Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - 3. Загальна підготовка туриста

Успішність проведення туристсько-краєзнавчих походів залежить від рівня загальної підготовки туристів. Туризм є не лише способом пізнання природи, географії, історії, а й активним, насиченим видом відпочинку. Комфорт і безпеку при перебуванні у туристсько-краєзнавчих походах їх учасники повинні забезпечувати самостійно. Оволодіння спеціальними туристськими уміннями, прийомами і навичками - основа загальної туристської підготовки, однак не менш важливими її складовими є виховання фізично і психічно стійких людей, здатних подолати труднощі, стреси, прийти на допомогу у складній ситуації. На формування таких фізичних і психологічних якостей зорієнтовані фізичний і психологічний види підготовки.

3.1. Теоретична підготовка туриста

Формування знань із теорії методики навчання і тренування, лікарський контроль і самоконтроль, гігієна і долікарська допомога є елементами теоретичної підготовки туристів.

Теоретична підготовка туриста - набуття туристами комплексу теоретичних знань, необхідних для успішного здійснення туристичних походів різних категорій складності у будь-якому виді туризму.

Особливість цієї підготовки полягає у тому, що вона пов'язана із географічною, краєзнавчою, топографічною і картографічною видами підготовки.

Географічна підготовка туриста

Дослідження нових територій і вивчення особливостей та закономірностей у природі є способом пізнання світу, неможливим без певних географічних знань.

Географічна підготовка туриста - засвоєння комплексу теоретичних знань із фізичної географії (у т. ч. із геоморфології, гляціології, кліматології) і економічної географії.

Така підготовка є однією з основних складових спеціальної теоретичної підготовки.

Відповідно до розрядних вимог із туризму категорії складності спортивних туристичних походів (від І до V) залежать від тривалості походу, відстані маршруту, а також кількості і технічної складності природних перешкод на маршруті. Такими природними перешкодами на маршруті є: пересічений рельєф (у т. ч. перевали, вершини, каньйони), водні перешкоди (болота, річки), густий ліс. Наявність або відсутність перешкод залежить від фізико-географічної характеристики району, а наявність інфраструктури (шляхів, засобів зв'язку) суттєво спрощує розв'язання технічних і тактичних завдань.

Для розв'язання різноманітних методичних завдань щодо обрання району походу, розроблення маршрутів, з'ясування їх складності використовують "Перелік класифікованих туристських маршрутів", який є складовою розрядних вимог із туризму.

Географічна підготовка туриста дає змогу здійснювати у процесі походу краєзнавчо-географічні дослідження району подорожі. Існують такі її напрями: фізико-географічний (вивчення взаємозв'язків між окремими компонентами місцевої території, проведення фізико-географічного районування, встановлення ступеня змін довкілля під впливом різних чинників); геологічний (комплексне вивчення місцевості і ознайомлення із системою геологічних явищ, дослідження генезису рельєфу, його еволюції, закономірностей і взаємозв'язків між геологічними процесами та іншими явищами природи); геоморфологічний (вивчення рельєфотвірних процесів, встановлення їх територіального поширення, а також вивчення форм рельєфу, пов'язаних із цими процесами); кліматичний (оволодіння методикою метеорологічних спостережень, детальних мікрокліматичних досліджень, складання опису рідного краю); ґрунтово-географічний (з'ясування особливостей ґрунтів досліджуваного регіону).

Особливого значення надають вивченню і знанню клімату (зокрема, елементів і явищ природи), що сприяє глибокому засвоєнню туристами-краєзнавцями особливостей розвитку рельєфу, характеру ґрунту, режиму річок, рослинності, тваринного світу тощо.

Польовий період кліматичних досліджень складається із декількох напрямів: спостереження за температурою та вологістю повітря; за силою і напрямом вітру; опадами; температурою ґрунту; за місцевими ознаками природи.