Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - Планування маршруту походу

Після визначення мети походу і складу туристської групи слід вибирати і розробляти маршрут. Для цього можна скористатися спеціальними путівниками, які мають довідки щодо рекомендованих маршрутів.

У путівниках вміщено всю необхідну інформацію про маршрути, наведено схеми певних ділянок, що сприятиме добиранню такого маршруту, який відповідатиме визначеній меті та складу групи. Ознайомлення з обраним районом походу починається з вивчення літератури, насамперед спеціальної туристської. Відтак детально розробляють маршрут на карті, для чого доцільно користуватися картами і схемами з масштабом не менше як 1 кілометр в одному сантиметрі (1:100 000). За такого масштабу можна точно визначити шлях маршруту і довжину як окремих ділянок, так і всього походу.

Планування маршруту бажано здійснювати так, щоб він проходив природними шляхами (русла річок, польові та лісові дороги, перевали, обладнані переправами через річки, тощо). Початковий та кінцевий пункти маршруту мають бути недалеко від населених пунктів, у яких регулярно їздить транспорт. Маршрут поділяють за окремими днями, вимірюють відстані денних переходів, визначають орієнтовні місця ночівель, днювань, якщо потрібно - проведення дослідницьких, робіт, екскурсій, поповнення продуктів, розробляють запасні варіанти тощо. Відтак, зробивши виміри, слід скласти графік руху за схемою (табл. 2.1).

Після того як план походу розроблено повністю, приступають до заповнення маршрутних документів. Для некатегорійних походів це маршрутний лист, а для категорійних -- маршрутна книжка. Додатково до маршрутно-кваліфікаційної комісії подають списки учасників походу, завірені лікарем, або медичні довідки на кожного члена групи (див. Додатки, табл. 1).

Таблиця 2.1

Схема складання графіка руху па маршруті

Визначення маршруту і графіка подорожі

Кожна група, готуючись до походу, повинна добре знати його цілі і завдання: відпочинок із незначними фізичними навантаженнями, пошук нерозвіданих місць із рибалкою, огляд визначних місць і пам'яток, проходження спортивного маршруту тощо. Визначивши мету та можливості групи, туристи приступають до вивчення району і розроблення маршруту.

Вивчення району подорожі

Воно охоплює ознайомлення з літературою (і з художньою), картографічним матеріалом, бесіди з людьми, які були у місцях мандрівки. Корисно дослідити звіти туристів, зробити виписки стосовно рельєфу, гідрографії, клімату, рослинності, тваринного світу, історії, економіки і побуту населення. Цінні відомості про маршрут і його визначні місця можуть надати місцеві ради з туризму та екскурсій, туристські клуби, краєзнавці.

Робота з картами відіграє особливу роль у процесі підготовки до мандрівки. Шляхом розшифрування умовних знаків, за допомогою ретельного вимірювання відстані і визначення "нитки" маршруту, довжини окремих ділянок, маршруту походу туристи вивчають умови проходження місцевості.

Туристам, які вперше вирушили у подорож, рекомендовано за допомогою літератури і карт описати шлях із вказуванням відстаней, особливостей місцевості, якою пролягає маршрут; характеристикою доріг; описуванням орієнтирів, які буде видно зблизька і на відстані із будь-яких точок тощо. Це дасть змогу рухатись упевнено, безперервно, не звіряючи шлях із картою.

Розроблення маршруту

Планування маршруту залежить від специфіки подорожі і конкретних умов місцевості. Він може бути лінійним, лінійно-радіальним із дальніми екскурсіями і розвідувальними виходами вбік від основного шляху, кільцевим з поверненням до початкової точки шляху (див. Додатки).

Розробляючи маршрут, треба забезпечити поступове підвищення складності природних перешкод із зростанням інтересу мандрівників до другої третини подорожі. На цю частину бажано залишити технічно найскладніші ділянки, відвідування найцікавіших музеїв і пам'ятників, панорамних пунктів, інших об'єктів.

Маршрут слід будувати так, щоб по змозі зменшити похідні навантаження. Рекомендується заздалегідь намітити пункти, куди можна надіслати поштою частину спорядження і продуктів харчування, або ті, де є можливість поповнити запаси. Доцільно також засновувати базові табори для радіальних мандрівок із мінімальним навантаженням. Окрім основного маршруту необхідно мати запасний (спрощений) варіант на випадок хвороби учасників, негоди, розливу річок, підвищення лавинонебезпеки тощо.

Маршрут має бути безпечним і логічним. Штучне збільшення тих чи інших перешкод, ускладнення шляху не дадуть задоволення туристам і можуть призвести до травматизму.