Філософія - Губерський Л.В. - Розділ 5. Соціальні чесноти

Сьогодні людина, що порівнює різні культури, відчуває себе зобов'язаною утримуватися від оцінних думок. Проте з економічного погляду одні етичні навики суть чесноти, інші суть пороки. І навіть з "добродійних" культурних рис у формуванні суспільного капіталу беруть участь зовсім не всі: щось має стосунок до індивіда, який самостійно діє, щось - зокрема, взаємна довіра

- може виникнути тільки в соціальному контексті. Оскільки соціальні чесноти, а саме чесність, відповідальність, здібність до співпраці, відчуття обов'язку перед оточенням, принципово важливі для зародження чеснот індивідуальних, тим більше дивно, що першим було приділено так мало уваги в суспільствознавчих дискусіях останнім часом...

Розділ 7. Шляхи і манівці соціалі3ованості

...Як показав недавній прискорений розвиток економіки Італії і країн китайської культури, якщо решта культурних цінностей є, що називається, в належному стані, сімейність сама по собі не є бар'єром ні для індустріалізації, ні для швидкого зростання. Проте сімейність впливає на характер цього зростання, а саме на доступні форми виробничої організації і на те, в яких галузях світового господарства країна зможе зайняти свою нішу. Фамілістичні суспільства зазнають серйозних труднощів під час створення великих економічних інститутів, а це, у свою чергу, обмежує можливість вибору сфери діяльності на глобальному ринку.

Є три головні шляхи вияву соціалізованості: перший ґрунтується на сім'ї та спорідненості, другий на добровільних асоціаціях неродинного типу (школах, клубах, професійних організаціях), третім шляхом є держава. Кожному шляху відповідає свій тип організації господарської діяльності; сімейний бізнес, корпорація з професійною системою управління і підприємство, яке або перебуває у володінні держави, або нею фінансується. Історія свідчить, що перший і третій шляхи тісно пов'язані між собою: культури, в яких базовою формою соціалізованості є сім'я, з великими труднощами створюють потужні та стійкі економічні структури і, отже, потребують для цього діяльної участі держави. І, навпаки, культури, що сприяють існуванню добровільних об'єднань, здатні створювати великі економічні організації спонтанно і можуть дозволити собі обійтися без державної підтримки...

Практично будь-яка економічна організація починається як сімейна справа, тобто як підприємство, яким володіють і управляють родичі. Отже, базова одиниця соціальної спільності є і базовою одиницею господарської діяльності: праця розподіляється між подружжям, дітьми, а також іншою близькою і - залежно від типу культури - віддаленою ріднею. Сімейні підприємства у вигляді селянських господарств існували всюди, причому не тільки в доіндустріальних аграрних суспільствах, а й у сучасніших, зокрема в Англії і США, і саме їхніми зусиллями було здійснено перший промисловий переворот.

У економічно розвинених суспільствах нові фірми також зазвичай починаються як невеликі сімейні підприємства, і знеособленої корпоративної структури вони набувають лише згодом. Оскільки в основі їх згуртованості лежить певна до-економічна соціальна спільність, система моральних і емоційних взаємозв'язків, сімейні підприємства здатні успішно працювати навіть за відсутності комерційного права і стабільного інституту прав власності.

Проте сімейна справа - це лише перший крок на шляху розвитку економічних організацій. Треба сказати, що деякі суспільства зуміли вийти за межі сімейного типу соціалізованості досить рано. Вже починаючи з XVI століття в Англії і Голландії існували законодавчі уложення, що давали можливість розподіляти функції володіння між членами таких великих об'єднань, як товариства власників, акціонерні компанії або партнерства з обмеженою відповідальністю. Крім того, що подібні організації дозволяли їх учасникам отримувати прибуток від своїх вкладень, сама правова система створювала можливість для людей, не пов'язаних родинними стосунками, займатися підприємництвом спільно. Контрактне законодавство, що обумовлювало відповідні зобов'язання і стягнення, змогло відіграти роль довіри у сфері, де його природним чином не було. Особливо сприяла подальшому укрупненню бізнесу і його виходу за межі сімейних підприємств структура акціонерної компанії, яка дала змогу зосереджувати в одних руках гроші багатьох вкладників.