Географія - Олійник Я.Б. - 6.14. Канали та водосховища

Канал — штучна водна артерія для перекидання води з річки в район її споживання. За призначенням канали бувають: 1) судноплавні; 2) енергетичні, або гідросилові; 3) іригаційні, або зрошувальні; 4) осушувальні, або дренажні; 5) водопровідні; 6) лісосплавні та ін.

Найбільші судноплавні канали в світі — Панамський і Суецький. Зрошувальні канали є в Туркменістані (Каракумський), Казахстані (Іртиш — Караганда), Узбекистані (Великий Ферганський, Південно-Голодностепський).

Водосховище — штучна водойма переважно у руслі річки або в пониженні земної поверхні. Його створюють, будуючи греблі, перемички та ін. Водосховища необхідні для регулювання стоку води (з метою вирівнювання роботи ГЕС, поліпшення умов судноплавства та ін.) і для задоволення потреб господарства у воді (водопостачання, зрошення та ін.). Невеликі водосховища називають ставками. Водосховища є на Лону. Волзі, Камі, Дніпрі, Іртиші, Єнісеї, Ангарі, Сирдар'ї та інших ріках. У Росії — Братське, Самарське, Рибінське, Волгоградське, Цимлянське водосховища, в Україні — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каховське.

Створення водосховищ має позитивне і негативне значення. Позитивне те, шоу водосховищах нагромаджується вода під час розливу рік, а згодом використовується для побутових потреб, промисловості, зрошення та ін. До негативних явиш належить затоплення значних площ родючих земель. Навколо водосховищ підвищується рівень грунтових вод, грунти перезволожуються.

6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

У житті людей ріки відіграють величезну роль. Здавна людина використовує їхню воду для свої потреб. Ріки є шляхами сполучення; на берегах річок є луки; у річках ловлять рибу. Вздовж берегів річок виникли перші райони найдавнішого землеробства в Китаї, Єгипті, на території інших країн. Уже багато століть тому енергію річкових вод почали використовувати як рушійну силу — спочатку для водяних млинів, потім для приведення в рух механізмів на фабриках і заводах, а в наші часи — для гідроелектростанцій.

На берегах рік зосереджено багато населених пунктів, у долинах і дельтах деяких рік живуть мільйони л юдей.

У посушливих районах, де мало опадів, ріки використовуються для штучного зрошування ланів, садів, пасовищ. Зрошування й обводнювання перетворюють неродючі, посушливі землі у квітучі поля, сади, виноградники та пасовища.

6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

Озеро — це замкнута водойма, що утворилась на поверхні суші в природній заглибині рельєфу. Озер на Землі дуже багато. Їхня загальна площа на земній кулі — 1,3 млн.км². Ці водойми несуть на собі сліди географічної зональності, оскільки водна маса озера — продукт клімату. В той же час озера впливають на ландшафти і клімат прилеглих територій; їхній вплив виявляється на швидкості та частоті вітрів, на температурі і вологості повітря.

За походженням водної маси озера бувають двох типів: ті, які ніколи не були частиною Світового океану—реліктові озера (Каспійське море), і ті, що виникають від наповнення котловин водою з атмосферних опадів — це озера наземного походження.

Озера, які дають початок рікам, називаються стічними (Байкал). Озера, з яких вода не витікає, безстічні. У них лишаються солі, що їх приносять ріки (Іссик-Куль, Аральське море).

Озера розрізняються за походженням озерних улоговин і відповідно до цього поділяються на кілька груп: І) тектонічні; 2) льодовикові; 3) водноерозійні; 4) карстові; 5) еолові; 6) вулканічні; 7) латунні; 8) штучні.

Тектонічні озера виникають при землетрусах і пов'язані з опусканням або підніманням окремих територій (Байкал). Льодовикові озера утворюються там, де улоговини "виорані" льодовиками (Карельські озера в Росії). Інколи в озеро перетворюються окремі ділянки річкових русел, що відокремились від ріки; це озера-стари ці. Під дією підземних вод виникають карстові озера. Еолові озера утворюються в заглибинах земної поверхні, видутих вітром. Внаслідок відокремлення від моря ділянки води виникають лагунні озера. Людина створює величезні штучні озера — водосховища.

Поверхня великих озер спокійною буває рідко. У більшості озер виникають тимчасові течії, спричинені вітром. Постійні течії є лише в найбільших озерах, наприклад, в Каспійському морі-озері. На деяких озерах спостерігається своєрідний рух води — піднімання її рівня в одній частині водойми і одночасне зниження в іншій. Ці рухи називають стоячими хвилями, або сейшами.

Озера розташовані нерівномірно. Найбільше їх у Фінляндії (9,4 % від площі країни) і Швеції (8,6%).

Озера відрізняються між собою за площею, глибиною, характером берегів, властивостями води, живими істотами, походженням, віком, історією свого розвитку та іншими ознаками. Найбільше в світі озеро за площею — Каспійське море (до400,0тис. км²), найглибше — Байкал (1620м).

Озера мають велике господарське значення. Вони багаті на рибні ресурси. Озера є засобом сполучення між окремими поселеннями. У солоних озерах видобувають кухонну сіль (озера Баскунчак та Ельтон в Росії). На берегах озер розміщуються санаторії, курорти, будинки відпочинку. Озерні відклади використовують для лікування. Озера пом'якшують навколишній клімат.