Більшість людей - на відміну від деяких сучасних установ - зараз уже цілком ясно усвідомлюють, що національна держава не може більше йти нарівні з плином часу. Вона - за винятком великих держав - не здатна навіть здобути відчутних вигод із глобальної соціально-політичної системи, що регулює нині міжнародне життя, хоча й є в ній основним осередком. З іншого боку, користуючись у світовій політичній системі правами суверенітету, вона досить часто не вважає за потрібне визнавати існування будь-яких наднаціональних установ і не бажає чути про проблеми, що вимагають урегулювання на національному рівні. Можна сказати, що навіть у національному плані державні служби - у своїй нинішній формі, - як правило, не виправдують очікувань своїх власних громадян. Таких прикладів цілком досить, щоб ще раз підкреслити необхідність структурних реформ на всіх рівнях світової організації. Недоліки та неповороткість національної держави найбільш очевидні саме у сфері міжнародного життя, у намаганні створити міждержавні коаліції, які в більшості виявляються гнучішими, ніж регіональні союзи. Неможливість справжніх фундаментальних реформ у рамках нинішньої системи показують у кінцевому підсумку й пошуки співробітництва з міжнародних економічних проблем.
Фундаментальна наукова думка досі, по суті, не дає жодних чітких та зрозумілих відповідей на питання про принципову можливість та реальні шляхи такої трансформації національної держави, яка, зберігши за собою нинішню роль держави, була б здатна встановити більш стабільний та ефективний світовий порядок, відповідний віку глобальної імперії людини. Навряд чи можна очікувати творчих пропозицій на цю тему від самих урядів, бо характерною рисою діяльності будь-яких інститутів завжди і скрізь було і залишається не самооновлення, а самоствердження та самозбереження. З іншого боку, складність та комплексність цієї проблеми, а також безліч суперечливих інтересів, пов'язаних із теперішньою структурою, зумовлюють необхідність проведення цього широкого дослідження та пов'язаних із ним наукових розробок на цілком новій, незалежній основі.
Суть проблеми зводиться до того, щоб виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, якими керують схильні до самоправства уряди, на світове співтовариство, в основу якого була б покладена система скоординованих між собою географічних та функціональних центрів прийняття рішень, що охоплює всі рівні людської організації - від локального до глобального. Сфера юрисдикції таких центрів - незалежно від їхніх функцій і рівня - повинна більше відповідати традиціям, інтересам та проблемам, спільним для різноманітних груп населення.
Питання, таким чином, зводиться до того, щоб придумати спеціалізовану і водночас ієрархічну систему, яка б складалася з відносно автономних елементів різноманітної природи і структури, водночас тісно взаємопов'язаних та таких, що активно взаємодіють, - і все це в загальносвітовому масштабі! Звичайно, тут необхідно знайти такі форми географічної та функціональної координації безлічі різноманітних центрів прийняття рішень, щоб вони не перетворилися на жахливу, неймовірну структуру, на щось на кшталт монументального хаосу, а стали б керованим єдиним цілим, здатним не тільки задовольняти сьогочасні, безпосередні або приватні інтереси, а й відповідати довгостроковим інтересам усього людства. Реалізація цієї ідеї пов'язана, однак, з величезними труднощами, що відчуваються вже сьогодні. Тому потрібно мати в запасі й інші рішення: найбільш продуктивне обговорення могло б розгорнутися, якби розглядали декілька достатньо здійсненних альтернативних варіантів. Звичайно, все це потребує справді виняткових зусиль, однак не будемо забувати, що у нас є надзвичайно серйозні підстави піти на це, навіть заздалегідь знаючи про всю складність та грандіозність проблеми: адже нинішній стан міжнародної системи, і без того достатньо плачевний, має тенденцію до подальшого погіршення і, як я намагався показати вище, неминуче буде затягувати нас у нескінченну низку криз. Саме ця сфера вимагає від нас найбільш кардинальних соціальних перетворень і нововведень, адже без них опиниться під загрозою не тільки співіснування, а й просто існування мільярдів людей, що мають нечувані досі можливості.
Шоста ціль: виробнича система
Заключне слово
Денніс Медоуз (нар. 1942)
Межі зростання
Технічний прогрес і межі зростання
Технічний прогрес у моделі світу
Режим перевищення граничного значення
Розділ 8. Людина як предмет філософського осягнення
Людвіг Фоєрбах (1804-1872)