Географія - Олійник Я.Б. - 47. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

47. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Об'єктом дослідження економічної та соціальної географії є антропосфера: 1) земна сфера, де живе людство; 2) сфера Землі, що її прямо та опосередковано видозмінила людина; 3) використовувана й видозмінена людиною частина біосфери (географічне середовище). В антропосфері людська діяльність стає головним, визначальним чинником розвитку біосфери. Структурними елементами антропосфери є географічне середовище, техносфера (соціосфера) і суспільство в його різних територіальних формах.

Географічне середовище — частина географічної оболонки, що освоєна л юдиною та втягнута в суспільне виробництво, а отже, є матеріальною основою існування людського суспільства. Воно безпосередньо пов'язане з життям і діяльністю людини, становить природну передумову матеріального виробництва.

Техносфера: 1) частина біосфери, перетворена з допомогою прямої та опосередкованої дії технічних засобів із мстою досягнення найкращої відповідності соціально-економічним потребам людства; 2) частина біосфери, докорінно перетворена людиною на технічні й техногенні об'єкти.

Суспільство, як відокремлена від природи частина світу, — це сукупність людських індивідів, об'єднаних для задоволення соціальних потреб. Воно виступає як історична форма життєдіяльності людей у процесі розвитку.

Антропосфера, як заселена, освоєна або в інший спосіб втягнута в орбіту життя суспільства частина географічної оболонки Землі, зїї просторовими структурами господарства й формами організації життя суспільства, становить своєрідний географічний простір і відповідає граничному об'єктові пізнання науки.

Синтезуючи в собі всі аспекти суспільного життя на землі, причому в тісному взаємозв'язку їх із природним середовищем, антропосфера вбирає всі сфери життя суспільства і його оточення — виробничу (економічну), демографічну, соціальну, політичну, культурну, духовну, побутову та ін. Тому конкретні об'єкти економічної та соціальної географії, що на них націлене її дослідження, — це господарство, його галузі, населення і природні ресурси. Соціально-економічні пронеси та явища вона вивчає у просторово-часовому вимірі та взаємодії.

Спеціальними об'єктами дослідження економічної та соціальної географії є територіально-виробничі комплекси, економічні райони, системи розселення, урбанізовані ареали, територіальні міжгалузеві комплекси, інші просторові структури.

На різних етапах розвитку економічної та соціальної географії змінювались уявлення про її предмет. Як предмет дослідження лише економічної географії висувалися: 1) розміщення продуктивних сил; 2) просторові відмінності й просторові поєднання в господарстві; 3)територіальний аспект взаємодії природи і суспільства; 4) процеси формування, розвитку й функціонування територіальних соціально-економічних систем і управління цими системами; 5) географічні проблеми суспільного виробництва, його розміщення, утворення й розвитку територіально-виробничих комплексів. Різноманітність і неузгодженість у визначеннях предмета економічної географії зрозумілі, оскільки їх давал и на різних етапах формування й розвитку науки, на різних рівнях пізнання об'єкта. У процесі наукових досліджень уявлення про предмет науки постійно поглиблювалися й розширювалися.

Перенесення акценту наукових досліджень на соціальні аспекти просторової організації життя суспільства привело до формування соціальної географії. Дослідження політичного, військового, медичного, культурного та інших

аспектів просторової організації суспільства (антропосфери) сприяло формуванню відповідно політичної, військової, медичної, рекреаційної, культурної та інших галузей географії. Одночасно з диференціацією відбувається процес інтеграції географічних наук, що обумовлено потребами вивчення просторової організації антропосфери. Соціологізація географічної науки спонукала до виокремлення соціально-економічної географії як самостійної науки. Зародження й становлення економічної та соціальної географії визначаються потребами практики, необхідністю досліджень і вивчення соціально-економічних просторових систем.

Предметом дослідження економічної та соціальної географії є просторова організація суспільства. Вона вивчає особливості й закономірності просторової організації суспільства та окремих цивілізацій (господарство, населення, інфраструктура, природні ресурси тощо).

Для економічної та соціальної географії предметом дослідження є також географічні проблеми просторової організації суспільства, територіальні (просторові) суспільні системи. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення продуктивних сил, регіональну політику; територіальну організацію виробництва, геополітику й геостратегію країн і регіонів світу, просторові соціально-економічні пропорції, територіально-виробничі зв'язки, територіальну економічну й соціальну політику, територіально-виробничі комплекси й територіальні соціально-економічні структури, транспортні та інфраструктури! мережі й системи, а також мережі й системи розселення, соціально-економічні райони.

47.1. Місце економічної і соціальної географії в системі наук

Економічна й соціальна географія — наука про загальні та специфічні закони й закономірності територіальної організації суспільства , механізм дії та форми прояву їх у територіальних суспільних системах, що функціонують у просторово-часовому географічному просторі.

Це самостійна географічна дисципліна, що входить до системи географічних наук, поєднуючи в собі елементи географії, економіки та соціологи. Як географічна наука, вона використовує в дослідженнях загально географічні підходи й методи та працює в тісному контакті з природничими дисциплінами — фізичною географією й картографією.

Фізична географія вивчає закономірності розвитку природно-територіальних комплексів, що беруться до уваги за обґрунтування розміщення продуктивних сил. Використовуючи картографічні способи зображення різних об'єктів, економічна й соціальна географія розробляє картографічні моделі розвитку різних галузей господарства.

Як гуманітарна наука, вона використовує в дослідженнях економічні та соціологічні підходи й методи, діючи в тісному контакті з суспільними науками, що мають із нею спільний об'єкт. Як економічні науки, економічна й соціальна географія досліджує господарство, ринкові відносини, але в просторовому аспекті; вона оперує категоріями ефективності, продуктивності, оптимальності тощо, пов'язуючи їх із простором, виявляючи їхні регіональні відмінності й причини цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів. Як інші соціологічні науки, економічна й соціальна географія з позицій просторової організації досліджує щонайперше суспільство, людину, різні людські спільноти, в тому числі специфічні для неї спільноти територіальні.

У дослідженнях об'єктів локального, регіонального та національного рівнів економічна й соціальна географія зв'язана з регіональною економікою, демографією, статистикою.

Тісні взаємозв'язки має економічна і соціальна географія з економічною історією, широко використовуючи матеріали історії господарства.

Для економічної та соціальної географії велике значення мають технічні науки. Економічна й соціальна географія у своїх дослідженнях опирається на знання технологічних процесів розвитку й розміщення господарства.

47.2. Структура економічної і соціальної географії

Розгляньмо структуру економічної та соціальної географії.

Економічна географія — напрям, що досліджує територіальну організацію виробництва, просторові процеси й форми організації життєдіяльності людей. її основною метою є пошуки способів підвищення продуктивності суспільної праці за рахунок просторових чинників, раціонального розміщення виробництва, оптимальної територіальної концентрації господарства, поєднання спеціалізації, диверсифікації та комплексного розвитку економічних районів, удосконалення територіально-економічних зв'язків, раціонального природокористування, вдосконалення територіальної організації та управління виробництвом тощо.

Соціальна географія — напрям, що досліджує закономірності територіальної організації соціальної сфери, просторові процеси й форми організації життя людей і суспільного виробництва передусім з погляду людини — умов її праці, побуту, відпочинку, розвитку особи й відтворення життя, тобто соціальна географія — це наука, що досліджує географічні відмінності в умовах, способах, рівні й характері життя населення.

Економічна й соціальна географія — це складна наукова система, що містить багато наукових дисциплін. З-поміж них вирізняються галузеві, комплексні, комплексно-галузеві й регіональні науки.

Блок галузевих наук утворюють: географія населення, географія природних ресурсів та умов, географія господарства, географія інфраструктури та їхні підгалузі.

До блоку комплексних наук входять: країно- і краєзнавство, комплексологія, розміщення продуктивних сил.

У складі галузево-комплексного блоку розрізняють як окремі наукові дисципліни (політичну географію, географію культури, історичну, медичну, військову географію, економічну картографію), так і інформаційно-прогнозні напрями — геоінформатику, геопрогнозування.

Регіональні економіко-географічні науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної та соціальної географії у складі районології, міської та регіональної економіки, районного планування, регіонального аналізу й регіональної діагностики. Нова електронно-обчислювальна техніка, комп'ютеризація науки та інші сучасні методи дослідження створюють передумови для подальшої диференціації науки.

Закономірності розвитку економічної та соціальної географії полягають у тому, що зі зростанням числа диференційованих напрямів посилюється її інтеграційний потенціал, а це значно розширює пізнавальні можливості науки.

47.3. Практичне значення й завдання економічної і соціальної географії

До найважливіших напрямів наукового пошуку в економічній і соціальній географії належать:

1) розширення предмета економічної й соціальної географії та зміна її статусу в системі наук; посилення соціологізації, гуманізації, математизації, екологізації, філософізації та радикалізації, розширення культурної й теоретичної революції та місця в культурологічному просторі. Економічна й соціальна географія збагачуватиметься ідеями інших наук, а її досягнення широко використовуватимуться в регіональній економіці, регіоналістиці, екологістиці, урбаністиці;

2) підвищення ролі територіальних технологічних аспектів різних галузей господарства, систем розселення, районного планування;

3) участь у дослідженнях змін політичних, економічних, екологічних, демо- та етнологічних умов світового розвитку й пошуки способів збереження стабільності та безпеки держави; оцінка впливу нового геополітичного й геостратегічного положення на соціально-економічний розвиток держави;

4) виявлення регіональних ресурсів економіко-географічного розвитку, участь у розробленні регіональних програм соціально-економічного розвитку; розроблення концептуальних засад сталого розвитку і трансформації регіональної структури економіки;

5) створення геоінформаційної системи щодо територіальної організації суспільства й розширення ролі ринку пропозицій географічних "ноу-хау";

6) посилення інтеграції економічної та соціальної географії з іншими галузями географії з метою формування загально географічних уявлень;

7) глобалізація й регіоналізація економічної та соціальної географії.