини закріплений на рамці, а другий перекинутий вниз через блок. З блоком зв'язана стрілка, яка рухається по шкалі. При збільшенні вологості клітинки волосини розбухають, волосина довшає, що зразу ж передається стрілкою на шкалу, де показується у відсотках вологість повітря. При зменшенні вологості волосина стає сухішою і вкорочується.

Напрям і сила вітру визначаються за флюгером. На стовпі флюгера закріплені металеві прути, які показують сторони горизонту. У верхній частині флюгера є дуга із штифтиками і рамка, на якій гойдається металева дощечка, — це простий прилад для визначення сили вітру. За штифтиками відлічують силу вітру.

Найточнішим приладом для вимірювання швидкості вітру є анемометр обертання. За його приймач править хрестовина з чотирма півкулями, зверненими опуклістю в один бік. Хрестовина зв'язана вертикальною віссю. Під дією вітру вся система легко обертається в один бік. Кінець осі, що заходить усередину механізму, зв'язаний з цілою системою зубчастих коліс. Із трьома з них зв'язані стрілки циферблата.

При спостереженні за хмарністю метеоролог визначає на око кількість та форму хмар. Висота хмар визначається за допомогою кулі-пілота. Це невелика гумова куля, наповнена воднем. За кулею стежать у кутомірний прилад — теодоліт. Залежно від часу польоту кулі-пілота визначається висота хмари.

Опади вимірюють опадоміром.

Для безперервних записів спостережень за погодою використовуються прилади-само-писці. Це — барограф (самописець тиску повітря), термограф (самописець температури повітря), гігрограф (самописець вологості повітря), плювіограф (самописець дощових опадів). Вони здійснюють безперервний запис погоди на стрічці.

Крім цих основних приладів, застосовується багато інших: для вимірювання сонячної радіації, для визначення дальності видимості, для визначення температури ґрунту тощо.

Усі дан і погоди наносяться на карту, яка називається синоптичною. За такими картами синоптики складають прогноз погоди.

5.14. Значення вивчення погоди для народного господарства

Погода впливає на господарську діяльність людини, різні компоненти природи, самопочуття людей. Відомості про її стан та зміни мають важливе значення для комунального та сільського господарства, транспорту, енергетики, будівництва, медицини, туризму тощо. З метою передбачення погоди складається її прогноз.

Прогнози погоди бувають короткотермінові (до 72 год.), середньо термінові (від 72 год. до 10 діб) та довготермінові (понад 10 діб). За призначенням є прогнози погоди загального користування і спеціалізовані, які складаються з урахуванням специфіки галузі (наприклад, для авіації, автомобільного транспорту, сільського господарства).

Складання прогнозу погоди базується на метеорологічній інформації, основні джерела якої — наземні метеорологічні станції та аерологічні станції, а також метеорологічні радіолокатори і космічні системи. Важливе значення мають відомості, що надходять від метеорологічних супутників.

Географічна карта, на яку умовними знаками та цифрами наносять результати одночасних спостережень за погодою, називається синоптичною картою. Такі карти ше називають картами погоди. За змістом вони поділяються на приземні та висотні карти погоди. На приземних картах погоди фіксують дані про кількість і види хмар, їхню висоту, величину атмосферного тиску і його зміни протягом останніх трьох годин, напрям і швидкість вітру, температуру повітря, атмосферні опади та інші явища, а також про дальність видимості. На висотних картах наносять дані про хід метеорологічних характеристик на визначених рівнях або у певних шарах атмосфери.