Абстрагування – метод наукового дослідження, що полягає в мисленнєвому виокремленні з усіх ознак суттєвих, найістотніших, найзагальніших (властивостей, зв'язків) конкретного об'єкта пізнання.

Агностицизм – заперечення можливості пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

Аксіологія – вчення про цінності.

Акумулятивна функція мови – здійснюється завдяки здатності мови накопичувати і зберігати знання.

Антиномія – суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одного, але однаково переконливо доводяться логічно.

Антропоцентризм – розуміння людини як центру і найвищої мети Всесвіту.

Алейрон – у Анаксімандра – загальне в речах, першооснова розмаїтого світу, матеріальна безкінечна, невизначена, незнищувана частка.

Апорія – суперечність у міркуванні, яка здається непереборною.

Апріорний – той, що передує досвіду, не ґрунтується на ньому.

Субстанція – філософська категорія для позначення внутрішньої єдності всіх форм саморуху матерії, всієї різноманітності явищ природи та історії.

Схоластика – середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обґрунтувати релігійний світогляд. їй властива умоглядність, догматизм, звернення до Біблії, як до найвищого критерію істини.

Телеологія – вчення, за яким розвиток є здійсненням напередвизначеної мети і все в розвитку природи й суспільства доцільне. Доцільність є наслідком діяння нематеріальних сил, Бога. Заперечує причинне пояснення явищ.

Теологія – богослов'я, сукупність релігійних доктрин про сутність і діяльність Бога, побудованих на основі текстів, що приймаються як Божественне одкровення.

Теоцентризм – світоглядний принцип, відповідно до якого Бог визнається джерелом і основою всього сущого ("Все, що є, – все від Бога").

Теософія – містичне богопізнання.

Трансцендентний – (від лат. – той, що виходить за межі). У філософії І. Канта – той, що лежить поза межами свідомості і пізнання, непізнаванний.

Трансцендентальна логіка – у Канта – вчення, яке досліджує можливості всезагального і необхідного знання як позадосвідного, потойбічного.

ПІДРУЧНИКИ І НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. – К.: Генеза, 1996.

Барулин B.C. Социальная философия. – М.: Изд-во МГУ, 2001.

Бичко I.B., Бойченко I.B., Табачковсъкий В.Т. та ін. Філософія: Підручник. – К., 2001.

Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. – К., 2000.

Буслинський В А., Скрипка П.І. та ін. Філософія: Навч. посіб. – К., 2002.

Введение в философию: Учеб. пособие / Рук. авт. кол. И.Т. Фролов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2001.

Вступ до філософії: історико-філософська пропедевтика: Підручник / Г.І. Волинка, В.І. Гусев, І.В. Огородник, Ю.О. Федів. – К.: Вища шк., 1999.

Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія: Підручник: У 2 ч. – К.: Альтпрес, 2002.

Історія філософії: Підручник / За ред. В.І. Ярошовця. – К.,2002.

Кремень В.Г., Ільїн ВЛ. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник. – К.: Книга, 2005. – 528 с.

Новая философская энциклопедия: В 4 т. – Т. 2. - М., 2001.

Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. –К., 1997.

Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2001.

Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Курс лекцій. – К., 2001.

Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Ред. колегія: Л.B. Губерський, В.П. Андрущенко, М.І. Бойченко та ін. – К., 2002.

Філософія: Навч. посіб. / Л.B. Губерський, І.Ф. Надольний, В.Б. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – 5-те вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. – 455 с. – (Вища освіта XXI століття).

Філософія: Підручник / За заг. ред. М.І. Горлача, В.Г. Кременя, В.К. Рибачка. – X.: Консум, 2001.

Філософія: Посіб. для студентів ВНЗ / Є.М. Причепій, А.М. Черній, В.Д. Гвоздецький, А.А. Чекаль. – К.: Вид. центр "Академія", 2001.