Історія володіє достатніми відомостями про римську цивілізацію, яка виникла більше 2 тис. років тому назад. У Римі, заснованому в VIII ст. до н.е., не збереглися зображувальні джерела, але за деталями розпису, мозаїки основ стін, окремих фрагментів споруд можна створити картину інтер'єру римських готелів.
Це були одно -, двоповерхові споруди, в яких, враховуючи небезпеку, не було вікон на першому поверсі.
Приміщення призначалися для прийому гостей, надання їм послуг харчування та відпочинку.
Збережена підлога свідчить про те, що вона була на утрамбованій землі, а на верхніх поверхах - глиняна. Використовувалась також шиферна і дерев'яна підлога. Знайдені в пансіонах і фрагменти кольорового скла, вроблені в цементну підлогу поряд з плиткою вапняку.
В більш багатих готелях збереглася мозаїка стін, зводів. У XVI ст. до н.е. особливої популярності набула мозаїка - картини, складені із дрібних частинок мармуру або каменю. Ця техніка була різноманітною: у вологу штукатурку вдавлювали камінці або відшліфовану гальку, яку брали з берегів річок. Широке поширення мали мозаїчні чорно-білі композиції із геометричним орнаментом. Часто зображались сцени грецької міфології або сільські пейзажі, декоративні натюрморти, тварини. Кімнати багатих мансіонів прикрашалися статуями, які були розписані яскравими фарбами. Стіни оздоблювали станковими витворами (картинами) і фресками (розпис на вологій штукатурці).
Двері у середині приміщень були рідкістю. Замість них використовували шерстяні або суконні тканини.
В готельних приміщеннях меблів було небагато. Основний предмет - ліжко або кушетка з підвищенням для голови. Перини або матраци набивали пухом або шерстю. Єдиним покривалом служило одіяло. Ліжка часто прикрашалися дорогоцінними металами. Звичайним явищем були мармурні або кам'яні столи. Для лежання під час приймання їжі використовувались ложе.
Для сидіння використовували крісла з підлокітниками, але без спинки та табуретки. Табуретки мали три ніжки і круглий дерев'яний верх або чотири ніжки і квадратний верх, часто виконаний із бронзи. Кафедра служила для сидіння старших людей.
Для зберігання речей використовувались масивні сундуки і буфети, для освітлення масляні лампи і свічки, для прогріву приміщень - невеликі бронзові жаровні, або закриті обігрівачі, які нагадують сучасні печі.
Римський образ життя дістав широке поширення і суттєво вплинув на культуру готельного господарства наступних епох.
Розкопки у Південному Ірані (V ст. до н. е.) археологом Леонардо Вуллі показали, що для прибуття купців будувались ханни - скромні приміщення для розміщення та відпочинку. У кімнатах, призначених для приїжджих, стояли ліжка, столи, лавки. На нижніх поверхах стійла.
Розкопки караван - сараїв Стародавнього Єгипту і Греції показали, що в них існував внутрішній двір, де знаходились тварини: верблюди, коні, а навколо внутрішнього двору розміщувались номери. Уцілілі предмети свідчать про те, що вже тоді користувалися примітивними табуретками - клісмос, дощатими кріслами і столами.
В IV ст. до н. е. притягувала паломників Мекка - центр мусульманського світу. Паломники зупинялися в караван - сараях, особливість яких полягала в тому, що для зручностей подорожуючих, які прибували пішки, знаходився басейн для миття ніг.
3.3.2. Вбрання готелів в середні віки (стиль готики)
Стиль - це сукупність рис і ознак архітектури певного часу і окремого народу, що знайшли свій прояв в особливостях його функціональної, конструктивної і художньої сторін.
Основним джерелом, яке свідчить про розвиток внутрішнього вбрання житлового приміщення і готелів середньовіччя є документ
"Relatio de Zegationt i nopolitana" (Донесення про посольство в Константинополь). Замки, які були побудовані в Константинополі, найбільшому місті в середні віки, облицьовувались мармуром. Одночасно вони були для мандрівників місцем для розміщення і фортецею, яка могла витримати тривалу облогу.
Характерним для світського інтер'єру IX ст. були просторі зали, покриті світлими фарбами, де використовувалась побілка. Такі зали були головними приміщеннями, де їли, спали, обговорювали справи мандрівників. Для відпочинку використовувались набиті соломою тюфяки, накриті вишитими покривалами, які служили за постіль. Стіни зали прикрашалися щитами, прапорами, зброєю, трофеями полювання, мечами тощо.
Килими, які привозили зі Сходу, вважались багатством, і їх вішали як шпалери на стіну, а не стелили на підлогу.
Прикрашали стіни також килимами із тонкого шовку, а підлогу - килимами, сплетеними із тростини, у вигляді покриття для підлоги. Стіни розписувались кольоровими фарбами - свинцевими глазур'ями, що також вважалось багатством. Найбільш поширеними кольорами були жовтий і чорний. Темами зображення були звірі, птахи, люди.
Із предметів меблів в "готелях" використовувались лавки, стільці; знать сідала на стільці, а більшість гостей сідала на лавки. Тільки для багатих людей накривали на стіл скатертину. Посуд, який використовувався, зберігали в буфетах, посудних шафах, які часто робилися в ніші і закривались засувками. Для "госпіцій", які були розміщені в замках монастирів і абатств, характерні високі стрілчасті зводи, кесонна стеля прикрашена складним орнаментом. Збережені вузькі зали "госпіцій" з витягнутими до верху вікнами були кімнатами для відпочинку мандрівників. Пізніше появилися дерев'яні ліжка, прикрашені балдахіном, важкі готичні крісла, буфети. В епоху середньовіччя прикрашали балдахіни із таких тканин, як парча, тафта і дамасі (Дамаск - місто в Сирії, де вона вироблялася), жовтого, червоного, синього кольорів, характерних для готики.
Замки освічувалися підвісними лампами, свічками на підсвічниках, часто у вигляді фігурок тварин або рослин.
В кінці XV ст. замки поступово втрачають своє значення. Згасли міжусобні війни, і людям забажалося розкоші і зручностей.
3.3.4. Готелі в епоху бароко
3.3.5. Інтер'єр готелів в стилі рококо
3.3.6. Інтер'єр готелів в епоху неокласицизму
3.3.7. Інтер'єр готелів в стилі історизму і постмодернізму
3.4. Інтер'єр як художня композиція
3.5. Освітлення і колір в інтер'єрі готельного господарства
3.5.1. Освітлення в дизайні готельного господарства
3.5.2. Колір в дизайні готельного господарства
3.5.3. Взаємодія кольору і світла