Філософія - Щерба С.П. - 1. Політика, держава, право, їх філософські аспекти

1. Політика, держава, право, їх філософські аспекти

В процесі становлення людства (його окремих суспільств, соціальних труп та інших утворень) виникає й феномен влади - цілеспрямований вплив людини, колективу, соціальної групи на інші (собі подібні), внаслідок чого підвладна сторона виконує ті дії, яких від неї вимагає носій влади. З часом остання стає невід'ємним елементом процесу організації та управління, які, в свою чергу, зумовлювались необхідністю взаємоузгодженості волі та дії певної частини людей для спрямування її зусиль на вирішення настійних завдань.

Виникнення інституту влади було відповіддю на потреби та необхідність організації належного функціонування будь-якого колективу. З іншого боку, - необхідність забезпечення його захисту від можливого нападу ззовні чи стихійного лиха, та недопущення можливих внутрішніх руйнівних дій на шляху його розвитку та ін. Перешкодою на шляху цього мала стати влада.

Як бачимо, влада виникає там і тоді, де є відносини панування й підпорядкування, шо є частиною суспільних відносин і ґрунтуються на силі, авторитеті, згодом - на законі. Кожен тип (форма) влади має свої суб'єкти і об'єкти дії та засоби досягнення (реалізації) поставлених завдань (мети).

Влада відображає вольові відносини між людьми (спільнотами) в межах певної соціальної системи, що забезпечують одній із сторін можливість вияву і домінування своєї волі через наявні (в даній системі) форми суспільної організації з метою здійснення керівництва життям суспільства. Це здатність і можливість певних соціальних інститутів здійснювати свою волю, справляти необхідний вплив на діяльність чи поведінку людей за допомогою певних засобів.

Теорії походження (виникнення) влади існують різні. Так, класична (арістотелівська) гласить, що вона бере свій початок з первісного ладу (тобто існує вічно).

В умовах існування класового суспільства влада все більше стає політичною. Арістотель вважав, що вона є єдино можливим засобом соціалізації, окультурення людини. Подібної точки зору притримуються й деякі сучасні мислителі, вважаючи, що саме завдяки їй сформувалась сучасна людина (суспільство).

Марксистська концепція заключається в тому, що політика виникає лише в класовому суспільстві, з появою приватної власності, соціальної нерівності та несправедливості. Тому і є явищем історичним. Первісне суспільство обходилось без неї, комуністичне, на їхню думку, - теж. Політика відноситься до надбудови, яка, залежить від базису (економіки). Тому політика є концентрованим вираженням економіки, бо в ній найповніше й найглибше відображаються корінні економічні інтереси соціальних груп, передусім, класів. З іншого боку, політика здійснює найґрунтовніший вплив на економіку та інші сфери суспільного життя, хоча й перша не є вираженням політики.

Як суспільне явище вона виконує ряд важливих функцій, до яких відносяться:

- вираження політично значущих інтересів усіх соціальних суб'єктів;

- управління соціально-політичними процесами в суспільстві;

- визначення пріоритетів розвитку суспільства і забезпечення в ході їх реалізації гармонії соціальних груп та окремих індивідів;

- узгодження інтересів різних соціальних груп суспільства і відвернення конфліктів, збереження цілісності й стабільності функціонування соціальної системи.

В процесі суспільного розвитку змінюються суб'єкти політичних відносин, їх характер, функції політики, форми політичного устрою й правління, характер ідеологій та організацій. Це обумовлюється тим, що влада проявляється через панування, управління, керівництво, організацію і контроль. Панування передбачає абсолютне або відносне підпорядкування одних людей (соціальних груп) іншими. Керівництво означає здатність здійснювати свою волю шляхом впливу в різних формах (прямих і непрямих) на соціальні групи, якими керують. Керування (керівництво) може ґрунтуватися тільки на авторитеті, довірі, при мінімальному застосуванні примусу.

Політична влада становить суть політики і політичної боротьби. Без влади немає політики, як і без політики не буває влади. Навколо останньої формується політична система суспільства.

За формами вияву політична влада може бути державною, партійною, владою громадських організацій та ін. Найсуттєвішим у політиці завжди є державна влада. Однак, це не слугує підставою для ігнорування або недооцінки інших форм політичної влади. Кожна з них має свою специфіку. Всі вони переплітаються між собою, але не зводяться одна до одної.

Політична влада здійснюється в різних формах (демократичній, деспотичній, авторитарній, тоталітарній тощо). У демократичній правовій державі влада належить народові, який є єдиним її носієм. Вона здійснюється на основі конституції безпосередньо і через систему обраних демократичним шляхом органів (Верховна Рада, органи місцевого самоврядування тощо).

Одним з основних засобів здійснення політичної влади є державна, яка реалізується за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу й судову. У демократичному правовому суспільстві жодна з них - нерідко їх називають гілками - не має права претендувати на монопольне право здійснення державної влади.

Політика і держава мають історичний характер. Вони виникли на певному етапі розвитку суспільства. Первісне суспільство було соціально-однорідним, у ньому був відсутній спеціальний апарат управління, здійснювалося общинне самоврядування. В ньому соціальні відносини регулювалися силою звички, звичаями і традиціями, якими закріплювався багатовіковий досвід спільного життя та сумісної праці. Регулятором суспільних відносин були первісна мораль, звичаї, традиції, інші форми поведінки людей, які історично напрацьовувались усім родоплемінним загалом. З розвитком виробництва зросла продуктивність праці. На якомусь етапі у створенні матеріальних благ люди перейшли межу їх мінімуму, з'явився додатковий продукт як основа приватної власності і передумова соціального розшарування суспільства.

З появою досконаліших форм суспільного поділу праці родоплемінні органи управління виявилися непристосованими до нових умов. Тому й були замінені державою, яка стала особливою формою організації влади, якої не знало суспільство раніше.

Проте не всі дії, що виникали (виникають та існують) між класами, можна віднести до політичних. Наприклад, експлуатація робітників капіталістами є економічними відносинами. А постановка робітниками питання про необхідність чи зайвість певного типу влади, переходить уже в площину політики. В останній завжди виражається прагнення до створення чи збереження необхідних умов для існування даної влади чи навпаки. Тому й одним з головних завдань в політиці - є захист інтересів панівного класу, який за допомогою держави стає і політично панівним класом1.

В політиці завжди знаходять свій вираз корінні економічні інтереси панівного класу, які захищаються всією системою політичної організації суспільства. З іншого боку, вони виступають як соціальна причина політичних дій.

Повсякденний вплив на зміни в економіці відбувається і під впливом розвитку продуктивних сил. Проте корінні зміни в економічному ладі все ж відбуваються під безпосереднім впливом політики, політичної влади. В соціалістичній революції політичний переворот загалом передує економічному.

І все ж політика не є простим відображенням економіки. Між ними можливі й протиріччя, які виникають у результаті недостатнього врахування політикою всіх аспектів економічного розвитку. Якщо політика адекватно відображає назрілі потреби економічного розвитку, то вона виступає силою, яка серйозно сприяє економічному розвитку. Якщо ж вона виступає як абсолютизована влада, що діє в обхід економічної необхідності, то це приводить до волюнтаризму й авантюризму. І все ж політика має свою відносну самостійність.

Будучи мистецтвом управління, вона має спиратись на досягнення науки й відповідати вищим критеріям моральності, оскільки є найвідповідальнішою із всіх видів діяльності. Політика включає три основних моменти:

а) уміння ставити й вирішувати ближні (тактичні) й перспективні (стратегічні) завдання і цілі, враховуючи співвідношення соціальних сил та можливостей на кожному етапі розвитку;

б) вироблення ефективних форм, методів та засобів організації соціальних сил для досягнення поставлених завдань;

в) здійснення відповідного підбору і розстановки кадрів, які здатні вирішувати поставлені завдання.

Реалізація політичної діяльності можлива лише при наявності певної системи політичної влади, до якої входять необхідні елементи, що є офіційно визнаними виконавцями. До них відносяться державний апарат, політичні партії, профспілки та громадські організації (церква відділена від держави). За допомогою цієї системи здійснюється політична влада. Особливе місце займає держава, в якій відбиваються концентровані інтереси різних суспільних сил.

Суттєвою ознакою держави є її зв'язок з правом, яке регулює відносини між людьми за допомогою законів, що є офіційним вираженням норм права і оголошуються обов'язковими для всіх. Тому останнє є формою регулювання поведінки людей, сукупністю її норм, які встановлюються і санкціонуються державою з метою збереження існуючих у суспільстві економічних, політичних, соціальних та інших відносин.

Право існувало не завжди. Лише з появою класів, протилежних інтересів, необхідно було шукати інші важелі для регулювання поведінки людей. І хоча класові інтереси були різними, в праві закріплялись лише норми панівного класу, які стали обов'язковими для всіх і ототожнювались з офіційною мораллю. Це суспільство не могло існувати й без правової регламентації відносин власності та інших. Через право, оформлене законом, держава здійснювала свою законодавчу діяльність. Не дивлячись на те, що право в основному служило панівному класу, воно певною мірою слугувало й усім, оскільки протистояло безладдю та ін., що було корисно для всіх.

Із всього сказаною слідує, що політична сфера діяльності жорстко пов'язана з розподілом та здійсненням влади як в середині будь-якої держави, так і між державами. Це одна з найважливіших сфер суспільства, що пояснюється її суттю, необхідністю та значенням функціонування у системі суспільства. Вона має і відносну самомостійність, охоплює всі прояви та реалії політичного життя і діяльності.

Змістом політичної сфери є діяльність, пов'язана з організацією державної та політичної влади, з визначенням їх цілей, завдань та засобів забезпечення їхнього функціонування політико-правовими нормами, а також сукупність політико-владних відносин суб'єктів політичного процесу стосовно завоювання, утримання, використання влади чи впливу на владу.

Обсяг політичної сфери визначається наявністю всіх політичних форм життєдіяльності суспільства, що виникають, складаються і функціонують навколо політико-владних відносин як виразу політичних інтересів та політичних потреб у суспільстві.

Розвиненість політичної сфери зумовлюється й характеризується розвитком організаційних структур, активністю форм політичної діяльності, її насиченістю політичними подіями й фактами, широтою функціонування, демократизмом, плюралізмом, організованістю політичних сил та своїм впливом на інші сфери суспільства.