Філософія - Пазенок В.С. - 1.2. Магічний світогляд

Для первісної людини було характерним наївно-стихійне, чуттєве сприйняття дійсності, світу. Це - дорефлексовий (не теоретичний) тип світогляду, заснований переважно на відчуттях страху або задоволення, що їх породжує у свідомості навколишній світ. Провідниками і виразниками магічного світогляду були шамани, чаклуни, відуни, які відрізнялися від інших осіб первісної общини певними психологічними якостями.

Під час спеціального ритуалу (камланіє), який супроводжувався танцями та ударами бубна, шамани і чаклуни "спілкувалися з духами", яких вважали ворожими чи доброзичливими до племені. Первісні обряди, які, зокрема, виявилися у танцях і різноманітних ритуальних діях, мали на меті зберегти звичний порядок життя, запобігти небажаним змінам. Первісна людина немов би закликала духів забезпечити "стабільність порядку". "Обряди запобігають безладам, як греблі стримують повені", - стверджував французький філософ Р. Каюа. Магічні обряди, пов'язані із вірою у надприродні сили, засвідчили магічний світогляд.

Магічний світогляд - прасвітогляд, історично перша форма осягнення і пояснення світу, яка полягає у предметно-ритуальному зверненні до стихійних сил природи з метою зрозуміти характер їх дій, приборкати їх руйнівний вплив і віддячити за добрі справи.

Типовими представниками зародкового світогляду були, наприклад, маги давньої Персії (Ірану), жерці зороастризму, друїди (жерці давніх кельтів, Британії та Ірландії), українські відуни. Вони були творцями ритуалів, які виражали ставлення людей до навколишнього світу, стежили за дотриманням усталених племінних звичаїв, здійснювали жертвопринесення, лікували, зцілювали хворих, виконували застережувальну (система табу), пророцьку місію. У наскельних малюнках, графічних зображеннях, тобто в образно-чуттєвий спосіб, первісні люди виявляли своє світовідчуття і ставлення до світу, виражали своє розуміння природи і себе. Чимало таких свідчень світоглядної свідомості давніх людей дотепер не розгадані вченими. Крім натуралістичних зображень шерстистих носорогів і печерних ведмедів, на яких вони полювали, можна побачити малюнки дивовижних і загадкових істот, голови яких прикрашені "космічними шоломами". У цей час (на початку існування людства) формуються перші світоглядні уявлення, які за своєю природою є праобразом не лише праміфологічних, а й ранньорелігійних форм свідомості. У них міститься найважливіший елемент релігії - віра у надприродні сили, яка супроводжувалась спеціальними обрядами, спрямованими на "нейтралізацію" негативного впливу цих сил на людину. Виникають первісні форми вірування:

а) фетишизм (франц. fetiche - амулет) - поклоніння бездушним предметам (фетишам), наділеним, за уявленням первісної людини, надприродною магічною силою;

б) анімізм (лат. anima - душа)- одухотворення предметів (зображення ідолів, талісмани).

Відбувається "умовне роздвоєння світу", виникають магічні процедури свідомості, що зумовило подальший розвиток світоглядних уявлень у формі міфів. Магія була первинною формою міфології.

За своїм змістом магія є природно-ритуальним ставленням до світу. Перші її ознаки помітні в палеантропів (неандертальців), які жили 800 тис. років тому. Вони першими почали хоронити своїх родичів, намагаючись забезпечити їх "позажиттєвий світ". Про це свідчили виявлені у неандертальських похованнях предмети побутового призначення, зброя, навіть іграшки і квіти. Похорони, як і інші значущі в житті давніх людей події, супроводжувалися ритуальними вигуками, демонстрацією амулетів, інших фетишів. При цьому "духовність первісних людей орієнтувалася переважно на світ природи і лише епізодично, досить умовно - на трансцендентний (тобто такий, що не сприймається чуттєво) щодо природного світу" (Г. Волинка). Магія не зафіксувала себе в оповідних формах, вона була невербалізованим знанням та існувала як "жива практика" контактів людини з природними силами, які вона ще не наділяла людськими ознаками. Все це з'явилося на стадії міфологічної свідомості. У такому розумінні магія виступає як передміф, або рання форма міфу.