Географія - Олійник Я.Б. - 15.3. Несприятливі природні процеси і явища

На території України відбуваються різноманітні фізико-географічні процеси. Значно посилились ерозійні процеси, змив і розмив, що відбувається на схилах за добових сум опадів 10—20 мм. У середньому за рік на рівнинній території України буває 3—5 днів з опадами більше 20 мм. А в Українських Карпатах і Кримських горах добові суми опадів часом досягають і 50— 180 мм, через що процеси змиву ґрунтів стають набагато інтенсивнішими. Еродованих земель в Україні — 12,8 млн.га, або 33 %. Про велику небезпеку цих процесів для сільськогосподарського виробництва свідчить щорічне вибуття 80 тис. га еродованих земель, а відтак — утрата значних врожаїв. Із цими процесами тісно пов'язане утворення ярів. Велике поширення яружних процесів обумовлене наявністю пухких лесових порід, що легко розмиваються атмосферними опадами й під час танення снігу.

Значного розмаху в Україні набули і зсувні процеси: вздовж високих берегів Дніпра та його приток, уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, де вони поєднуються з абразією морських берегів; зсуви спостерігаються в Українських Карпатах, на південних схилах Кримських гір.

Велику рушійну силу мають селі — стрімкі великі потоки з води, грязі, уламків гірських порід. Вони утворюються в басейнах гірських річок Українських Карпат і Кримських гір, на схилах гір, іноді височин після інтенсивних дощів, швидкого танення снігу під час різкого підвищення температури повітря, за прориву запрудних гірських озер, водосховищ на височинах. Селі короткочасні, але характеризуються швидким підвищенням рівня і зростанням руйнівної сили селевого потоку.

На території України є умови для розвитку карстових процесів (наявність вапнякових чи крейдових тріщинуватих порід, здатних до каретування, достатня кількість атмосферних вод, насиченість цих порід підземними волами). Карстові процеси в Україні розвиваються в карбонатних, сульфатних і галогенних породах. Україна — одна з класичних карстових країн світу.

Процеси заболочування характерні для зони мішаних лісів, менше вони поширені в лісостеповій та степовій зонах. У зоні мішаних лісів площа торфових боліт становить понад 500 тис. га. Основними причинами широкого розвитку процесів заболочування в Поліссі є позитивний баланс вологи, рівнинність території, неглибоке залягання водотривких шарів, поширення піщаних відкладів, які швидко фільтрують атмосферні води; неглибоке залягання ґрунтових вод, які живлять собою болота, великі весняні розливи рік і застоювання повеневих вод в умовах плоского рельєфу.

На територіях із надмірним атмосферним зволоженням і штучним зрошенням розвиваються процеси заболочування й підтоплення. На меліоративних землях через неправильне зрошення розвивається вторинне засолення ґрунтів.

Стихійні природні явища—це ті, прояв яких має аномальний характер і завдає великої шкоди господарству. На території України через складність фізико-географічних умов характерною є значна повторюваність небезпечних метеорологічних явищ (злив, великого граду, пилових бур, завірюх і снігопадів, морозів, спеки, суховіїв, заморозків тощо). В Україні досить часті сильні дощі, коли за 12 год (і менше) випадає 50 мм та більше опадів. Для гірських районів сильними є дощі за випадіння 30 мм та більше опадів за той же час. Вони випадають на західних холодних фронтах, їх можуть приносити південно-західні та стаціонарні циклони. Найчастіше (35 %) такі дощі випадають протягом одного дня, а також 2—5 днів. Вони починаються на заході та поступово змішуються на схід. їх розподіл по території має плямистий характер, частіше випадають на території однієї адміністративної області.

Несприятливим для господарювання явищем є випадіння граду. Повторюваність випадіння граду найбільша в Українських Карпатах і Кримських горах; вона становить 4—6 днів на рік. Цьому сприяє розвиток висхідних потоків перед горами, посилення турбулентності в приземному шарі повітря, наслідком чого є збільшення хмарності. На більшій частині території України середнє число днів із градом сягає двох, дещо більше їх на височинах. Одначе в окремі роки число днів із фалом у горах досягає 12, а на решті території 4—5 днів. У більшості випадків інтенсивно випадає дрібний град. Повторність випадіння фалу діаметром 30 мм становить близько 20 %. Великий град трапляється від кінця квітня — початку травня до кінця серпня — середини вересня. На Кримському півострові він може випадати і взимку.

Випадіння граду частіше буває протягом одного дня, в окремих областях — двох днів, іноді трьох, і випадає град по території плямами або смугами.

В Україні в теплий період року в південних, південно-східних і східних районах температури повітря можуть бути небезпечними (+35°Сі вище), а також особливо небезпечними (+40 "С і вище). Для північних, західних і північно-східних районів небезпечними є температури +30 °С і вище, особливо небезпечними +35 °С і вище. Ці температури встановлюються в областях підвищеного тиску під час надходження сухих і жарких континентальних повітряних мас, а також тропічних мас із південної чи західної периферії антициклонів із Середньої Азії та Північної Африки, з відрогів антициклонів ¹ Азорського максимуму.

З переважанням антициклональної сонячної погоди на всій території України відбувається висихання й нагрівання поверхні грунту, що сприяє прогріванню нижніх шарів атмосфери.

В такі роки у степовій і лісостеповій зонах, а також у районах зони мішаних лісів бувають суховії, посухи й пилові бурі. Виникнення посушливих явищ в Україні залежить від тривалості Й частоти бездощових періодів.

Дослідження показали, що несприятливий вплив сухості повітря і ґрунту на рослини фіксується через 10 днів після припинення випадіння опадів, тому важливо передбачити бездощові періоди тривалістю понад 10 днів. Упродовж теплого періоду року в середньому в Україні буває 3—9 бездощових періодів різної тривалості, а в окремі роки кількість їх може досягати 13—15.

Найтриваліші бездощові періоди в західній частині України досягають 50—60 днів, на південному сході — 80, а в приморській смузі —100 днів. В Українських Карпатах максимальна тривалість бездощових періодів становить 39 днів.

Посушлива погода, збільшення швидкості вітру викликає пилові (чорні) та піщані бурі, які супроводжуються переносом пилу й піску на значні відстані. Пилові бурі можуть виникати і взимку, за відсутності снігового покриву. У цьому столітті найтриваліші пилові бурі було зафіксовано взимку 1969 p., коли на мерзлому ґрунті не було снігу, а швидкість вітру досягала 28-35 м/с.

Розвіювання пісків спостерігається на терасах і зандрових рівнинах. Піщані кучугури утворилися внаслідок перевіювання флювіогляціальних і давньоалювіальних пісків. Розвіювання пісків відбувається також на ділянках розбитих, сипучих пісків, які утворились після знищення лісів і пошкодження трав'янистого покриву через випасання худоби, прокладання шляхів та ін. Для запобігання негативному впливові несприятливих фізико-географічних процесів застосовується комплекс природоохоронних агротехнічних, меліоративних, гідротехнічних та організаційних заходів.