Філософія - Петрушенко В.Л. - ВСТУП

Особливості сучасної ситуації а самовизначенням філософії

Сьогодні без звернення до питання про самовизначення філософії приступити до її вивчення чи-то у варіанті навчальної дисципліни, чи-то при самостійному опануванні її найважливішими інтелектуальними досягненнями навряд чи можна. Перед людиною, що звертається до філософії, відкривається певна парадоксальність того факту, що існують її численні визначення, інколи - дуже відмінні та погано поєднувані між собою, і це при тому, що філософія претендує на повноту охоплення та висвітлення досліджуваних проблем. В цих визначеннях складно зорієнтуватись навіть фахівцям. Отже, перший факт, із яким ми стикаємося при входженні у філософію - це велика чисельність підходів і так само велика розбіжність у її самовизначеннях. Як оцінити цей факт? Чи можна вважати, що він свідчить про неточність, відносність, недосконалість філософії? Можливо, він вказує на недостатній професійний рівень філософів?— Ці питання вимагають пояснення хоча б тому, що вони зачіпають дуже важливі, суттєві особливості самої, а особливо - сучасної філософії. Отже, спробуємо окреслити причини такого стану речей.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що сучасна філософія переважно (майже суцільно!) обернена до історії філософії: яку б книгу сучасної філософії ви не взяли, провідні питання в ній будуть розглядатись через звернення до відомих постатей в історії філософії. Тому сучасне бачення такого роду питань досить часто постає як діалог із історичними постатями, епохами, ідеями. Але в такому діалозі філософія постає історично різноманітною, інколи - досить віддаленою від нашого часу за проблематикою та пошуковими спрямуваннями.

По-друге, в наш час ми спостерігаємо своєрідну дифузію філософського мислення: окрім того, що виникають цілі проміжні напрямки думки із назвою "філософія інформаційної діяльності", "філософія менеджменту", "філософія техніки", ціла низка досить своєрідних спрямувань людського пізнання намагається видати себе за справжню філософію. На першому плані тут знаходяться різноманітні філософуючи релігійні течії (наприклад, теософія або проповіді Ошо), потім — численні напрями так званої езотерики, які значною мірою базуються на давньосхідних містичних чи магічних практиках, але в наш час виникають також напрями, які намагаються відродити, чи-то модифікувати, чи-то використати інші давні повір'я та містичні уявлення: тут фігурують звернення до уявлень корінного населення доколумбової Америки, островів Океанії, давніх арійців і навіть атлантів та гіперборейців, хоча про останніх у нас немає ніяких певних відомостей. Прихильники такого роду пізнавальних прагнень часто намагаються надати своїм твердженням характеру філософських доктрин, ховаючи їх зміст в особливих формах виразу-дещо утаємничених, не зовсім зрозумілих, не підкріплених фактами та досвідом. Все це дає підстави вважати такі напрями діяльності не стільки філософією або релігією, скільки гностицизмом — претензією знаходити та використовувати якісь особливі, глибинні та незбагненні знання. Але людину, яка тільки-но починає знайомитись із філософією, такого роду вчення можуть серйозно дезорієнтувати, оскільки вони без вагань видають себе за справжню, єдино потрібну людині філософію.

По-третє, сучасна філософія у багатьох відношеннях відрізняється від так званої класичної філософії своїм достатньо рішучим відходом від академізму (хоча це не охоплює всю сучасну філософію, проте стосується більшості її напрямів та течій). Ще у XVIII — XIX ст. філософські тексти були доступні лише невеличкій кількості фахівців як в смислі можливості їх мати, так і особливо в смислі можливості їх розуміти. Мова цих творів була дуже складною, побудова текстів вимагала спеціального і тривалого навчання. Дещо інше спостерігається в сучасній філософії: досить часто для того, щоби зрозуміти, про що йде мова, людині треба бути просто елементарно освіченою і мати бажання читати тексти відповідної тематики. Більше того, сучасні філософські тексти тяжіють до перетворення на так звані нормативні описування, тобто вони носять розповідально-описовий характер, а не характер логіко-аналітичного доведення. Таке свого роду "омасовлення" філософії також суттєво збільшує розбіжність у сприйнятті та розумінні її сутності, у збільшенні її змістового, проблемного та мовного арсеналу.

Названі причини своєрідного розпорошення сучасної філософії свідчать, по-перше, про її високий авторитет: навряд чи хтось почав би надавати своїм міркуванням статусу такої галузі знання, яка би сприймалась зневажливо. По-друге, це свідчить й про те, що складність багатьох явищ дійсності сьогодні вимагає використання апарату і досягнень саме філософії. По-третє, про те, що філософія перестала бути надбанням суспільної еліти, а все більше і більше інтегрується із життям.

Але на тлі окреслених проявів сучасної філософії важливо також відзначити, що тут яскраво проявляються й певні суттєві риси філософії взагалі.

По-перше, йдеться про те, що філософія не лише належить до гуманітарних наук (в прямому значенні - наук про людину та якість людськості), а й яскраво уособлює собою ці науки; останні ж більше спрямовані на те, щоби висвітлити та вивести на поверхню приховані внутрішні можливості людини. Ясно, що ці можливості є дуже різноманітними та історично мінливими, а тому й філософія не може не набувати різноманітних виявлень.

По-друге, філософія, наставляючи людину, допомагаючи їй у виборі життєвих орієнтирів, цінностей, уподобань, ніколи не прагне домінувати над людиною, перетворювати її на слухняного виконавця її настанов. Навпаки, філософія виходить із того, що кожна людина в міру її неповторності повинна сама відшукати надійні та прийнятні засади свого життєвого самоздійснення. Справа філософії полягає в тому, щоби окреслити максимально широку картину можливих варіантів людського життєвого самоствердження та виробити засоби та реалізації. Тому філософія початково не може не бути поліфонічною, різноманітною.

Нарешті, по-третє, філософія не може претендувати на те, щоби бути єдино можливою наставницею людини, а тому вона вступає у численні діалоги та взаємодії із різноманітними напрямами людського інтелектуального самовизначення та духовного пошуку, також набуваючи численних відмінних проявів, окреслень, засвідчень.

Звідси й можна зробити висновок про те, що поліфонія, неоднозначність, деяка дифузність, складаючи яскраві особливості сучасної філософії, відповідають її сутності та найпершим життєвим і культурним функціям. Тому в усіх темах даного навчального посібника автор намагався подати саме таку картину філософської проблематики, вирішень, прояснень задля того, щоби читач міг сам обрати для себе найбільш прийнятні та значущі підходи як до певних проблем, так і до філософії в цілому.