Географія - Олійник Я.Б. - 42.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту

Автомобільний транспорт почав розвиватись пізніше за залізничний. Він використовується для перевезень на близькі відстані, але з кожним роком зростає питома вага перевезень на великі відстані. З 30 млн.км шляхової мережі світу 24 мли припадає на автомобільні шляхи, у тому числі 20 млн. —з твердим покриттям. Цей вид характеризується наявністю шляхів із твердим покриттям, станом і розміщенням рухомого складу. Він більш розвинений там, де є розгалужена мережа шосейних шляхів і численний автомобільний парк. Це, насамперед, США, Японія, країни Західної Європи.

Загалом на земній кулі понад S00 млн.автомобілів. Біля 80 % всіх автомобілів зосереджено в економічно розвинутих країнах.

Забезпеченість автомобілями населення різних країн світу має різні показники. Так, у США один автомобіль припадає на 1,5 особи, а в країнах, що розвиваються, — на кілька десятків душ.

У США на тисячу жителів — 600 автомобілів, | у ФРН - 480, у Канаді — 460, в Італії - 400; а от у Греції — 150, у Польщі — ПО.

Паркові вантажних автомобілів розвинутих країн світу властиве переважання машин із малою та великою вантажопідйомністю. Перші — для внутрішньо-міських перевезень, другі — для міжнародних. Значне місце посідають спецмашини. У міжнародних та міжміських перевезеннях застосовують та кож автопоїзди з потужними двигунами, здатні заступити понад 60 автомобілів малої вантажності. Саме їді машини складають основну конкуренцію залізничному транспорту.

Необхідною умовою розвитку автотранспорту є сучасні автошляхи. Найрозвиненішу мережу автошляхів мають ті країни, де розміщено значну частину автопарку світу: США, Західна Європа, Японія, Канада. Там споруджуються автобани — багатосмужні магістралі з високою пропускною здатністю.

У країнах, що розвиваються, більше половини автошляхів — без твердого покрита, тому вони використовуються сезонно. Дороги з твердим покриттям побудовані там біля великих міст або в прибережній зоні. Мережа автошляхів розгалужена слабо. Велику роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграють трансконтинентальні магістралі. Найбільш відомі шосейні шляхи, наприклад, через пустелю Сахара в Африці, через всю країну в США -від Атлантичного до Тихого океану, а також між США і Канадою і далі через країни Латинської Америки. Панамериканське шосе, яке проходить через Північну і Південну Америку з'єднано із Трансамериканським шосе.

За обсягом вантажів, що перевозяться, автотранспорт перевершує решту видів транспорту, але його вантажооборот поступається залізничному та морському. Найбільше розвинений вантажний автотранспорт у США та Канаді, частка яких становить більше половини вантажообороту автотранспорту економічно розвинутих держав.

Частка автотранспорту в загальному вантажообороті у різних країнах має неоднакові показники. Так, в Австралії на автотранспорт припадає понад 50 % вантажообороту внутрішнього сполучення всіх видів транспорту, у країнах Західної Європи — 45 %, у Північній Америці — 20, у країнах, що розвиваються, в Африці, Азії та Латинській Америці — 20—35 %.

Пасажирооборот автобусних ліній світу перевищує пасажирооборот залізничного транспорту. Значна роль у пасажирообороті належить легковому транспорту. Його частка в економічно розвинених країнах перевищує 70 % пасажирообороту автотранспорту.

42.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту

Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв'язків. Лише у деяких країнах, — таких як Росія, США, Китай, Канада, Туреччина, Франція, — морський транспорт здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 75 % зовнішньоторговельних вантажів. У 1995 р. обсяг перевезення вантажів морським транспортом склав 3,7 трлн т. Це — найдешевший вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає значних витрат на утримання мережі. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги.

Більша частина вантажообороту морського транспорту припадає на наливні вантажі — нафту й нафтопродукти. Суховантажі мають меншу питому вагу. В їхній структурі переважають основні масові вантажі, потім — генеральні та другорядні масові.

Головною умовою безпечного функціонування світового торгового флоту є його постійне оновлення, збільшення тоннажності суден, підвищення потужності двигунів, зростання швидкостей, автоматизація, поліпшення екологічних характеристик. Питома вага суден у віці понад 10 років становить більш як 1/3 складу світового флоту, понад 25 років — 1/20. У країнах, що розвиваються, та країнах Східної Європи спостерігається тенденція до підвищення питомої ваги старих суден, а це посилює небезпеку мореплавства.

У структурі морського транспорту переважають спеціалізовані судна—танкери, рудовози, рефрижератори, лісовози, судна типу "Ро-Ро" з горизонтальним способом навантажувально-розвантажувальних робіт. Більше половини світового флоту становлять танкери, що пов'язано з розвитком світового нафтового ринку.

Морський флот зосереджений у десятьох найбільших судновласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеччині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвегії, їхня частка — 70 % тоннажу світового флоту. До гурту великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінгапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Україна, Китай, Польща, Румунія, Естонія, Болгарія, В'єтнам, Південна Корея тощо.

У складі світового морського флоту на початку 90-х років налічувалося близько 80 тис. суден, у тому числі в Японії — 10 тис у США — 6,4тис. Для характеристики тоннажу користуються двома показниками — вантажомісткістю та вантажопідйомністю. На початку 90-х років валова місткість світового морського флоту склала 425 млн.бр.-рег. т, а вантажопідйомність — 665 млн.т дедвейт.

Судноплавні компанії багатьох країн світу реєструють свої судна під "зручним" або "підставним" прапором. Тому до великих судновласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінгапур, Кіпр, що надають "зручний" прапор. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно менша, їхні права погано захищені, технічному станові суден приділяється менше уваги.

Світовий флот зосереджений у руках декількох найбільших судновласницьких компаній. У кожній морській державі є одна або декілька великих компаній, які володіють до 90 % флоту країни. Це "Ніппон юсан", "Санко кісен" — у Японії, "Сіленд сервіс" — у США, "Пенінсула енд орієнтал стім невігейшн" — у Великобританії, "Сален" — у Швеції, "Бергассен" — у Норвегії тощо.

У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажооборотом понад 10 млн. т. Роттердам, (Нідерланди), Сінгапур, Шанхай (Китай), Нагоя, Йокогама, Тіба, Кобе (Японія), Новий Орлеан, Нью-Йорк, Філадельфія (США), Антверпен (Бельгія), Гавр, Марсель (Франція), Лондон (Великобританія) та ін.

Морські шляхи, залежно від характеру їхнього використання, поділяються на міжнародні океанські, міжнародні морські, шляхи регіонального значення та внутрішні, або каботажні, шляхи. За інтенсивністю судноплавства перше місце належить Атлантичному океанові, за ним — Тихому та Індійському. Міжнародні регіональні морські перевезення здійснюються в морських басейнах: Середземноморському, Північноморському, Балтійському, Карибському.

Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродукти, залізна руда, зерно, кам'яне вугілля, сировина та напівфабрикати для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс і лісоматеріали. Нафтовантажі доставляються морським транспортом до портів Атлантичного океану з країн Близького та Середнього Сходу, Латинської Америки. З цих же країн нафту перевозять до портів Японії та деяких інших країн.

Вантажопотоки зерна спрямовуються) країн-експортерів (США, Канада, Австралія. Аргентина) до країн Західної Європи, Японії, деяких країн Азії, Африки та Латинської Америки. Цукор транспортують із Філіппін, Індонезії, Домініканської Республіки до Європи та Північної Америки. Бавовну везуть з Індії, Єгипту, США, Мексики, Бразилії до країн Європи та Японії.