Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - Розділ 2. Людина в сфері туризму

2.1. Турист: визначення та соціально-демографічні характеристики

2.2. Людина в туристичній сфері: типи, статуси і ролі

2.1. Турист: визначення та соціально-демографічні характеристики

Засвоївши зміст цього розділу, ви будете знати і вміти:

o давати визначення поняття "турист" та описувати основні соціально-демографічні характеристики сучасного туриста;

o знати сутність понять "соціальний статус" і "соціальна роль" та можливості їх застосування для описання суб'єктів в туристичній сфері;

o застосовувати критерії типологізації особистості для виділення соціальних типів у сфері туризму.

Основні терміни: турист, система, біопсихосоціальна система, особистість, структура особистості, соціальна роль, соціальний статус, особистість, соціальний статус туриста, соціальна роль туриста, спрямованість особистості, менеджер туризму, міжрольо-вий конфлікт.

Поняття "турист"

Словники дають чітке обмеження щодо використання поняття "турист". До цього поняття не входять: тимчасові робітники, транзитні пасажири, які не покидають транзитний простір в аеропортах, військові, дипломати, іммігранти, потенційні іммігранти, кочівники, біженці та ін. Вони також подорожують з країни в країну або в межах своєї країни, однак в статистиці туризму не враховуються і не відносяться до категорії "турист".

За свідченням довідникової джерельної бази з туризмології поняття "туризм" було введено в літературне вживання приблизно в 1800 p., коли з'явилась у світ книга Педжа "Anecdotes of English Language", в якій мандрівник був названий туристом. Приблизно в той же час у Франції був опублікований словник французької мови, що включав визначення туриста як мандрівника із зацікавлення чи з метою "вбити час". Пізніше, в 1833 p., виходять у світ "Згадки туриста" Стенделя, що дає підставу саме його вважати винахідником слова "турист". В другій половині XIX ст. це слово ввійшло до мов різних народів світу. В російській мові цей термін з'являється дещо пізніше. Так, в ^"Енциклопедичному словнику" Брокгауза і Ефрона (1902) ще немає статті про туриста, а термін вживається лише в статті про історію подорожей на велосипедах. Сучасне визначення туриста було дано в 1963 р. на Конференції ООН по міжнародному туризму (Римська конференція). Згідно з визначенням ООН, турист, це особа, яка перебуває в певній місцевості терміном не менше ніж на одну ніч і не більше ніж на рік. Ділові відрядження і поїздки на конференції також охоплюються цим визначенням. До туристів можна віднести відвідувачів (в тому ж числі і екіпажі транспортних засобів), котрі здійснюють хоча б одну ночівлю в засобах розміщення відвідуваної країни.

Отже, найбільш поширеним є таке розуміння: турист (лат. tornus - рух по колу; обертати) - громадянин, який відвідує країну (місце) тимчасового перебування з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою без здійснення оплачуваної діяльності в період від 24 годин до шести місяців поспіль або котрий здійснює не менше однієї ночівлі.

Дещо розширене і водночас конкретизоване визначення туриста приводить М.Б. Біржаков. На його думку, турист - споживач туру, туристського продукту або туристських послуг - тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території чи країни, незалежно від громадянства, національності, статі, мови і релігії, що знаходиться в даній місцевості не менше ніж 24 години, але не більше шести місяців протягом календарного року, або який знаходиться поза місцем свого проживання в межах своєї країни і здійснює хоча б одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення, подорожуює заради задоволення або з пізнавальними, лікувальними, діловими цілями, і який не займається при цьому діяльністю в місці тимчасового перебування, оплачуваної з місцевого джерела.

Російські соціологи В.І. Добреньков і А1, Кравченко пропонують найбільш широке розуміння поняття "турист". Вони вважають, що турист - громадянин своєї або чужої країни, що оформив з туристичною фірмою юридичний договір на обслуговування протягом визначеного терміну, або від'їжджає в поїздку самостійно з метою ознайомлення, пізнавання чи розваги.

Як бачимо, в цьому визначенні обумовлені цілі поїздки.

Найбільш виважене визначення туриста здійснили українські туризмологи В.К. Федорченко і І.М. Мініч. В їх розумінні "Турист (мандрівник) - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін." Вони ж пропонують певну диференціацію туристів - на внутрішніх і іноземних туристів. При цьому:

Турист внутрішній - особа, яка перебуває щонайменше одну ніч у місці, яке відрізняється від його звичайного середовища, але в країні проживання; основною метою туриста внутрішнього можуть бути:

o розваги, відпочинок; активний спорт; відвідування друзів та родичів;

o професійна зустріч; місія; бізнес;

o навчання;

o паломництво;

o зміцнення здоров'я.

Турист іноземний - особа, яка придбала тур, тимчасовий відвідувач, що здійснює подорож в іншу країну з метою відпочинку, лікування, вирішення ділових питань, відвідання родичів, тобто з будь-якою метою за винятком діяльності, яка оплачується, при умові перебування в іншій країні не менше 24 год., але не більше одного року.

В російських джерелах розділяють поняття турист іноземний і турист міжнародний. Останній визначається як міжнародний відвідувач, який здійснює як мінімум одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення у країні, що відвідується. До того ж, вони виділяють ще туриста індивідуального та туриста транзитного.

Транзитний турист - це пасажир, що здійснює проміжну пересадку на авіарейсах, а також пасажир круїзного пароплава чи залізничного поїзда, що перетинає територію іноземної держави з метою досягти кінцевого пункту подорожі в іншій державі.

Індивідуальний турист - той, хто здійснює туристську поїздку один, користуючись при бажанні послугами туристського сервісу.

Звичайно, така диференціація поки що є незавершеною, і вона може бути продовжена за критерієм співвідношення з видами туризму.

Важливими з соціологічної точки зору є соціально-демографічні характеристики туриста. Так М.Б. Біржаков виділяє серед них національність, вік, стать, наголошуючи при цьому на особливості врахування цих характеристик у туризмі.

Зокрема національність туриста має неоднозначне врахування. З одного боку, для індустрії гостинності в цивілізованому суспільстві, для цілей туризму турист є інтернаціональним. Ця теза закріплена у всіх міжнародних конвенціях з туризму.

Турист як юридична категорія для цілей туризму не має расової належності (національності), і будь-яка людина, як турист, враховується згідно з її громадянством, тобто татарин, башкир і єврей, що знаходяться в туристській групі з Росії, будуть в Іспанії вважатися російськими туристами.

Індус і темношкірий мешканець Великобританії, які прибули в Росію у складі туристської групи з цієї країни, будуть однаково вважатись англійцями. Якщо людина прожила в певній країні менше 12 місяців, виїхала з неї, але збирається повернутись в найближчі 12 місяців, вона також належить до категорії мешканців цієї країни.

З іншого боку, згідно з традиціями міжнародного туризму, при розміщенні ніколи до туриста однієї групи не підселяють туриста з іншої групи і тим паче з іншої країни.

Для багатьох випадків організації обслуговування необхідно знати національність туриста для урахування його звичайного способу поведінки, звичок, традицій гігієни, харчування.

Однак, в багатьох документах при здійсненні формальностей, наприклад, при розміщенні в готелі, перетині кордону і т. ін., вимагається зазначення національності, вказаної в паспорті власника. Деякі країни з політичних міркувань встановлюють тимчасові обмеження на в'їзд до країни за расовими (національними) ознаками.

В туризмі дотримуються принципу соціальної рівності туристів також за ознакою статі - тобто по відношенню до туризму чоловіки і жінки рівні. Разом з тим, на практиці це не зовсім так. Ряд країн обмежують або достатньо суворо регулюють в'їзд одиноких молодих жінок згідно з імміграційними нормами, цей же порядок розповсюджується на туристів. Врахування (а не дискримінація) статевих ознак перш за все має місце при розміщенні туристів. Згідно із загальноприйнятими нормами, за винятком подружніх пар і сімей, а також індивідуумів, які висловили окреме побажання, туристів розміщують за ознакою статі. Такий самий принцип прийнятий в міжнародних залізничних перевезеннях, де встановлюють жіночі і чоловічі купе, при чому дитина в розумінні статі досягає відмінності з встановленого віку, наприклад з 12 років.

Якщо туристська поїздка передбачає великі фізичні навантаження, слід будувати програму з урахуванням її регулювання адекватно можливостям учасників. В окремих випадках вимагають висновок лікаря, який дозволяє здійснення туристської подорожі, що вимагає значних фізичних навантажень.

Обмеження за статтю щодо певних видів туризму чи його окремих об'єктів можуть бути викликані певними релігійними чи моральними традиціями. Так, в чоловічий монастир, відкритий як об'єкт туристського відвідування, туристам жіночої статі доступ зазвичай обмежений або зовсім не дозволений і відповідно для туристів чоловічої статі є обмеження при відвідуванні жіночого монастиря. Релігійні обмеження враховуються при організації туризму, в значенні одягу, способу поведінки туристів, харчування, дотримання або участі в культових обрядах, постів. Наприклад, вимоги до способу поведінки та одягу для європейських жінок при відвідуванні Ірану настільки суворі, що практично зводять туризм до нуля.

Вік людини також відіграє певну диференціюючу роль щодо здійснення туризму. Для мети туризму і статистики виділяють наступні вікові категорії:

0-2 роки інфант (грудна дитина)

З-12 років дитина

14-18 років школяр

18-25 років молодь

18--25/26/28 років студенти

26-44 роки дорослі

45-64 роки дорослі

65 років і старші пенсіонери

Для планування туризму вік є важливим для оцінки вибору активності способу і виду туризму і як економічна категорія, що характеризує залежність або самостійність подорожуючого. Інфанти і діти молодшого віку подорожують обов'язково у складі родини, вони абсолютно залежні в прийнятті рішення і залежні економічно. Школярі вже можуть подорожувати як у складі сім'ї, так і у складі туристських груп, однак мають обмежену економічну самостійність, при здійсненні подорожі без батьків їм необхідно мати доручення на супроводжуючу особу, наприклад, вчителя або супроводжуючого керівника групи, опікуна. Молодь переважно не становить заможну групу, щодо наявності коштів, але самостійна в прийнятті рішень і активності в здійсненні подорожей. Після тридцяти років люди здійснюють подорож у складі сім'ї або з дітьми. Туристи середнього і старшого віку незалежні економічно, але частіше обирають менш активні способи відпочинку. Люди старшого покоління економічно незалежні і активні, відпочивають частіше без дітей. Автобусним турам віддає перевагу більш молодий контингент туристів, ніж круїзним турам. Останні - більш дорогі і менш динамічні, розмірений і спокійний відпочинок більше підходить туристам старшого покоління.

Певне значення для організації туризму мають релігійні уподобання туристів. Це обумовлено з одного боку тим, що понад 90% об'єктів туристської зацікавленості так чи інакше пов'язані з культом або релігією, що присутні в теперішньому часі або вже втратили своє значення, або забуті. Це культурно-історичні цінності і загальнолюдський спадок. Наприклад, у Парижі понад 45% об'єктів туристської зацікавленості належать до християнства.

З іншого боку, будь-яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, та в їх володінні, перед включенням в програму туру повинно бути узгоджено з керівництвом цієї релігійної спілки, встановлено порядок відвідування об'єкту туристами, час відвідування, який не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а спілки і секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічної точки зору отримання плати за подібне відвідування. Вони встановлюють певні правила для відвідувачів, зокрема щодо одягу, порядку проведення фотозйомок, пропозиції власного екскурсовода та ін.

В той же час, належність до якої-небудь релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен ознайомитись та поважати місцеві закони і звичаї. Це не зобов'язує його виконувати обряд, дотримуватися і приєднуватись до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли подібне є метою подорожі, наприклад, паломництво. Якщо духовних сил із релігійних міркувань для поваги бракує, тоді туристу слід відмовитись від відвідування культових об'єктів певної місцевості чи країни.

За міжнародними нормами турист має право проводити без перешкод релігійні обряди і молитви, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцевих правил і правил перебування в готелі та інших громадських місцях.

Зрозуміло, що описаними вище соціально-демографічними характеристиками не вичерпується соціальний портрет туриста.

Більш глибокий підхід до його створення лежить в царині антропо-центричного розуміння туриста, як людини - біопсихосоціальної системи. В сучасній туризмології навіть здійснюються спроби виділення окремої галузі знань - антропології туризму.

Цінність підходу до туризму з цих позицій полягає в тім, що турист розглядається як складна біопсихосоціальна система. Людина-турист обирає туристичну сферу для реалізації своїх потреб, не тільки соціального, а й біологічного та психологічного характеру. Таке трактування людини-туриста, що близьке до підходу П. Сорокіна, який заперечував моністичне пояснення сутності людини, має значний евристичний потенціал щодо соціологічних досліджень особистості туриста та його поведінки.

Разом з тим, слід зазначити, що для туризмознавства важлива також та сукупність соціальних характеристик, яка описує людину-туриста у зв'язку з його місцем у соціальному просторі туризму. Йдеться про структуру особистості туриста.