Філософія історії - Бойченко І.В. - 6.2.1.14. Умови та стадії системогенезу категорій філософії історії

Таким чином, філософсько-історичні категорії можуть відігравати свою, досить велику роль в царині реальної історичної життєдіяльності людей та теоретичного пізнання останньої чималою мірою саме завдяки їх органічному генетичному зв'язку з життєвим світом людей, з якого вони поступово викристалізовуються. Подібна "кристалізація" відбувається дуже складним шляхом і далеко не зразу ці категорії постають в розвинутій формі вихідних і найзагальніших понять. Спочатку вони існують, так би мовити, в сфері інобуття, реалізуючись у перетвореній формі категорій культури і світоглядних категоріях, тісніше пов'язаних з життєвим світом людей. І це, загалом, цілком зрозуміло, адже для того, щоб такі всезагальні і водночас високоспеціалізовані поняття, як філософсько-історичні категорії, змогли набути тієї понятійної форми, необхідний відповідний, досить високий рівень розвитку певних культур, цивілізацій, суспільств тощо.

У цьому розумінні категорії філософії історії постають як дериват (похідна) реального соціально-історичного процесу, їх системогенез, пов'язаний не тільки з розвитком попередніх форм категоризації соціально-історичної дійсності, а й, не меншою мірою, — з достатнім рівнем розвитку відповідного макроіндивіду історії.

Нарешті, продуктивний системогенез філософсько-історичних категорій неможливий і без відповідного рівня зрілості множини спеціально-наукових суспільствознавчих, у тому числі й історичних, дисциплін. З іншого ж боку, важливою умовою результативних спеціально-наукових історичних досліджень є наявність розвинутої системи категорій філософії історії. Адже основою категоріального синтезу знань у тій чи іншій галузі історичної науки є, як правило, одна філософсько-історична категорія чи невелика група таких категорій. Автентичне ж розуміння обсягу, змісту й інтервалу продуктивної застосовності даної категорії чи групи самими представниками відповідної галузі спеціально-історичного пізнання вельми ускладнене тим, що вони обмежені рамками своєї галузі, вузькістю свого дослідницького горизонту. Тому плідне використання філософсько-історичних категорій фахівцями окремих історичних наук неможливе без рівнобіжної, а то й випереджаючої розробки системи категорій філософії історії, що відіграє роль світоглядно-методологічної основи історичного пізнання в цілому та його різних галузей.

Філософія історії поряд з соціальною філософією та загальною соціологією виникають, розвиваються і функціонують як загальні галузі знань порівняно з іншими, спеціально-науковими галузями суспільствознавства та позанауковими формами пізнання суспільно-історичної реальності. Вони репрезентують вищий рівень узагальнення, виступаючи, з одного боку, як продовження розвитку цих спеціальних галузей і форм, узагальнення досягнутих ними результатів. У цьому сенсі хронологічно філософія історії, так само як і соціальна філософія та загальна соціологія, вторинна щодо цих галузей і форм соціально-гуманітарного знання. Адже необхідність в ній виникає на тому етапі розвитку спеціально-наукових та позанаукових галузей і форм пізнання суспільства, коли останні починають відчувати дедалі нагальнішу потребу в таких рівнях і способах узагальнення (здійснюваних за допомогою, зокрема, філософсько-історичних категорій), котрих самі вони не можуть виробити і автентично осмислити.

Розробка й автентичне осягнення своєрідності інтервалу і форм продуктивного використання філософсько-історичних категорій, тобто вищих щодо спеціально-наукових та позанаукових форм узагальнення передбачає наявність як основних принаймні двох наступних умов. По-перше, досягнення певного, доволі високого рівня зрілості відповідних історичних культури, цивілізації, народу, суспільства тощо; а також необхідного рівня розвитку соціально-гуманітарного пізнання причому не якоюсь однією, а відразу кількома основними його сферами та галузями. По-друге, системного аналізу пізнавальних результатів, отриманих принаймні в цих "лідерських" галузях пізнання як вихідного матеріалу, що підлягає співвіднесенню не тільки з тією чи іншою сферою життєдіяльності людей, котрої стосується відповідна галузь соціально-гуманітарного пізнання, а й з життєвим світом певного культурно-історичного утворення (народу, культури, суспільства, цивілізації тощо) в цілому. Цим самим означені пізнавальні результати постають і як вихідний матеріал для узагальнень вищого порядку, які можуть мати місце вже не в тій чи тій соціальній галузі, а в філософії історії як галузі загальнішій.

З іншого ж боку, якщо історично, за часом, філософія історії виступає як вторинна щодо вужчих галузей соціально-гуманітарного пізнання, то логічно вона передує їм. Адже тільки з виникненням розвинутих і категоріально структурованих філософсько-історичних, соціально-філософських та загальносоціологічних систем різноманітні спеціально-наукові галузі гуманітарного і соціального пізнання отримують необхідні умови для конституювання як повноцінні спеціальні суспільні науки і отримують можливість для створення справді наукових соціальних та гуманітарних теорій.